1 ه َذِهِ أقوالُ المَلِكِ لَمُوئِيلَ، مَلِكِ مَسّا، وَهِيَ أقوالٌ عَلَّمَتْهُ إيّاها أُمُّهُ.

Слова Лемуїла, царя Масси, що ними навчала його його мати:

2 ل ا يا بُنَيَّ، لا يا ابْنَ أحشائِي، لا يا ابْنَ نُذُورِي.

Що, сину мій, і що, сину утроби моєї, і що, сину обітниць моїх?

3 ل ا تُبَدِّدْ قُوَّتَكَ عَلَى النِّساءِ، لا تُعطِ مَجالاً لِمَنْ يُدَمِّرْنَ مُلُوكاً.

Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнувальниць царів!

4 ل َيسَ جَيِّداً يا لَمُوئِيلُ، لِلمُلُوكِ وَالحُكّامِ أنْ يَشرَبُوا الخَمْرَ وَالمُسكِراتِ.

Не царям, Лемуїле, вино, не царям, і напій той п'янкий не князям,

5 و َإلّا فَإنَّهُ سَيَشرَبُ وَيَنسَى القَوانِينَ، وَيَسلِبُ الفُقَراءَ حُقُوقَهُمْ.

щоб не впився він та не забув про Закона, і щоб не змінив для всіх гноблених права!

6 أ عطِ الخَمرَ لِلهالِكِينَ، وَلِلَّذِينَ فِي مَرارَةِ التَّعاسَةِ.

Дайте напою п'янкого тому, хто гине, а вина гіркодухим:

7 ي َشرَبُونَ لَعَلَّهُمْ يَنسَوْنَ شَقائَهُمْ، وَلا يَتَذَكَّرُونَ تَعاسَتَهُمْ.

він вип'є й забуде за бідність свою, і муки своєї вже не пам'ятатиме!

8 د افِعْ عَمَّنْ لا يَستَطِيعُونَ الدِّفاعَ عَنْ أنفُسِهِمْ، وَعَنْ حُقُوقِ جَمِيعِ العاجِزِيِنَ.

Відкривай свої уста немові, для суда всім нещасним.

9 ت َكَلَّمْ وَاحكُمْ بِالعَدلِ، وَدافِعْ عَنْ حُقُوقِ الفُقَراءِ وَالمساكِينِ. الزَّوجَةُ الصّالِحَة

Відкривай свої уста, й суди справедливо, і правосуддя зроби для убогого та для нужденного.

10 م َنْ يَجِدُ الزَّوجَةَ الصّالِحَةَ؟ فَهِيَ أثمَنُ مِنْ الأحْجارِ الكَرِيمَةِ.

Хто жінку чеснотну знайде? а ціна її більша від перел:

11 ق َلبُ زَوجِها يَثِقُ بِها، وَلا يَنقُصُهُ الخَيرُ أبَداً.

довіряє їй серце її чоловіка, і йому не забракне прибутку!

12 ت ُعطِيهِ الخَيرَ وَلا تُسَبِّبُ لَهُ المَشاكِلَ كُلَّ أيّامِ حَياتِها.

Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі дні свого життя.

13 و َهِيَ تَجمَعُ الصُّوفَ وَالكِتّانَ وَتَستَمتِعُ بِالعَمَلِ بِيَدَيها.

Шукає вона вовни й льону, і робить охоче своїми руками.

14 و َهِيَ تُشبِهُ السُّفُنَ التِّجارِيَّةَ الَّتِي تُحضِرُ الطَّعامَ مِنْ أماكِنَ بَعِيدَةٍ.

Вона, немов кораблі ті купецькі, здалека спроваджує хліб свій.

15 ت َستَيقِظُ مُبَكِّرَةً لِتُجَهِّزَ الطَّعامَ لِعائِلَتِها، وَتُعْطِي خادِماتِها حِصَصَهُنَّ.

І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а порядок служницям своїм.

16 ت َرَى حَقلاً يُعجِبُها فَتَشتَرِيهِ، وَتَزرَعُ كَرماً مِمّا تَرْبَحُهُ.

Про поле вона намишляла, і його набула, із плоду долоней своїх засадила вона виноградника.

17 ت َبْدَأُ عَمَلَها بِنَشاطٍ وَجِدٍّ وَيَداها قَوِيَّتانِ.

Вона підперізує силою стегна свої та зміцняє рамена свої.

18 ت َعلَمُ أنَّ تِجارَتَها مُربِحَةٌ، لِأنَّها تَعمَلُ حَتَّى وَقْتٍ مُتَأخِّرٍ.

Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не погасне вночі.

19 ت َغْزِلُ الخَيُوطَ بِيَدَيها، وَتَنْسِجُ الثِّيابَ.

Вона руки свої простягає до прядки, а долоні її веретено тримають.

20 ت ُعطِي بِسَخاءٍ لِلفُقَراءَ، وَتَمُدُّ يَدَيها لِمَعُونَةِ المُحتاجِينَ.

Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.

21 ل ا تَخافُ عَلَى أهلِ بَيتِها فِي الشِّتاءِ عِنْدَ سُقُوطِ الثَّلجِ، لِأنَّ أهلَ بَيتِها يَلبِسُونَ ثِياباً دافِئَةً.

Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одягнений ввесь її дім.

22 ت َصْنَع لِنَفْسِها أغطيةً مُزَخْرَفَةً، وَتَلْبَسُ ثِياباً مَصْنُوعَةً مِنَ الكِتّانِ وَالأُرْجُوانِ.

Килими поробила собі, віссон та кармазин убрання її.

23 ي ُحتَرَمُ زَوْجُها عِنْدَ ألأبْوابِ، حَيثُ يَجلِسُ مَعَ قادَةِ المَدينَةِ.

Чоловік її знаний при брамах, як сидить він із старшими краю.

24 ت َصْنَعُ ثِياباً وَأحْزِمَةً وَتَبِيعُها للتُّجّارِ.

Тонку туніку робить вона й продає, і купцеві дає пояси.

25 ي َمْتَدِحُها النّاسُ وَيَحْتَرِمُونَها، وَلا تَقلَقُ عَلَى الأيّامِ القادِمَةِ.

Сила та пишність одежа її, і сміється вона до прийдещнього дня.

26 ت َتَكلَّمُ بِالحِكْمَةِ، وَتَنْطِقُ بِتَعلِيمٍ أمِينٍ مَلِيءٍ بِالمَحَبَّةِ وَاللُّطْفِ وَالأمانَةِ.

Свої уста вона відкриває на мудрість, і милостива наука їй на язиці.

27 ت ُراقِبُ شُؤونَ بَيْتِها، وَلا تَأكُلُ طَعاماً لَمْ تَتعَبْ فِي إعدادِهِ.

Доглядає вона ходи дому свого, і хліба з лінивства не їсть.

28 ي َقُومُ أولادُها وَيُهَنِّئونَها، وَزَوْجُها يَمْتَدِحُها.

Устають її діти, і хвалять її, чоловік її й він похваляє її:

29 ك َثِيراتٌ يَعْمَلْنَ أعْمالاً عَظِيمَةً، وَلَكِنَّكِ تَفَوَّقْتِ عَلَيْهِنَّ جَمِيعاً.

Багато було тих чеснотних дочок, та ти їх усіх перевищила!

30 ي ُمْكِنُ للجَمالِ وَالحَلاوَةِ أنْ يَخْدَعاكَ، وَلَكِنَّ المَرْأةَ التِي تَخافُ اللهَ هِيَ التِي تُمْدَحُ.

Краса то омана, а врода марнота, жінка ж богобоязна вона буде хвалена!

31 ك افِئُوها عَلَى ما عَمِلَتْ، فَأعْمالُها تَمْدَحُها وَسَطَ النّاسِ.

Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчинки її вихваляють при брамах!