1 و َفَعَلَ بَنُو إسْرائِيلَ الشَّرَّ أمامَ اللهِ مَرَّةً أُخْرَى. فَأخضَعَهُمْ اللهُ لِسَيطَرَةِ الفِلِسْطِيِّينَ مُدَّةَ أربَعِينَ سَنَةً.

А Ізраїлеві сини й далі робили зло в Господніх очах. І Господь віддав їх у руку филистимлян на сорок літ.

2 و َكانَ هُناكَ رَجُلٌ مِنْ بَلْدَةِ صُرْعَةَ، مِنْ قَبِيلَةِ دانَ، اسْمُهُ مَنُوحُ. وَكانَتِ امْرأتُهُ عاقِراً.

І був один чоловік з Цар'ї, данівець з роду, а ім'я йому Маноах. А жінка його була неплідна, і не родила.

3 ف َظَهَرَ مَلاكُ اللهِ لِلمَرأةِ وَقالَ لَها: «عَلَى الرُّغمِ مِنْ أنَّكِ عاقِرٌ، إلّا أنَّكِ سَتَحبَلِينَ وَتَلِدِينَ ابْناً.

І явився Ангол Господній до тієї жінки, та й промовив до неї: Ось ти неплідна, і не роджала, але ти зачнеш і породиш сина.

4 و َالآنَ احذَرِي مِنْ أنْ تَشْرَبِي نَبِيذاً أوْ شَراباً مُسْكِراً. وَلا تَأْكُلِي شَيئاً نَجِساً.

А тепер стережись, і не пий вина та п'янкого напою, і не їж нічого нечистого,

5 و َها أنتِ حُبلَى فِعلا، وَسَتَلِدِينَ ابْناً. لَكِنْ لا يَنْبَغِي أنْ تَلمَسَ شَفْرَةَ حِلاقَةٍ رَأْسَهُ. إذْ سَيَكُونُ الصَّبِيُّ نَذِيراً للهِ، حَتَّى مِنْ قَبلِ أنْ يُولَدَ. وَهُوَ الَّذِي سَيَبْدَأُ يُخَلِّصُ بَنِي إسْرائِيلَ مِنْ سَيطَرَةِ الفِلِسْطِيِّينَ.»

бо ось ти зачнеш, і сина породиш, і бритва не торкнеться його голови, бо дитя те буде Божим назореєм від утроби, і він зачне спасати Ізраїля з руки филистимлян.

6 ف َذَهَبَتِ المَرأةُ وَأخبَرَتْ زَوجَها وَقالَتْ لَهُ: «جاءَ إلَيَّ رَجُلٌ مِنْ رِجالِ اللهِ! كانَ مَنظَرُهُ كَمَنْظَرِ مَلاكِ اللهِ، مُهِيباً جِدّاً! لَمْ أسألْهُ مِنْ أينَ هُوَ، وَهُوَ لَمْ يُخبِرنِي اسْمَهُ.

І прийшла та жінка, та й сказала до чоловіка свого, говорячи: Божий чоловік приходив до мене, а вигляд його як вигляд Божого Ангола, дуже грізний. І я не питала його, звідки він, а ймення свого він мені не сказав.

7 ل َكِنَّهُ قالَ لِي: ‹أنْتِ حُبلَى، وَسَتَلِدِينَ ابْناً، فَالآنَ لا تَشْرَبِي نَبِيذاً وَلا شَراباً مُسْكِراً، وَلا تَأكُلِي شَيئِاً نَجِساً، إذْ سَيَكُونُ الصَّبِيُّ نَذِيراً للهِ حَتَّى مِنْ قَبلِ أنْ يُولَدَ حَتَّى يَومِ مَوْتِهِ.›»

І сказав він мені: Ось ти зачнеш, і породиш сина, а тепер не пий вина та п'янкого напою, і не їж жодної нечистости, бо дитя те буде Божим назореєм від утроби аж до дня смерти своєї.

8 ف َصَلَّى مَنُوحُ إلَى اللهِ وَقالَ: «أُصَلّي يا اللهُ ، أنْ تُرْسِلَ رَجُلَ اللهِ إلَينا ثانِيَةً، فَيُخْبِرَنا ما يَنْبَغِي أنْ نَفعَلَهُ لِلصَّبِيِّ الَّذِي سَيُولَدُ.»

І благав Маноах Господа, та й сказав: О Господи, Божий чоловік, що його посилав Ти, нехай прийде ще до нас, і нехай нас навчить, що ми зробимо для дитини, що народиться.

9 و َاسْتَجابَ اللهُ لِمَنُوحَ. وَجاءَ مَلاكُ اللهِ ثانِيَةً إلَى المَرأةِ وَهِيَ جالِسَةٌ فِي الحَقلِ، لَكِنَّ زَوجَها مَنُوحَ لَمْ يَكُنْ مَعَها.

І вислухав Бог цей Маноахів голос, і прийшов Божий Ангол ще до тієї жінки. А вона сиділа на полі, і Маноаха, чоловіка її, не було з нею.

10 ف َرَكَضَتِ المَرأةُ بِسُرعَةٍ وَقالَتْ لِزَوجَها: «ها قَدْ ظَهَرَ لِي الرَّجُلُ الَّذِي جاءَ إلَيَّ فِي ذَلِكَ اليَوْمِ.»

І поспішила та жінка, і побігла та й оповіла чоловікові своєму, і сказала до нього: Ось з'явився мені той чоловік, що приходив був того дня до мене.

11 ف َقامَ مَنُوحُ وَتَبِعَ امرَأتَهُ، فَجاءَ إلَى الرَّجُلِ وَقالَ لَهُ: «أأنْتَ هُوَ الرَّجُلُ الَّذِي تَكَلَّمَ مَعَ هَذِهِ المَرأةِ؟» فَقالَ: «أنا هُوَ.»

І встав, і пішов Маноах за своєю жінкою, і прийшов до того чоловіка, та й сказав йому: Чи ти той чоловік, що говорив до цієї жінки? А той сказав: Я.

12 ث ُمَّ قالَ مَنُوحٌ: «فَلْيَتَحَقَّقْ كَلامُكَ هَذا! لَكِنْ كَيفَ نَتَعامَلُ مَعَ الصَّبِيِّ؟ وَماذا سَتَكُونُ مَهَمَّتُهُ؟»

І сказав Маноах: Тепер нехай сповниться слово твоє. Та як нам виховувати ту дитину, і що чинити з нею?

13 ف َقالَ مَلاكُ اللهِ لِمَنُوحَ: «يَنْبَغِي أنْ تَحرِصَ زَوجَتُكَ عَلَى عَمَلِ كُلِّ ما قُلْتُهُ لَها.

І сказав Ангол Господній до Маноаха: Усього, що сказав я жінці, нехай вона стережеться.

14 ف َلتَمْتَنِعْ عَنْ جَمِيعِ مُنْتَجاتِ العِنَبِ. عَنِ النَّبِيذِ وَالمُسْكِراتِ. وَلا تَأكُلْ طَعاماً نَجِساً، بَلْ تَفْعَلْ جَمِيعَ ما أمَرتُها بِهِ.»

Усього, що виходить із виноградного куща, не буде вона їсти, а вина та напою п'янкого нехай не п'є, і нічого нечистого нехай не їсть. Нехай додержує всього, що я наказав.

15 ف َقالَ مَنُوحُ لِمَلاكِ اللهِ: «اسْمَحْ لَنا أنْ نَستَضِيفَكَ بَعْضَ الوَقتِ، وَنُحضِرَ لَكَ جِدْياً لِتَأْكُلَهُ.»

І сказав Маноах до Ангола Господнього: Нехай ми задержимо тебе, і приготовимо для тебе козля.

16 ف َقالَ مَلاكُ اللهِ لِمَنُوحَ: «إنْ بَقِيتُ، فَلَنْ آكُلَ طَعامَكَ. لَكِنْ إنْ أرَدْتَ أنْ تُقَدِّمَ تَقدِمَةً، فَقَدِّمْها للهِ.» إذْ لَمْ يَكُنْ مَنُوحُ يُدرِكُ أنَّهُ كانَ يُكَلِّمُ مَلاكَ اللهِ.

І сказав Ангол Господній до Маноаха: Якщо ти задержиш мене, я не буду їсти твого хліба. А якщо приготуєш цілопалення для Господа принесеш його. Бо Маноах не знав, що це Ангол Господній.

17 ف َقالَ مَنُوحُ لِمَلاكِ اللهِ: «ما اسْمُكَ؟ لِكَي نُكرِمَكَ حِينَ يَتَحَقَّقُ كَلامُكَ.»

І сказав Маноах до Господнього Ангола: Яке ім'я твоє? Коли сповниться твоє слово, то ми вшануємо тебе.

18 ف َقالَ مَلاكُ اللهِ لَهُ: «لِماذا تُرِيدُ أنْ تَعرِفَ اسْمِي؟ إنَّهُ عَجيبٌ!»

І сказав йому Ангол Господній: Чому ти питаєшся про моє ім'я? Воно дивне.

19 ف َأخَذَ مَنُوحُ الجِدْيَ مَعَ تَقدِمَةِ الحُبُوبِ، وَقَدَّمَها ذَبيحَةً صاعِدَةً عَلَى الصَّخرَةِ للهِ ، صانِعِ العَجائِبِ. وَكانَ مَنُوحُ وَزَوجَتُهُ يُراقِبانِ.

І взяв Маноах козля та жертву хлібну, і на скелі приніс Господеві. І Він учинив чудо, а Маноах та його жінка бачили те.

20 ف َصَعِدَ اللَّهَبُ إلَى السَّماءِ مِنَ المَذْبَحِ، وَصَعِدَ مَلاكُ اللهِ فِي لَهَبِ المَذْبَحِ، وَمَنُوحُ وَامرَأتُهُ يُراقِبانِ. فَسَجَدا عَلَى الأرْضِ عَلَى وَجهَيهِما.

І сталося, коли полум'я підіймалося з-над жертівника до неба, то Ангол Господній вознісся в полум'ї жертівника. А Маноах та жінка його бачили це, та й попадали обличчям своїм на землю.

21 ف َعَرَفَ مَنُوحُ أنَّهُ مَلاكُ اللهِ. وَلَمْ يَظهَرْ مَلاكُ اللهِ ثانِيَةً لِمَنُوحَ وَزَوجَتِهِ.

І Ангол Господній більш уже не появлявся до Маноаха та до жінки його. Тоді Маноах пізнав, що це Ангол Господній.

22 ف َقالَ لِزَوجَتِهِ: «لاشَكَّ أنَّنا سَنَمُوتُ، لِأنَّنا قَدْ رَأينا اللهَ.»

І сказав Маноах до своєї жінки: Ми справді помремо, бо ми бачили Бога.

23 ف َقالَتْ زَوجَتُهُ: «لَو أرادَ اللهُ أنْ يَقتُلَنا، لَما قَبِلَ الذَّبِيحَةَ وَتَقدِمَةَ الحُبُوبِ مِنّا. وَلَما أعلَنَ لَنا كُلَّ هَذِهِ الأشياءِ، أوْ سَمَحَ لَنا حَتَّى بِسَماعِها.»

І сказала йому жінка його: Коли б Господь хотів був повбивати нас, не взяв би з нашої руки цілопалення та хлібної жертви, і не дав би нам побачити всього цього, і не об'явив би нам цього часу речі, як це.

24 و َوَلَدَتِ المَرأةُ ابْناً، وَسَمَّتْهُ شَمْشُونَ. وَكَبِرَ الصَّبِيُّ، وَبارَكَهُ اللهُ.

І породила та жінка сина, і назвала ім'я йому: Самсон. І виростав той хлопець, і Господь благословляв його.

25 و َبَدَأ رُوحُ اللهِ يَعمَلُ فِيهِ فِي مَحَلَّةِ دانَ، بَينَ بَلدَتَي صُرْعَةَ وَأشْتَأُولَ.

А Дух Господній почав діяти в ньому в Дановім таборі між Цор'а та між Ештаолом.