1 ث ُمَّ قالَ اللهُ لِنُوحَ: «ادخُلْ وَكُلُّ عائِلَتِكَ السَّفِينَةَ، لِأنِّي وَجَدْتُ أنَّكَ وَحدَكَ صالِحٌ أمامِي مِنْ بَينِ كُلِّ الأحياءِ فِي هَذا الجِيلِ.

І сказав Господь Ноєві: Увійди ти й увесь дім твій до ковчегу, бо Я бачив тебе праведним перед лицем Своїм в оцім роді.

2 ف َخُذْ مَعَكَ سَبْعَةَ ذُكُورٍ وَسَبعَ إناثٍ مِنْ كُلِّ حَيوانٍ طاهِرٍ. وَخُذْ أيضاً ذَكَراً واحِداُ وَأُنْثَى واحِدَةً مِنْ كُلِّ حَيوانٍ غَيرِ طاهِرٍ.

Із усякої чистої худоби візьмеш собі по семеро, самця та самицю її, а з худоби нечистої двоє: самця та самицю її.

3 و َخُذْ سَبْعَةَ ذُكُورٍ وَسَبعَ إناثٍ مِنْ كُلِّ نَوْعٍ مِنْ طُيُورِ السَّماءِ، لِكَي تُحافِظَ عَلَى بَقاءِ أنواعِها عَبْرَ الأرْضِ.

Також із птаства небесного по семеро, самця та самицю, щоб насіння сховати живим на поверхні всієї землі.

4 ف َبَعْدَ سَبْعَةِ أيّامٍ، سَأُرْسِلُ مَطَراً مُدَّةَ أرْبَعِينَ يَوْماً وَأربَعِينَ لَيلَةً. وَسَأمحُو كُلَّ كائِنٍ حَيٍّ خَلَقْتُهُ عَنْ وَجهِ الأرْضِ.»

Ось бо по семи днях Я литиму на землю дощ сорок день і сорок ночей, і всяку істоту, яку Я вчинив, зітру з-над поверхні землі!

5 ف َفَعَلَ نُوحُ كُلَّ ما أمَرَهُ بِهِ اللهُ.

І зробив Ной усе, як звелів був Господь.

6 و َكانَ لِنُوحَ سِتُّ مِئَةِ سَنَةٍ حِينَ غَمَرَتْ مِياهُ الطُّوفانِ الأرْضَ.

А Ной був віку шостисот літ, і стався потоп, вода на землі.

7 ث ُمَّ دَخَلَ نُوحُ السَّفِينَةَ مَعَ بَنِيهِ وَزَوْجَتِهِ وَكَنّاتِهِ لِلنَّجاةِ مِنْ مِياهِ الطُّوفانِ.

І ввійшов Ной, і сини його, і жінка його, і невістки його з ним до ковчегу перед водою потопу.

8 و َدَخَلَتْ حَيواناتٌ طاهِرَةٌ وَغَيرُ طاهِرَةٍ وَطُيُورٌ وَزَواحِفُ وَغيرُها مِنْ حَيَواناتِ الأرْضِ،

Із чистої худоби та з худоби, що нечиста вона, і з птаства, і всього, що плазує на землі,

9 إ لَى نُوحَ فِي السَّفينَةِ زَوجَينِ زَوجَينِ: ذَكَراً وَأُنْثَىً، حَسَبَ ما أمَرَ اللهُ نُوحَ.

по двоє ввійшли до Ноя до ковчегу, самець і самиця, як Бог Ноєві був ізвелів.

10 و َبَعْدَ سَبْعَةِ أيّامٍ، بَدأ الطُّوفانُ عَلَى الأرْضِ.

І сталося по семи днях, і води потопу линули на землю.

11 ف َفِي السَّنَةِ السِّتِّ مِئَةٍ مِنْ عُمْرِ نُوحَ، فِي اليَوْمِ السّابِعَ عَشَرَ مِنَ الشَّهْرِ الثّانِي، انفَجَرَتْ كُلُّ يَنابِيعِ المُحِيطِ العَظِيمِ الَّتِي تَحْتَ الأرْضِ، وَانْفَتَحَتْ نَوافِذُ السَّماءِ!

Року шостої сотні літ життя Ноєвого, місяця другого, сімнадцятого дня місяця, цього дня відкрилися всі джерела великої безодні, і розчинилися небесні розтвори.

12 ف َهَطَلَ مَطَرٌ غَزِيرٌ جِدّاً عَلَى الأرْضِ مُدَّةَ أربَعِينَ يَوْماً وَأربَعِينَ لَيلَةً.

І був дощ на землі сорок день і сорок ночей.

13 و َفِي ذَلِكَ اليَوْمِ نَفْسِهِ، دَخَلَ نُوحُ السَّفِينَةَ مَعَ أبْنائِهِ سامَ وَحامَ وَيافَثَ، وَزَوْجَتِهِ، وَزَوجَاتِ أبْنائِهِ الثَّلاثِ.

Того саме дня до ковчегу ввійшов Ной, і Сим, і Хам та Яфет, сини Ноєві, і жінка Ноєва, і три невістки його з ними,

14 د َخَلَ هَؤُلاءِ مَعَ كُلِّ نَوْعٍ مِنَ الحَيواناتِ البَرِّيَّةِ، وَكُلِّ نَوْعٍ مِنَ المَواشِيَ، وَكُلِّ نَوْعٍ مِنَ الحَيَواناتِ الزّاحِفَةِ عَلَى التُّرابِ، وَكُلِّ نَوْعٍ مِنَ الطُّيُورِ.

вони та всяка звірина за родом її, і всяка худоба за родом її, і всяке плазуюче, що плазує по землі, за родом його, і всяке птаство за родом його, усяка пташка крилата.

15 ج اءَتْ إلَى نُوحَ فِي السَّفِينَةِ أزواجاً مِنْ كُلِّ نَوْعٍ مِنَ الحَيواناتِ الحَيَّةِ.

І ввійшли до Ноя, до ковчегу по двоє із кожного тіла, що в нім дух життя.

16 و َكانَتْ هَذِهِ الحَيواناتُ الدّاخِلَةُ، ذَكَراً وَأُنثَى، مِنْ كُلِّ نَوْعٍ كَما أمَرَهُ اللهُ. ثُمَّ أغلَقَ اللهُ البابَ خَلْفَ نُوحَ.

А те, що ввійшло, самець і самиця з кожного тіла ввійшли, як звелів йому Бог. І замкнув Господь за ним ковчега.

17 و َبَقِيَ الطُّوفانُ عَلَى الأرْضِ أربَعِينَ يَوْماً. وَارتَفَعَتِ المِياهُ كَثيراً جِدّاً فَوْقَ الأرْضِ، فَحَمَلَتِ السَّفينَةَ فَارتَفَعَتْ فَوقَ الأرْضِ.

І був потоп сорок день на землі, і збільшилась вода, і понесла ковчега. І він високо став над землею.

18 و َاسْتَمَرَّ الماءُ يَرْتَفِعُ وَيَتَكاثَرُ جِدّاً فَوْقَ الأرْضِ. وَطَافَتِ السَّفِينَةُ عَلَى وَجْهِ المِياهِ.

І прибула вода, і сильно збільшилась вона на землі, і пливав ковчег на поверхні води.

19 و َارتَفَعَتِ المِياهُ أكثَرَ فَأكثَرَ فَوْقَ الأرْضِ حَتَّى غَطَّتْ كُلَّ الجِبالِ العالِيَةِ تَحْتَ السَّماءِ.

І дуже-дуже вода на землі прибула, і покрились усі гори високі, що під небом усім.

20 ت َعالَتِ المِياهُ حَتَّى غَطَّتْ قِمَمَ الجِبالِ بِأكْثَرَ مِنْ خَمْسَ عَشْرَةَ ذِراعاً.

На п'ятнадцять ліктів угору вода прибула, і покрилися гори.

21 ف َماتَ كُلُّ مَخلُوقٍ يَتَحَرَّكُ عَلَى الأرْضِ. ماتَتِ الطُّيُورُ وَالمَواشِي وَالحَيواناتُ البَرِّيَّةُ وَكُلُّ أسْرابِ الكائناتِ الَّتِي كانَتْ تَحْتَشِدُ عَلَى الأرْضِ وَجَمِيعُ البَشَرِ.

І вимерло всяке тіло, що рухається на землі: серед птаства, і серед скотини, і серед звірини, і серед усіх плазунів, що плазують по землі, і кожна людина.

22 م اتَ كُلُّ مَخلُوقٍ حَيٍّ يَتَنَفَّسُ عَلَى اليابِسَةِ.

Усе, що в ніздрях його дух життя, з усього, що на суходолі вимерло було.

23 و َهَكَذا مَحا اللهُ كُلَّ شَيءٍ حَيٍّ عَنْ وَجهِ الأرْضِ، بَشَراً وَحَيواناتٍ وَزَواحِفَ وَطُيُوراً. مُحِيَتْ كُلُّها عَنْ وَجْهِ الأرْضِ. وَلَمْ يَنْجُ إلّا نُوحُ وَمَنْ مَعَهُ فِي السَّفِينَةِ.

І винищив Бог усяку істоту на поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазуна, і аж до птаства небесного, вони стерлись з землі. І зостався тільки Ной та те, що з ним у ковчезі було.

24 و َغَمَرَتِ المِياهُ الأرْضَ مُدَّةَ مِئَةٍ وَخَمْسِينَ يَوْماً.

І прибувала вода на землі сто і п'ятдесят день.