1 و َكَلَّمَ اللهُ مُوسَى فَقالَ:

(17-16) І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

2 « كَلِّمْ بَني إسْرائِيلَ، وَخُذْ مِنهُمُ اثْنَتَي عَشْرَةَ عَصاً: عَصاً واحِدَةً لِكُلِّ قَبيلَةٍ مِنْ جَمِيعِ رُؤَساءِ القَبائِلِ. وَاكتُبِ اسْمَ كُلِّ رَجُلٍ عَلَى عَصاهُ.

(17-17) Промовляй до Ізраїлевих синів, і візьми від них по одній палиці для батьківського дому, від усіх їхніх начальників для дому їхніх батьків, дванадцять палиць; і напиши ймення кожного на палиці його.

3 و َاكتُبِ اسْمَ هارُونَ عَلَى عَصا قَبِيلَةِ لاوِي، إذْ سَتَكُونُ هُناكَ عَصاً واحِدَةً لِكُلِّ واحِدٍ مِنْ رُؤَساءِ القَبائِلِ.

(17-18) А Ааронове ймення напишеш на Левієвій палиці, бо одна палиця для голови дому батьків їх.

4 و َضَعِ العِصِيَّ فِي خَيمَةِ الاجْتِماعِ أمامَ صُندُوقِ العَهدِ، حَيثُ ألتَقِي بِكُمْ.

(17-19) І покладеш їх у скинії заповіту перед ковчегом свідоцтва, де Я, за умовою, буду являтися вам.

5 و َعَصا الرَّجُلِ الَّذِي أختارُهُ سَتُورِقُ. وَهَكَذا سَأُوقِفُ تَذَمُّراتِ بَني إسْرائِيلَ الَّتِي يَتَذَمَّرُونَها عَلَيكُما.»

(17-20) І станеться, той чоловік, що Я виберу його, його палиця зацвіте. І Я відхилю від Себе нарікання Ізраїлевих синів, що вони нарікають на вас.

6 ث ُمَّ كَلَّمَ مُوسَى بَني إسْرائِيلَ. وَأعطى كُلُّ رُؤَسائِهِمْ عِصِيّاً: عَصاً مِنْ كُلِّ رَئِيسِ عَشِيرَةٍ. وَكانَتْ عَصا هارُونَ بَينَ عِصِيِّهِمْ.

(17-21) І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів, і дали йому всі їхні начальники по палиці від кожного начальника для дому їхніх батьків, дванадцять палиць. А палиця Ааронова серед їхніх палиць.

7 و َوَضَعَ مُوسَى العِصِيَّ فِي حَضْرَةِ اللهِ فِي خَيمَةِ العَهدِ.

(17-22) І поклав Мойсей ті палиці перед Господнім лицем у скинії заповіту.

8 و َفِي اليَومِ التّالِي، دَخَلَ مُوسَى إلَى خَيمَةِ العَهدِ، وَرَأى عَصا هارُونَ الَّتِي تُمَثِّلُ قَبِيلَةَ لاوِي قَدْ أورَقَتْ وَأخرَجَتْ بَراعِمَ وَأزهَرَتْ وَأثمَرَتْ لَوزاً.

(17-23) І сталося назавтра, і ввійшов Мойсей до скинії заповіту, аж ось зацвіла Ааронова палиця для Левієвого дому, і пустила пуп'янки, і зацвіла квіткою, і випустила дозрілі мигдалі!

9 ف َحِينَئِذٍ، أخرَجَ مُوسَى كُلَّ العِصِيِّ مِنْ مَحْضَرِ اللهِ إلَى بَني إسْرائِيلَ، فَرَأى كُلُّ القادَةِ عِصِيَّهُمْ وَأخَذَ كُلُّ واحِدٍ عَصاهُ.

(17-24) І виніс Мойсей усі ті палиці з-перед Господнього лиця до всіх Ізраїлевих синів, і вони побачили, і взяли кожен свою палицю.

10 ف َحِينَئِذٍ، قالَ اللهُ لِمُوسَى: «أرجِعْ عَصا هارُونَ إلَى أمامِ صُندُوقِ الشَّهادَةِ لِحِفظِها كَعَلامَةٍ لِتَحذِيرِ المُتَمَرِّدِينَ كَي يَتَوَقَّفُوا عَنِ التَّذَمُّرِ عَلَيَّ كَي لا يَمُوتُوا.»

(17-25) І сказав Господь до Мойсея: Верни Ааронову палицю до ковчегу свідоцтва, щоб берегти на ознаку для неслухняних синів, і спиниш їхні нарікання проти Мене, щоб не повмирали вони.

11 ف َفَعَلَ مُوسَى ذَلِكَ، تَماماً كَما أمَرَهُ اللهُ.

(17-26) І зробив так Мойсей, як Господь наказав був йому, так він і зробив.

12 ف َقالَ بَنو إسْرائِيلَ لِمُوسَى: «سَنَمُوتُ! سَنَهلِكُ! سَنَفنَى!

(17-27) І сказали Ізраїлеві сини до Мойсея, говорячи: Тож ми повмираємо, погинемо, усі ми погинемо!

13 ك ُلُّ مَنْ يَقتَرِبُ مِنْ مَسْكَنِ اللهِ سَيَمُوتُ. فَهَلْ سَنَمُوتُ جَمِيعاً؟»

(17-28) Кожен, хто наблизиться до Господньої скинії, помре. Чи ж ми дорешти вимремо?