1 ه َذِهِ أمثالُ مَلِكِ إسْرائِيلَ، سُلَيْمانَ بْنِ داوُدَ.

Приповісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого,

2 ق ِيلَتْ لِكَي تَعْرِفَ الحِكْمَةَ وَالانضِباطَ، وَتَفهَمَ التَّعليمَ الَّذِي يُساعِدَكَ عَلَى التَمييزِ.

щоб пізнати премудрість і карність, щоб зрозуміти розсудні слова,

3 ل ِكَي تنالَ انْضِباطاً فِي السُّلوكِ الحَكيمِ وَالأمانةِ وَالعَدلِ وَالاستِقامَةِ.

щоб прийняти напоумлення мудрости, праведности, і права й простоти,

4 ق ِيلَتْ لِتُعطِيَ الجاهِلَ تَعَقُّلاً، وَالشّابَّ مَعرِفَةً وَحُسْنَ تَدبِيرٍ.

щоб мудрости дати простодушним, юнакові пізнання й розважність.

5 ي َسمَعُها الحَكِيمُ فَيَزدادُ عِلماً، وَالذَّكِيُّ يَنالُ إرشاداً.

Хай послухає мудрий і примножить науку, а розумний здобуде хай мудрих думок,

6 ق ِيلَتْ لِتَفهَمَ الأمثالَ وَالأُمُورَ الغامِضَةَ، وَلِتَفهَمَ أقوالَ الحُكَماءِ وَألغازَهُمْ.

щоб пізнати ту приповість та загадкове говорення, слова мудреців та їхні загадки.

7 خ ِشيَةُ اللهِ هِيَ أساسُ المَعرِفَةِ، أمّا الأغبِياءُ فَيَكرَهُونَ الحِكْمَةَ وَالانْضِباطَ وَالتَّهذِيبَ. وَصايا الوالدين

Страх Господній початок премудрости, нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням.

8 ا سْمَعْ يا بُنَيَّ تَهذِيبَ أبِيكَ، وَلا تُهمِلْ تَعلِيمَ أمِّكَ.

Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї,

9 ل ِأنَّ تَعالِيمَهُما إكلِيلُ زَهرٍ عَلَى رَأسِكَ، وَقِلادَةٌ حَولَ رَقَبَتِكَ.

вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикраса на шию твою.

10 ي ا بُنَيَّ، إنْ أغواكَ الخُطاةُ فَلا تَسْتَسلِمْ لإغْوائِهِم.

Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, то з ними не згоджуйся ти!

11 إ نْ قالُوا لَكَ: «تَعالَ مَعَنا لِنُعِدَّ كَمِيناً لِنَقتُلَ أحَدَهُمْ. تَعالَ لِنَختَبِئَ وَنَقتُلَ بَرِيئاً دُونَ سَبَبٍ.

Якщо скажуть вони: Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричинно засядьмо на неповинного,

12 ل ِنُحَطِّمَهُمْ وَهُمْ أحياءٌ كَما يَفعَلُ المَوتُ، وَنُنْزِلْهُمْ إلَى القَبرِ وَهُمْ بَكامِلِ صِحَّتِهِمْ.

живих поковтаймо ми їх, як шеол, та здорових, як тих, які сходять до гробу!

13 ل ِنَسْطُ عَلَى كُلِّ الثَّرَواتِ الثَّمِينَةِ، وَنَملأْ بُيُوتَنا مِنَ المَسرُوقاتِ.

Ми знайдемо всіляке багатство цінне, переповнимо здобиччю наші хати.

14 ش ارِكْنا، وَسَنتقاسَمُ ما نسرِقُهُ بِالتَّساوي.»

Жеребок свій ти кинеш із нами, буде саква одна для всіх нас,

15 ف َلا تَذْهَبْ مَعَهُمْ يا بُنَيَّ، وَأبعِدْ رِجلَيكَ بَعِيداً عَنْ طُرُقِهِمْ.

сину мій, не ходи ти дорогою з ними, спини ногу свою від їхньої стежки,

16 ل ِأنَّ أرجُلَهُمْ تَركُضُ إلَى الشَّرِّ، وَتُسرِعُ إلَى القَتلِ.

бо біжать їхні ноги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!

17 ل ِأنَّ الشَبَكَةَ التي تُنصَبُ عَلَى مَرَأى مِنَ الطُّيُورِ لا فائدةَ مِنْها!

Бож надармо поставлена сітка на очах усього крилатого:

18 ي َكْمِنُونَ لآخَرِينَ لِضَرَرِ أنْفُسِهِم، وَيَختَبِئُونَ لِيَقتُلُوا أنفُسَهُمْ.

то вони на кров власну чатують, засідають на душу свою!

19 ه َذا مَصِيرُ جَمِيعِ الَّذِينَ يَسْعَوَنَ إلَى الكَسْبِ الظّالِمِ. فَهَذِهِ الطُّرُقُ تَقتُلُ مَنْ يَسلُكُونَ بِها. صَوتُ الحِكْمَة

Такі то дороги усіх, хто заздрий чужого добра: воно бере душу свого власника!

20 ا لحِكْمَةُ تُنادِي فِي الشَّوارِعِ، وَتَرفَعُ صَوتَها فِي المَيادِينِ.

Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає,

21 و َتَدعُو فِي الشَّوارِعِ المُزدَحِمَةِ، وَعَلِى مَداخِلِ أبوابِ المَدِينَةِ تَقُولُ:

на шумливих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова свої:

22 « إلَى مَتَى أيُّها الجُهّالُ تَتَعَلَّقُونَ بِالجَهلِ؟ وَإلَى مَتَى أيُّها المُستَهزِئُونَ سَتُسَرُّونَ بِاستِهزائِكُمْ؟ وَإلَى مَتَى أيُّها الحَمقَى سَتَستَمِرُّونَ في كُرْهِ المَعرِفَةِ؟

Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання?

23 ف َإذا استَجَبْتُمْ لِتَوبِيخِي، فَإنَّنِي سَأسكُبُ عَلَيكُمْ رُوحِي، وَسَأكشِفُ لَكُمْ عَنْ أفكارِي.

Зверніться но ви до картання мого, ось я виллю вам духа свого, сповіщу вам слова свої!

24 « لِأنِّي دَعَوْتُ فَرَفَضْتُمْ الاستِماعَ، مَدَدْتُ يَدِي فَلَمْ تَهتَمُّوا.

Бо кликала я, та відмовились ви, простягла була руку свою, та ніхто не прислухувався!

25 ف َلِأنَّكُمْ أهمَلْتُمْ كُلَّ نَصائِحِي، وَلَمْ تَقبَلُوا تَوبِيخِي،

І всю раду мою ви відкинули, картання ж мого не схотіли!

26 ف َإنِّي سَأضحَكُ عِنْدَ مَجِيءِ المَصائِبِ عَلَيكُمْ، وَسَأهزَأُ عِندَ خَوفِكُمْ.

Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміхатися буду, як прийде ваш страх.

27 س َيَستَولِي عَلَيكُمُ الخَوفُ كَعاصِفَةٍ، وَيَأْتِي دَمارُكُمْ كَرِيحٍ هُوجاءَ، وَيَأْتِي عَلَيكُمُ الضِّيقُ وَالألَمُ الشَّدِيدُ.

Коли прийде ваш страх, немов вихор, і привалиться ваше нещастя, мов буря, як прийде недоля та утиск на вас,

28 « عِندَها سَيَدْعُونَنِي وَلَكِنِّي لَنْ أُجِيبَ، وَسَيَبحَثُونَ عَنِّي وَلَنْ يَجِدُونِي،

тоді кликати будуть мене, але не відповім, будуть шукати мене, та не знайдуть мене,

29 ل ِأنَّهُمْ كَرِهُوا المَعرِفَةَ وَلَمْ يَختارُوا مَخافَةَ اللهِ ،

за те, що науку зненавиділи, і не вибрали страху Господнього,

30 و َلِأنَّهُمْ لَمْ يَقبَلُوا نَصِيحَتِي وَرَفَضُوا تَوبِيخِي،

не хотіли поради моєї, погорджували всіма моїми докорами!

31 ل ِذَلِكَ سَيَأكُلُونَ مِنْ ثَمَرِ طَرِيقِهِمْ، وَيَشبَعُونَ مِنْ خُطَطِهِمِ الشِّرِّيرَةِ.

І тому хай їдять вони з плоду дороги своєї, а з порад своїх хай насищаються,

32 « لِأنَّ تَمَرُّدَ الجُهّالِ يَقتُلُهُمْ وَراحَةُ الأغبِياءِ تُدَمِّرُهُمْ.

бо відступство безумних заб'є їх, і безпечність безтямних їх вигубить!

33 و َلَكِنْ كُلُّ مَنْ يُصغِي إلَيَّ سَيَعِيشُ آمِناً وَسَيَستَرِيحُ دُونَ خَوفٍ مِنَ الأذَى.»

А хто мене слухає, той буде жити безпечно, і буде спокійний від страху перед злом!