1 و َحِينَ بَدَأ الشَّعبُ يَتَذَمَّرُونَ بِشِدَّةٍ أمامَ اللهِ ، سَمِعَ اللهُ تَذَمُّرَهُمْ وَغَضِبَ جِدّاً. فَخَرَجَتْ نارٌ مِنَ اللهِ عَلَيهِمْ وَالتَهَمَتْ بَعضَ الخِيَمِ فِي أطرافِ المُخَيَّمِ.

І став народ голосно нарікати до Господніх ушей. І почув Господь, і запалав Його гнів, і загорівся між ними Господній огонь, та й пожер їх у кінці табору.

2 ف َصَرَخَ الشَّعبُ إلَى مُوسَى طالِبِينَ العَونَ، فَصَلَّى مُوسَى إلَى اللهِ ، فَخَمَدَتِ النّارُ.

І народ став кричати до Мойсея. А Мойсей помолився до Господа, і погас той огонь.

3 و َلِذا دَعُوا ذَلِكَ المَكانَ تَبْعِيرَةَ، لأنَّ ناراً مَنْ عِندِ اللهِ خَرَجَتْ عَلَيهِمْ هُناكَ. اختِيارُ السَّبعِينَ شَيخا

І він назвав ім'я того місця: Тав'ера, бо між ними горів був Господній огонь.

4 و َاشتَهَى الغُرَباءُ الَّذِينَ خَرَجوا مِنْ مِصْرَ مَعَ بَني إسْرائِيلَ طَعاماً أفضَلَ. وَبَكَى بَنو إسْرائِيلَ ثانِيَةً وَقالُوا: «مَنْ يُعطِينا لَحماً لِنَأكُلَ؟

А збиранина, що була серед нього, стала вередувати, і також Ізраїлеві сини стали плакати з ними та говорити: Хто нагодує нас м'ясом?

5 ن َحْنُ نَتَحَسَّرُ عَلَى السَّمَكِ الَّذِي كُنّا نَأكُلُهُ فِي مِصرَ مَجّاناً. وَكَذَلِكَ عَلَى الخِيارِ وَالبَطِّيخِ وَالكُرّاثِ وَالبَصَلِ وَالثَّومِ.

Ми згадуємо рибу, що їли в Єгипті даремно, огірки й дині, і пір, і цибулю, і часник.

6 أ مّا الآنَ فَقَدْ فَقَدْنا شَهِيَّتَنا، فَلَيسَ هُناكَ سِوَى هَذا المَنِّ لِنَنظُرَ إلَيهِ.»

А тепер душа наша в'яне, немає нічого, тільки манна нам перед очима.

7 ك انَ المَنُّ كَبُذُورِ الكُزبَرَةِ، وَلَونُهُ كَالصَّمغِ.

А манна як коріяндрове насіння вона, а вигляд її, як вигляд кришталу.

8 ف َانتَشَرَ النّاسُ وَجَمَعُوا المَنَّ. فَكانُوا يَطحَنُونَهُ بَحَجَرَيِّ الرَّحَى أوْ يَدُقُّونَهُ فِي الهاوِنِ. ثُمَّ يَسلُقُونَهُ فِي قِدرٍ وَيَصنَعُونَ مِنهُ كَعْكاً، طَعمُهُ كَطَعمِ الكَعْكِ المَقلِيِّ بِالزَّيتِ.

Люди розходилися, і збирали її та мололи жорнами або товкли в ступі, і варили в горшку та й робили з неї калачі. А смак її був, як смак олійного коржа.

9 ف َحِينَ كانَ النَّدَى يَأتِي عَلَى أرْضِ المُخَيَّمِ فِي اللَّيلِ، كانَ المَنُّ يَنزِلُ مَعَهُ.

А коли роса спадала на табір, спадала й та манна на нього.

10 ف َسَمِعَ مُوسَى الشَّعبَ يَبكُونَ فِي عَشائِرِهِمْ، كُلُّ واحِدٍ عَلَى مَدْخَلِ خَيمَتِهِ. فَغَضِبَ اللهُ جِدّاً، وَتَضايَقَ مُوسَى مِنْ كُلِّ هَذا.

І почув Мойсей, що народ плаче в родинах своїх, кожен при вході намету свого. І сильно запалав гнів Господній, і в очах Мойсеєвих то було зле.

11 و َقالَ مُوسَى للهِ: «لِماذا سَبَّبْتَ لِيَ الضِّيقَ وَأنا خادِمُكَ؟ لِماذا لَمْ أحظَ بِرِضاكَ؟ لِماذا جَعَلْتَ مَسؤُولِيَّةَ هَذا الشَّعبِ وَحِملَهُ عَلَى أكتافِي؟

І сказав Мойсей до Господа: Нащо вчинив Ти зло своєму рабові, і чому я не знайшов милости в очах Твоїх, що Ти поклав тягара всього народу на мене?

12 ه َلْ حَبِلْتُ بِكُلِّ هَذا الشَّعبِ؟ هَلْ وَلَدْتُهُمْ حَتَّى تَقُولُ لِي: ‹احْمِلْهُمْ فِي حِضْنِكَ كَالمُرَبِّيَةِ الَّتِي تَحمِلُ طِفلاً، إلَى الأرْضِ الَّتِي وَعَدْتُ بِأنْ أُعطِيَها لآبائِهِمْ؟›

Чи я був вагітний усім тим народом, чи я його породив, що Ти кажеш мені: Неси його на лоні своїм, як мамка носить ссунця, до землі, яку Ти присягнув батькам його?

13 م ِنْ أيْنَ لِي لَحْمٌ لأُعْطِيَ كُلَّ هَذا الشَّعبِ حِينَ يَبكُونَ أمامِي وَيَقُولُونَ: ‹أعطِنا لَحْماً لِنَأكُلَ؟›

Звідки мені взяти м'яса, щоб дати всьому цьому народові? Бо вони плачуть передо мною, говорячи: Дай же нам м'яса, і ми будемо їсти!

14 ل ا أستَطِيعُ أنْ أهتَمَّ بِكُلِّ هَذا الشَّعبِ وَحدِي، لأنَّهُ أكثَرُ مِمّا أستَطِيعُ قِيادَتَهُ.

Не подолаю я сам носити всього цього народа, бо він тяжчий за мене!

15 ف َإنْ كُنتَ سَتُعامِلُنِي هَكَذا، فَأسألُكَ أنْ تَقتُلَنِي، إنْ حَظِيتُ بِرِضاكَ، وَلا تَدَعْنِي أرَى بَلِيَّتِي وَبُؤْسِي أكثَرَ.»

А якщо Ти таке мені робиш, то краще забий мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб я не побачив нещастя свого!

16 ف َقَالَ اللهُ لِمُوسَى: «اجْمَعْ لِي سَبعِينَ مِنْ شُيُوخِ إسْرائِيلَ تَعرِفُ أنَّهُمْ شُيُوخٌ وَقادةٌ لِلشَّعبِ. أحضِرْهُمْ إلَى خَيمَةِ الاجْتِماعِ وَأوقِفْهُمْ هُناكَ مَعَكَ.

І сказав Господь до Мойсея: Збери ж мені сімдесятеро люда зо старших Ізраїлевих, яких знаєш, що вони старші народу та його наглядачі, і візьми їх до скинії заповіту, і стануть вони там із тобою.

17 ف َسَأنزِلُ وَأتَكَلَّمُ مَعَكَ هُناكَ. سَآخُذُ مِنَ الرُّوحِ الَّذِي عَلَيكَ وَأضَعُ عَلَيهِمْ، فَيُساعِدُونَكَ فِي الاهتِمامِ بِالشَّعْبِ حَتَّى لا تَهتَمَّ بِهِمْ وَتَحْمِلَ مَسْؤُولِيَّتِهِم وَحدَكَ.

І Я зійду, і буду розмовляти там із тобою, і візьму від Духа, що на тобі, і покладу на них, і вони носитимуть із тобою тягара того народу, і не будеш носити ти сам.

18 « وَقُلْ لِلشَّعبِ: قَدِّسُوا أنفُسَكُمْ لأجلِ الغَدِ، وَسَتَأكُلُونَ لَحماً، لأنَّكُمْ بَكَيتُمْ أمامَ اللهِ وَقُلْتُمْ: ‹مَنْ يُعطِينا لَحماً لِنَأكُلَ؟ كانَ الوَضعُ فِي مِصرَ أفضَلَ.› سَيُعطِيكُمُ اللهُ لَحماً فَتَأكُلُونَهُ.

А до народу скажи: Освятіться назавтра, і будете їсти м'ясо, бо ви плакали до Господніх ушей, говорячи: Хто дасть нам їсти м'яса, бо добре було нам в Єгипті? І дасть Господь вам м'яса, і ви будете їсти.

19 و َلَنْ تَأكُلُوا مِنهُ لِيَومٍ أوِ يَومينِ أوْ خَمسَةِ أيّامٍ أوْ عَشْرَةٍ أوْ عِشرِينَ يَوماً،

Не один день будете ви їсти, і не два дні, і не п'ять день, і не десять день, і не двадцять день,

20 ل َكِنَّكُمْ سَتَأكُلُونَ لَحماً لِشَهرٍ كامِلٍ إلَى أنْ يَخْرُجَ مِنْ مَناخِرِكُمْ فَتَقْرَفونَهُ! لأنَّكُمْ رَفَضْتُمْ اللهَ السّاكِنَ فِي وَسَطِكُمْ، وَبَكَيتُمْ أمامَهُ وَقُلْتُمْ: ‹لِماذا خَرَجْنا مِنْ مِصرَ؟›»

але цілий місяць, аж поки не вийде воно з ваших ніздрів, і стане вам на огиду, бо ви знехтували собі Господа, що серед вас, і плакали перед лицем Його, говорячи: Чого це ми вийшли з Єгипту?

21 ث ُمَّ قالَ مُوسَى للهِ: «مَعِي سِتُّ مِئَةِ ألفِ رَجُلٍ، وَمَعَ هَذا فَأنتَ تَقُولُ: ‹سَأُعطِيهِمْ لَحماً، وَسَيَأكُلُونَ مِنهُ لِمُدَّةِ شَهرٍ كامِلٍ.›

І сказав Мойсей: Шістсот тисяч піхоти той народ, що я серед нього, а Ти сказав: Я дам їм м'яса, і вони будуть їсти місяць часу.

22 إ نْ ذُبِحَتِ الأغنامُ وَالأبقارُ، فَهَلْ سَيَكُونُ ذَلِكَ كافِياً لَهُمْ؟ وَحَتَّى لَوْ اصْطَدْنا كُلَّ سَمَكِ البَحْرِ فَلَنْ يَكْفِيهُمْ.»

Чи худоба дрібна та худоба велика заріжеться для них, і вистачить їм? Чи також збереться для них уся морська риба, і вистачить їм?

23 ف َقالَ اللهُ لِمُوسَى: «هَلْ قُدرَةُ اللهِ مَحْدُودَةٌ؟ سَتَرَى الآنَ إنْ كانَ ما قُلْتُهُ سَيَتِمُّ أمْ لا.»

А Господь сказав до Мойсея: Чи Господня рука буває коротка? Тепер ти побачиш, чи сповниться тобі Моє слово, чи ні.

24 ف َخَرَجَ مُوسَى وَأخبَرَ الشَّعبَ بِما قالَهُ اللهُ ، وَجَمَعَ السَّبعِينَ رَجُلاً مِنْ شُيُوخِ إسْرائِيلَ وَجَعَلَهُمْ يَقِفُونَ حَولَ الخَيمَةِ.

І вийшов Мойсей, і промовляв до того народу Господні слова. І зібрав він сімдесятеро чоловіка зо старших народу, і поставив їх навколо скинії.

25 ث ُمَّ نَزَلَ اللهُ فِي السَّحابَةِ وَتَكَلَّمَ إلَى مُوسَى. وَأخَذَ اللهُ مِنَ الرُّوحِ الَّذِي كانَ عَلَى مُوسَى وَوَضَعَهُ عَلَى السَّبعِينَ شَيخاً. وَحِينَ حَلَّ الرُّوحُ عَلَيهِمْ بَدَأُوا يِتَنَبَّأُونَ، لَكِنَّهُمْ لَمْ يَتَنَبَّأُوا مَرَّةً ثانِيَةً.

І зійшов Господь у хмарі, та й промовляв до нього, і взяв від Духа, що на ньому, і дав на сімдесят чоловіка старших. І сталося, як спочив на них Дух той, то вони стали пророкувати, та потім перестали.

26 و َكانَ اثْنانِ مِنَ الرِّجالِ قَدْ بَقِيا فِي المُخَيَّمِ، وَكانَ اسْمُ أحَدِهِما ألْدادَ وَاسْمُ الثّانِي مِيدادَ. وَحَلَّ الرُّوحُ عَلَيهِما. وَكانا مِنْ ضِمنِ المُسَجَّلِينَ، وَلَكِنَّهُما لَمْ يَخرُجا إلَى خَيمَةِ الاجْتِماعِ، وَلِذا كانا يَتَنَبَّآنِ فِي المُخَيَّمِ.

І зосталося двоє людей в таборі, ім'я одному Елдад, а ймення другому Медад. І спочив на них Дух; а вони були серед записаних, та не вийшли до скинії, і пророкували в таборі.

27 ف َرَكَضَ شابٌّ وَقالَ لِمُوسَى: «ألْدادُ وَمِيدادُ يَتَنَبَّآنِ فِي المُخَيَّمِ.»

І побіг юнак, і промовив до Мойсея й сказав: Елдад і Медад пророкують у таборі!

28 ف َقالَ يَشُوعُ بْنُ نُونَ مُساعِدُ مُوسَى مُنذُ شَبابِهِ: «يا سَيِّدِي مُوسَى، أوقِفْهُما.»

І відповів Ісус, син Навинів, Мойсеїв слуга від своєї молодости, та й сказав: Пане мій Мойсею, заборони їм!

29 ف َقالَ مُوسَى لَهُ: «أتَغارُ عَلَيَّ؟ إنَّنِي أتَمَنَّى لَو أنَّ كُلَّ شَعبِ اللهِ كانُوا أنبِياءَ، إذْ يَضَعُ اللهُ رُوحَهُ عَلَيهِمْ.»

І сказав йому Мойсей: Чи ти заздрісний за мене? О, якби то ввесь Господній народ став пророками, коли б дав Господь Духа Свого і на них!

30 ث ُمَّ رَجِعَ مُوسَى وَالشُّيُوخُ إلَى المُخَيَّمِ. طُيُورُ السَّلوَى

І вернувся Мойсей до табору, він та старші Ізраїлеві.

31 و َهَبَّتْ رِيحٌ مِنْ عِنْدِ اللهِ ، فَساقَتْ طُيُورَ السَّلوَى مِنَ البَحرِ، وَنَشَرَتْها حَولَ المُخَيَّمِ. كانَتِ الطُّيُورُ عَلَى بُعْدِ مَسِيرِ يَومٍ مِنْ جَمِيعِ جِهاتِ المُخَيَّمِ، وَعَلَى ارْتِفاعِ ذِرَاعَينِ!

І знявся вітер від Господа, і навіяв перепелиці від моря, і опустив їх над табором, як денна дорога туди й як денна дорога сюди навколо табору, і коло двох ліктів на поверхні землі.

32 ف َقامَ النَّاسُ وَجَمَعُوا مِنَ السَّلوَى طِيلَةَ ذَلِكَ اليَومِ وَتِلكَ اللَّيلَةِ وَاليَومِ التّالِي. وَأقَلُّ كَمِّيَّةٍ جَمَعَها فَرْدٌ واحِدٌ، كَانَتْ نَحْوَ عَشْرَةِ أكياسٍ كَبِيرَةٍ! وَنَشَرُوا السَّلوَى حَولَ المُخَيَّم.

І встав народ, і цілий той день і цілу ту ніч, і цілий день назавтра збирали перепелицю. Хто збирав мало, той зібрав десять хомерів, і порозкладали їх собі скрізь навколо табору.

33 و َبَينَما كانَ اللَّحمُ ما يَزالُ بَينَ أسنانِهِمْ، وَقَبلَ أنْ يُلتَهَمَ، اشْتَدَّ غَضَبُ اللهِ عَلَى الشَّعبِ، وَأرسَلَ اللهُ مَرَضاً فَظِيعاً عَلَى الشَّعبِ.

Те м'ясо було ще між їхніми зубами, поки було пожуване, а гнів Господній запалився на народ! І вдарив Господь дуже великою поразкою в народ...

34 و َلِذا دَعَوا ذَلِكَ المَكانَ قَبَرُوتَ هَتَّأوَةَ، لأنَّهُمْ هُناكَ دَفَنُوا ذَوِي الشَّهوَةِ.

І названо ймення того місця: Ківрот-Гаттаава, бо там поховали народ пожадливий.

35 و َمِنْ قَبَرُوتَ هَتَّأوَةَ ارْتَحَلَ الشَّعبُ إلَى حَضَيرُوتَ وَمَكَثُوا فِيها.

З Ківрот-Гаттаави рушили люди до Гацероту, і були в Гацероті.