1 ب َعْدَ أنْ ماتَ يَشُوعُ، سألَ بَنُو إسْرائِيلَ اللهَ: «أيَّةُ قَبِيلَةٍ مِنّا يَنْبَغِي أنْ تَذْهَبَ أوَّلاً لِتُحارِبَ الكَنعانِيِّينَ؟»

І сталося по смерті Ісуса, і питалися Ізраїлеві сини Господа, говорячи: Хто з нас вийде спереду на ханаанеянина, щоб воювати з ним?

2 ف َقالَ اللهُ: «لِتَذْهَبْ قَبِيلَةُ يَهُوذا أوَّلاً. وَأنا سَأُعْطيهُمُ الأرْضَ.»

І сказав Господь: Юда піде. Оце Я дав Край у його руку.

3 ف َقالَ بَنُو يَهُوذا لِبَنِي شِمْعُونَ أقرِبائِهِمْ: «تَعالَوا مَعَنا إلَى الأرْضِ الَّتِي قُسِمَتْ لَنا، وَلنُقاتِلِ الكَنْعانِيِّينَ مَعاً. ثُمَّ نَذْهَبُ نَحْنُ مَعَكُمْ إلَى الأرْضِ الَّتِي قُسِمَتْ لَكُمْ.» فَذَهَبَ بَنُو شِمْعُونَ مَعَ بَنِي يَهُوذا.

І сказав Юда до Симеона, свого брата: Іди зо мною на мій жеребок, і будемо воювати з ханаанеянином, то піду й я з тобою на твій жеребок. І пішов із ним Симеон.

4 و َذَهَبَ بَنُو يَهُوذا، وَمَكَّنَهُمْ اللهُ مِنْ هَزِيمَةِ الكَنْعانِيِّينَ وَالفِرِزِّيِّينَ. وَقَتَلُوا عَشْرَةَ آلافِ رَجُلٍ مِنْهُمْ فِي بازَقَ.

І піднявся Юда, а Господь дав ханаанеянина та періззеянина в їхню руку. І вони побили їх у Безеку, десять тисяч чоловіка.

5 و َوَجَدُوا سَيِّدَ بازَقَ فِي مَدينَةِ بازَقَ، فَحارَبُوهُ، وَهَزَمُوا الكَنعانِيِّينَ وَالفِرِزِّيِّينَ.

І знайшли вони в Безеку Адоні-Безека, і воювали з ним, і побили ханаанеянина та періззеянина.

6 ف َهَرَبَ سَيِّدُ بازَقَ، وَلَكِنَّهُمْ لَحِقُوا بِهِ، فَأمسَكُوهُ وَقَطَعُوا أباهِمَ يَدَيهِ وَرِجلَيهِ.

І втікав Адоні-Безек, а вони гналися за ним, і зловили його, і повідрубували великі пальці його рук та його ніг.

7 ف َقالَ سَيِّدُ بازَقَ: «قَطَعْتُ أباهِمَ أيادِي وَأرجُلَ سَبعِينَ مَلِكاً، وَجَعَلْتُهُمْ يَلتَقِطُونَ فُتاتَ الطَّعامِ تَحْتَ مائِدَتِي. وَها قَدْ جازانِي اللهُ بِمِثلِ ما فَعَلْتُهُ بِهِمْ.» ثُمَّ أخَذُوهُ إلَى مَدينَةِ القُدْسِ حَيثُ ماتَ.

І сказав Адоні-Безек: Сімдесят царів з відрубаними великими пальцями їхніх рук та їхніх ніг часто збирали поживу під столом моїм. Як робив я, так відплатив мені Бог!

8 و َهاجَمَ بَنُو يَهُوذا القُدسَ وَاستَولَوا عَلَيها، وَقَتَلُوا أهلَها بِحَدِّ السَّيفِ. ثُمَّ أحرَقُوا المَدِينَةَ.

І воювали Юдині сини з Єрусалимом, і здобули його, і побили його вістрям меча, а місто пустили з огнем.

9 ث ُمَّ نَزَلَ بَنُو يَهُوذا لِمُقاتَلَةِ الكَنْعانِيِّينَ السّاكِنِينَ فِي المِنْطَقَةِ الجَبَلِيَّةِ وَالنَّقَبِ وَسُفُوحِ التِّلالِ الغَربِيَّةِ.

А потому Юдині сини зійшли воювати з ханаанеянином, мешканцем гори, і Неґеву, і Шефелі.

10 و َحارَبَ بَنُو يَهُوذا الكَنعانِيِّينَ السّاكِنِينَ فِي مَدِينَةِ حَبْرُونَ. وَكانَتِ حَبْرُونُ تُدعَى سابِقاً «قَريَةَ أربَعَ.» وَهَزَمُوا شِيشايَ وَأخِيمانَ وَتِلْمايَ. كالَبْ وَابنَتُه

І пішов Юда до ханаанеянина, що сидить у Хевроні, а ім'я Хеврону було колись: Кір'ят-Арба, і побили Шешая, й Ахімана та Талмая.

11 و َانطَلَقَ بَنُو يَهُوذا مِنْ هُناكَ لِمُقاتَلَةِ سُكّانِ دَبِيرَ الَّتِي كانَتْ تُدعَى سابِقاً «قَرْيَةَ سَفَرَ.»

А звідти пішов він до мешканців Девіру, а ім'я Девіру колись: Кір'ят-Сефер.

12 ث ُمَّ قالَ كالَبُ: «مَنْ يُهاجِمُ قَرْيَةَ سَفَرَ وَيَستَولِي عَلَيها فَإنِّي سَأُعطِيهِ ابنَتِي عَكْسَةَ زَوجَةً لَهُ.»

І сказав Калев: Хто поб'є Кір'ят-Сефер та здобуде його, то дам йому Ахсу, дочку мою, за жінку.

13 ف َاسْتَولَى عَلَيها عُثْنِيئِيلُ بْنُ قَنازَ أخُو كالَبَ، فَأعطاهُ كالَبَ ابنَتَهُ عَكْسَةَ زَوجَةً لَهُ.

І здобув його Отніїл, син Кенезів, брат Калевів, молодший від нього. І він дав йому свою дочку Ахсу за жінку.

14 و َلَمّا جاءَتْ إلَى عُثْنِيئِيلَ، حَثَّها عَلَى أنْ تَطلَبَ حَقلاً مِنْ أبِيها. فَلَمّا نَزَلَتْ مِنَ عَلَى الحِمارِ، قالَ لَها كالَبُ: «ما الأمْرُ؟»

І сталося, коли вона прийшла, то намовила його жадати поля від її батька. І зійшла вона з осла, а Калев сказав їй: Що тобі?

15 ف َقالَتْ لَهُ: «امنَحنِي بَرَكَةً. قَدْ أعطَيتَنِي أرْضاً جافَّةً فِي النَّقَبِ، فَأعطِنِي بِرَكَ ماءٍ أيضاً.» فَأعطاها البِرَكَ العُلْيا وَالسُّفلَى.

І вона сказала йому: Дай мені дара благословення! Бо ти дав мені землю суху, то дай мені водні джерела. І Калев дав їй Ґуллот-горішній та Ґуллот-долішній.

16 و َخَرَجَ نَسلُ القَينِيِّ الَّذِي كانَ حَما مُوسَى مِنْ مَدِينَةِ النَّخلِ، مَعَ بَنِي يَهُوذا، إلَى بَرِّيَّةِ يَهُوذا فِي صَحراءِ النَّقَبِ قُرْبَ مَدينَةِ عَرادَ. ثُمَّ ذَهَبُوا وَاسْتَقَرُّوا بَينَ العَمالِقَةِ.

А сини Кенея, Мойсеєвого тестя, пішли з міста Пальм з Юдиними синами до Юдиної пустині, що на півдні Араду. І пішов він, і осівся з народом.

17 ث ُمَّ ذَهَبَ بَنُو يَهُوذا مَعَ أقرِبائِهِمْ بَنِي شِمْعُونَ، وَهَزَمُوا الكَنْعانِيِّينَ فِي مَدينَةِ صَفاةَ، وَدَمَّرُوها تَدْمِيراً كامِلاً. فَدُعِيَتِ المَدِينَةُ «حُرْمَةَ.»

І пішов Юда з Симеоном, своїм братом, та й побили ханаанеянина, мешканця Цефату, і вчинили його закляттям. І назвав ім'я того міста: Хорма.

18 و َاستَولَى بَنُو يَهُوذا عَلَى غَزَّةَ وَالأراضِي المُحيطَةِ بِها، وَعَسْقَلانَ وَالأراضِي المُحيطَةِ بِها، وَعَقْرُونَ وَالأراضِي المُحيطَةِ بِها.

І здобув Юда Аззу та границю її, й Ашкелон та границю його, і Екрон та границю його.

19 و َأعانَ اللهُ بَنِي يَهُوذا، فَاسْتَولَوا عَلَى المِنْطَقَةِ الجَبَلِيَّةِ. لَكِنَّهُمْ لَمْ يَقدِرُوا أنْ يَطرُدُوا سُكّانَ السَّهلِ، لأنَّهُمْ كانُوا يَملِكُونَ مَرْكَباتٍ حَدِيدِيَّةً.

І був Господь з Юдою, і він повиганяв мешканців гори. Та не міг він повиганяти мешканців долини, бо вони мали залізні колесниці.

20 و َأُعطِيَتِ حَبْرُونُ لِكالَبَ حَسَبَ وَعْدِ مُوسَى. فَطَرَدَ كالَبُ ثَلاثَ عَشائِرَ مِنْ بَنِي عَناقَ مِنْ هُناكَ. بَنُو بَنْيامِيْنَ يَسْتَقِرُّونَ فِي القُدْس

І дали Калевові Хеврон, як говорив був Мойсей, і він вигнав звідти трьох велетнів.

21 ل َكِنَّ بَنِي بَنْيامِيْنَ لَمْ يَطرُدُوا اليَبُوسِيِّينَ السّاكِنِينَ فِي القُدْسِ. فَظَلَّ اليَبُوسِيُّونَ يَسكُنُونَ فِي مَدينَةِ القُدْسِ وَسَطَ بَنِي بَنْيامِيْنَ حَتَّى يَومِنا هَذا. بَنُو يُوسُفَ يَستَولُونَ عَلَى بَيتِ إيل

А євусеянина, мешканця Єрусалиму, не вигнали Веніяминові сини, і осів євусеянин із Веніяминовими синами в Єрусалимі, і сидять тут аж до цього дня.

22 و َخَرَجَ بَنُو يُوسُفَ أيضاً لِلهُجُومِ عَلَى بَيتِ إيلَ، فَأعانَهُمْ اللهُ.

І пішов також дім Йосипів до Бет-Елу, а Господь був з ними.

23 ف َقَدْ أرسَلَ بَنُو يُوسُفَ رِجالاً يَستَكْشِفُونَ مَدِينَةَ بَيتِ إيلَ. وَكانَتِ المَدِينَةُ تُدْعَى سابِقاً لُوزَ.

І вивідав Йосипів дім у Бет-Елі, а ім'я того міста колись було Луз.

24 ف َرَأى المُستَكشِفُونَ رَجُلاً خارِجاً مِنَ المَدِينَةِ، فَقالُوا لَهُ: «أرِنا مَدْخَلاً إلَى المَدِينَةِ، وَسَنُعامِلُكَ بِالحُسْنَى.»

І побачили сторожі чоловіка, що виходив із того міста, та й сказали до нього: Покажи нам вхід до міста, а ми вчинимо тобі милість!

25 ف َأراهُمُ الرَّجُلُ مَدْخَلاً إلَى المَدِينَةِ. فَقَتَلُوا أهلَ المَدِينَةِ بِحَدِّ السَّيفِ. لَكِنَّهُمْ أطلَقُوا الرَّجُلَ وَجَميعَ عَائِلَتَهُ.

І він показав їм вхід до міста, і вони побили те місто вістрям меча, а того чоловіка та ввесь його рід відпустили.

26 ف َذَهَبَ ذَلِكَ الرَّجُلُ إلَى أرْضِ الحِثِّيِّينَ وَبَنَى مَدِينَةً أسْماها لُوزَ. وَهُوَ اسْمُ المَدِينَةِ حَتَّى يَومِنا هَذا. عَشائِرُ أُخْرَى تُحارِبُ الكَنْعانِيِّين

І пішов той чоловік до краю хіттеян, і збудував місто, та й назвав ім'я йому: Луз, воно ім'я його аж до цього дня.

27 و َلَمْ يَطرُدْ بَنُو مَنَسَّى سُكّانَ بَيتِ شانَ وَقُراها، وَتَعْنَكَ وَقُراها، وَدُورَ وَقُراها، وَيِبلَعامَ وَقُراها، وَمَجِدُّو وَقُراها. فَظَلَّ الكَنْعانِيُّونَ يَسْكُنُونَ تِلْكَ الأرْضَ.

А Манасія не повиганяв мешканців Бет-Шеану та його залежних міст, і Таанаху та його залежних міст, і мешканців Дору та його залежних міст, і мешканців Ївлеаму та його залежних міст, і мешканців Міґіддо та його залежних міст, і ханаанеянин волів сидіти в тому краї.

28 و َلَمّا قَوِيَ بَنُو إسْرائِيلَ، جَنَّدُوا الكَنْعانِيِّينَ عَلَى العَمَلِ عَبِيداً لَدَيهِمْ، لَكِنَّهُمْ لَمْ يَطرُدُوهُمْ.

І сталося, коли Ізраїль зміцнився, то він наклав на ханаанеянина данину, але вигнати не вигнав його.

29 و َلَمْ يَطرُد بَنُو أفْرايِمَ الكَنْعانِيِّينَ السّاكِنِينَ فِي جازَرَ، فَسَكَنَ الكَنْعانِيُّونَ بَينَهُمْ هُناكَ.

І Єфрем не вигнав ханаанеянина, що мешкає в Ґезері, і осівся ханаанеянин серед нього в Ґезері.

30 و َلَمْ يَطرُدْ بَنُو زَبُولُونَ سُكّانَ قِطْرُونَ أوْ سُكّانَ نَهلُولَ، فَسَكَنَ الكَنْعانِيِّوُّنَ بَينَهُمْ، وَأُجْبِرُوا علَى العَمَلِ عَبِيداً لَدَيهِمْ.

Завулон не повиганяв мешканців Кітрону та мешканців Нагалолу, і осівся ханаанеянин серед нього, і став за данину.

31 و َلَمْ يَطرُدْ بَنُو آشَرَ سُكّانَ عَكُّو وَصِيدُونَ وَأحلَبَ وَأكزِيبَ وَحَلْبَةَ وَأفِيقَ وَرَحُوبَ.

Асир не повиганяв мешканців Акко, і мешканців Сидону, і Ахлаву, і Ахзіву, і Хелби, і Афіку, і Рехову.

32 و َسَكَنَ بَنُو آشَرَ بَينَ الكَنْعانِيِّينَ الَّذِينَ سَكَنُوا الأرْضَ، لِأنَّ بَنِي آشَرَ لَمْ يَطْرُدُوهُمْ.

І осівся асирець серед ханаанеянина, мешканця того Краю, бо він не вигнав його.

33 و َلَمْ يَطرُدْ بَنُو نَفْتالِي سُكّانَ بَيتِ شَمْسٍ، أوْ سُكّانَ بَيتِ عَناةَ، بَلْ سَكَنُوا بَينَ الكَنْعانِيِّينَ الَّذِينَ كانُوا يَسْكُنُونَ الأرْضَ. فَأُجبِرَ سُكّانُ بَيتَ شَمْسَ وَبَيتَ عَناةَ عَلَى العَمَلِ عَبِيداً لَدَيهِمْ.

Нефталим не повиганяв мешканців Бет-Шемешу, і мешканців Бет-Анату, і він осівся серед ханаанеянина, мешканця того Краю, а мешканці Бет-Шемешу та Бет-Анату стали їм за данину.

34 و َأجبَرَ الأمُورِيُّونَ بَنِي دانَ عَلَى العَوْدَةِ إلَى المِنْطَقَةِ الجَبَلِيَّةِ، وَلَمْ يَسْمَحُوا لَهُمْ بِالنُّزُولِ إلَى السَّهلِ،

І тиснув амореянин Данових синів на гору, бо не давав йому сходити на долину.

35 إ ذْ كانَ الأمُورِيُّونَ عازِمِينَ عَلَى البَقاءِ فِي جَبَلِ حارَسَ وَأيَّلُونَ وَشَعَلُبِّيمَ. لَكِنَّ بَنِي يُوسُفَ ازْدادُوا قُوَّةً وَأجبَرُوا الأمُورِيِّينَ عَلَى العَمَلِ عَبِيداً لَدَيهِمْ.

І волів амореянин сидіти на горі Херес в Айялоні та в Шаалевімі, та стала сильною рука Йосипового дому, він став за данину.

36 و َقَدِ امْتَدَّتْ حُدُودُ الأمُورِيِّينَ مِنْ عَقَبَةِ عَقْرَبَ، وَمِنْ سالَعَ وَما وَراءَهُما مِنْ جِبالِ.

А границя аморейська від Маале-Акраббім, і від Сели та вище.