1 أ ُنادِي اللهَ وَأصرُخُ طالِباً العَونَ. أُنادِي اللهَ، فَلَعَلَّهُ يُصغِي إلَيَّ!

Для дириґетна хору. Псалом Асафів. (77-2) Мій голос до Бога, й я кликати буду, мій голос до Бога, й почує мене!

2 ف ِي وَقتِ الضِّيقِ لَجَأتُ إلَى الرَّبِّ. مَدَدتُ يَدَيَّ للِصَّلاةِ طَوالَ اللَّيلِ. أرفُضُ أنْ أتَعَزَّى.

(77-3) В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя витягнена вночі й не зомліє, не хоче душа моя бути потішена:

3 أ ُفَكِّرُ بِاللهِ وَيَبدَأُ أنِينِي. أَتَأمَّلُ بِهِ لَكِنَّ رُوحِي تَتَضايَقُ!

(77-4) згадаю про Бога й зідхаю, розважаю й мій дух омліває! Села.

4 أ مْسَكتَ جِفنَيَّ لِئَلّا أنامَ. تَضايَقتُ كَثِيراً وَلَمْ أتَكَلَّمْ.

(77-5) Ти держиш повіки очей моїх, я побитий і не говорю...

5 ف َكَّرتُ فِي الأيّامِ الماضِيةِ، بِالسِّنِينَ القَدِيمَةِ.

(77-6) Пригадую я про дні давні, про роки відвічні,

6 و َأخَذْتُ اُناجِي قَلبِي فِي اللَّيلِ. فَكَّرْتُ كَثِيراً وَفَتَّشْتُ رُوحِيَ عَنْ جَوابٍ.

(77-7) свою пісню вночі я пригадую, говорю з своїм серцем, а мій дух розважає:

7 أ إلَى الأبَدِ أدارَ لَنا الرَّبُّ ظَهرَهُ؟ ألَنْ نَحظَى بِرِضاهُ أبَداً؟

(77-8) Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподобає?

8 ه َلْ ذَهَبَتْ إلَى الأبَدِ رَحمَتُهُ؟ أإلَى الأبَدِ سَيَبقَى صامِتاً!

(77-9) Чи навіки спинилася милість Його? Чи скінчилося слово Його в рід і рід?

9 ه َلْ نَسِيَ كَيفَ يُشفِقُ؟ أمْ أنَّ غَضَبَهُ أغلَقَ عَلَى مَحَبَّتِهِ؟ سِلاهْ

(77-10) Чи Бог милувати позабув? Чи гнівом замкнув Він Своє милосердя? Села.

10 ق ُلْتُ لِنَفسِي: «ما يُحزِنُنِي هُوَ أنَّ القَدِيرَ لَمْ يَعُدْ يُظهِرُ قُوَّتَهُ!»

(77-11) і промовив був я: То страждання моє переміна правиці Всевишнього.

11 أ تَذَكَّرُ أعمالَ ياه العَظِيمَةَ! أتذَكَّرُ الأعمالَ العَجِيبَةَ الَّتِي صَنَعْتَها قَدِيماً!

(77-12) Пригадаю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю віддавна,

12 ف َبَدَأتُ أتَأمَّلُ كُلَّ أعمالِكَ. وَبَدَأتُ أتَفَكَّرُ فِي كُلِّ أفعالِكَ!

(77-13) і буду я думати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої оповім!

13 ط ُرُقُكَ مُقَدَّسَةٌ يا اللهُ. وَما مِنْ إلَهٍ عَظِيمٍ كَاللهِ.

(77-14) Боже, святая дорога Твоя, котрий бог великий, як Бог наш?

14 أ نتَ الإلَهُ الَّذِي يَفعَلُ العَجائِبَ حَقّاً. أظهَرْتَ لِلشُّعُوبِ قُوَّتَكَ!

(77-15) Ти Той Бог, що чуда вчиняє, Ти виявив силу Свою між народами,

15 ب ِقُوَّتِكَ خَلَّصتَ شَعبَكَ، نَسلَ يَعْقُوبَ وَيُوسُفَ. سِلاهْ

(77-16) Ти визволив люд Свій раменом, синів Якова й Йосипа! Села.

16 ر َآكَ ماءُ البَحرِ يا اللهُ، رَآكَ الماءُ فَارتَجَفَ خَوفاً. حَتَّى مِياهُ المُحِيطِ اضطَرَبَتْ.

(77-17) Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили води й тремтіли, затряслися й безодні.

17 ج َرَى الماءُ مِنَ الغُيُومِ الكَثِيفَةِ، وَمِنَ السَّحابِ زَمجَرَ الرَّعدُ، وَمِنها وَمَضَتْ سِهامُ البَرقِ.

(77-18) Лилася струмком вода з хмар, тучі видали грім, також там і сям Твої стріли літали.

18 ج َرَى صَوتُكَ المُرعِدُ فَوقَ الأمواجِ. وَأضاءَ البَرقُ المَسْكُونَةَ. وَالأرْضُ اهتَزَّتْ وَارتَجَفَتْ!

(77-19) Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки освітили вселенну, тремтіла й тряслася земля!

19 ف ِي البَحرِ مَشَيتَ، وَالمُحِيطَ عَبَرتَ، لَكِنَّكَ لَمْ تَترُكْ آثاراً لِقَدَمَيكَ!

(77-20) Через море дорога Твоя, а стежка Твоя через води великі, і не видно було Твоїх стіп.

20 ق ُدتَ شَعبَكَ كَالخِرافِ عَلَى يَدَيِّ مُوسَى وَهارُونَ.

(77-21) Ти провадив народ Свій, немов ту отару, рукою Мойсея та Аарона.