1 و َكَلَّمَ اللهُ مُوسَى فَقالَ: «اذْهَبْ مِنْ هُنا أنتَ وَالشَّعْبُ الَّذِي أخرَجْتَهُ مِنْ مِصرَ. اذْهَبوا إلَى الأرْضِ الَّتِي أقسَمتُ لإبراهِيمَ وَإسْحاقَ وَإسْرائِيلَ بِأنْ أعْطيها لِنَسلِهِمْ.

І говорив Господь до Мойсея: Іди, вийди звідси ти та той народ, що ти вивів його з єгипетського краю до того Краю, що Я присяг був його Авраамові, Ісакові та Якову, говорячи: Нащадкам твоїм дам його,

2 س َأُرسِلُ مَلاكاً أمامَكَ، وَأطْرَدُ الكَنعانِيِّينَ وَالأمُورِيِّينَ وَالحِثِّيِّينَ وَالفِرِزِيِّينَ وَالحِوِّيِّينَ وَاليَبُوسِيِّينَ.

і пошлю перед лицем твоїм Ангола, і попроганяю ханаанеянина, амореянина, і хіттеянина, і періззеянина, хіввеянина, і євусеянина,

3 ا ذهَبُوا إلَى أرْضٍ تَفِيضُ لَبَناً وَعَسَلاً. لَكِنِّي لَنْ أكُونَ مَعَكُمْ لِأنَّكُمْ شَعبٌ عَنِيدٌ، لِئَلّا أُبِيدَكُمْ فِي الطَّرِيقِ.»

до Краю, що тече молоком та медом, бо Я не піду серед тебе, бо ти народ твердошиїй, щоб Я не вигубив тебе в дорозі.

4 و َحِينَ سَمِعَ الشَّعبُ هَذا الكَلامَ القاسِي، ناحُوا، وَلَمْ يَرتَدِ أحَدٌ جَواهِرَهُ أوْ زِينَتَهُ.

І почув народ ту лиху вістку, та й засмутився, і ніхто не поклав на себе своєї оздоби.

5 ف َقَدْ قالَ اللهُ لِمُوسَى: «قُلْ لِبَنِي إسْرائِيلَ: أنتَ شَعبٌ عَنِيدٌ، فَإنْ حَضَرْتُ فِي وَسَطِكُمْ لِلَحظَةٍ فَإنِّي سَأُبِيدُكُمْ! انزِعُوا جَواهِرَكُمْ وَزِينَتَكُمْ فَأُقَرِّرَ ما عَلَيَّ أنْ أعمَلَهُ مَعَكُمْ.»

Бо промовив Господь до Мойсея: Скажи Ізраїлевим синам: Ви народ твердошиїй, якщо одну хвилину піду серед тебе, то вигублю тебе! Тож тепер здійми оздобу свою з себе, Я знатиму, що вчиню тобі.

6 ف َنَزَعَ بَنُو إسْرائِيلَ جَواهِرَهُمْ وَزِينَتَهُمْ مُنذُ كانُوا عَلَى جَبَلِ حُورِيبَ. خَيمَةُ الاجْتِماعِ المُؤَقَّتَة

І поздіймали Ізраїлеві сини свої оздоби під горою Хорив.

7 و َكانَ مُوسَى يَأخُذُ خَيمَةً وَيَنصُبُها بَعِيداً خارِجَ المُخَيَّمِ. وَكانَ يُسَمِّيها «خَيمَةَ الاجْتِماعِ.» وَكُلُّ مَنْ كانَ يَطلُبُ اللهَ ، كانَ يَخرُجُ إلَى خَيمَةِ الاجْتِماعِ الَّتِي كانَتْ خارِجَ المُخَيَّمِ.

А Мойсей узяв намета, та й нап'яв його поза табором, далеко від табору, і назвав його: скинія заповіту. І бувало, кожен, хто шукав Господа, входив до скинії заповіту, що поза табором.

8 و َحِينَ كانَ مُوسَى يَذهَبُ إلَى تِلكَ الخَيمَةِ، كانَ الشَّعبُ يَقُومُونَ، وَيَقِفُ كُلُّ واحِدٍ فِي بابِ خَيمَتِهِ، وَكانُوا يُراقِبُونَ مُوسَى حَتَّى يَدخُلَ إلَى الخَيمَةِ.

І бувало, коли виходив Мойсей до скинії, то підводився ввесь народ, і ставали кожен при вході свого намету, і дивилися за Мойсеєм, аж поки він не входив до скинії.

9 و َحِينَ كانَ مُوسَى يَدخُلُ الخَيمَةَ، كانَ عَمُودُ السَّحابِ يَنزِلُ وَيَستَقِرُّ عَلَى مَدْخَلِ الخَيمَةِ، وَكانَ اللهُ يَتَكَلَّمُ مَعَ مُوسَى.

І бувало, коли входив Мойсей до скинії, то сходив стовп хмари, і ставав при вході скинії, та й говорив Бог із Мойсеєм.

10 و َحِينَ كانَ الشَّعبُ يَرَى عَمُودَ السَّحابِ واقِفاً عِندَ مَدْخَلِ الخَيمَةِ، كانُوا يَذهَبُونَ وَيَسجدُونَ عِندَ أبوابِ خِيامِهِمْ.

І ввесь народ бачив стовпа хмари, що стояв при вході скинії. І ввесь народ підводився, та й вклонялися, кожен при вході намету свого.

11 ك انَ اللهُ يُكَلِّمُ مُوسَى وَجهاً لِوَجهٍ، كَما يُكَلِّمُ الصَّدِيقُ صَدِيقَهُ. وَحِينَ كانَ مُوسَى يَعُودُ إلَى المُخَيَّمِ، كانَ خادِمُهُ يَشُوعُ بْنُ نُونَ يَمكُثُ فِي الخَيمَةِ. رُؤيَةُ مَجدِ الله

І говорив Господь до Мойсея лице в лице, як говорить хто до друга свого. І вертався він до табору, а слуга його, юнак Ісус, син Навинів, не виходив із середини скинії.

12 و َقالَ مُوسَى للهِ: «ها أنتَ تَقُولُ لِي: ‹أخرِجْ هَذا الشَّعبَ،› لَكِنَّكَ لَمْ تُخبِرْنِي مَنْ سَتُرسِلُ مَعِي. قُلْتَ لِي: ‹أعرِفُكَ بِاسْمِكَ، وَقَدْ حَظِيتَ بِرِضايَ.›

І сказав Мойсей до Господа: Дивися, Ти говориш мені: Випровади цей народ, а Ти не дав мені знати, кого зо мною пошлеш. А Ти сказав був: Я знаю тебе на ім'я, а також знайшов ти милість в очах Моїх.

13 ف َبِما أنِّي حَظِيتُ بِرِضاكَ، فَأعلِنْ لِي طَرِيقَكَ لِأعرِفَكَ وَأُرْضِيَكَ دائِماً. وَتَذَكَّرْ أنَّ هَذِهِ الأُمَّةَ هِيَ شَعبُكَ.»

Тож тепер, коли знайшов я милість в очах Твоїх, об'яви ж мені дорогу Свою, і я пізнаю, як знайти милість в очах Твоїх. І побач, бо цей люд то народ Твій.

14 ف َقالَ: «أنا سَأسِيرُ بِحُضُورِي أمامَكَ وَأقُودُكَ.»

А Він відказав: Сам Я піду, і введу тебе до відпочинку.

15 ف َقالَ مُوسَى لَهُ: «إنْ لَمْ تَسِرْ بِحُضُورِكَ مَعَنا، فَلا تُخْرِجْنا مِنْ هُنا.

І сказав він до Нього: Коли сам Ти не підеш, то не виводь нас ізвідси.

16 ك َيفَ سَيَعرِفُ النّاسُ أنِّي حَظِيتُ بِرِضاكَ أنا وَشَعبُكَ، إنْ لَمْ تَسِرْ مَعَنا؟ حِينَئِذٍ فَقَطْ أكُونُ أنا وَشَعبُكَ مُتَمَيِّزِينَ عَنْ شُعُوبِ الأرْضِ.»

Бож чим тоді пізнається, що знайшов милість в очах Твоїх я та народ Твій? Чи ж не тим, що Ти підеш із нами? І будемо вирізнені я та народ Твій від кожного народу, що на поверхні землі.

17 و َقالَ اللهُ لِمُوسَى: «سَأفعَلُ لَكَ هَذا الَّذِي قُلْتَهُ أيضاً، لأنَّكَ قَدْ حَظِيتَ بِرِضايَ، وَأنا أعرِفُكَ بِاسْمِكَ.»

І промовив Господь до Мойсея: Також цю річ, про яку говорив ти, зроблю, бо ти знайшов милість в очах Моїх, і Я знаю на ім'я тебе.

18 ف َقالَ مُوسَى: «فَأرِنِي مَجدَكَ.»

А він відказав: Покажи мені славу Свою!

19 ف َقالَ اللهُ: «سَأجعَلُ كُلَّ صَلاحِي يَمُرُّ مِنْ أمامِكَ، وَسَأنطِقُ بِاسمِي ‹يهوه› عَلَى مَسْمَعٍ مِنْكَ. فَأنا أتَحَنَّنُ عَلَى مَنْ أشاءُ أنْ أتَحَنَّنَ عَلَيهِ، وَأرْحَمُ مَنْ أشاءُ أنْ أرْحَمَهُ.

І Він промовив: Я переведу все добро Своє перед тобою, і покличу Господнім Ім'ям перед тобою. І Я помилую, до кого милостивий, і змилосерджуся, до кого милосердний.

20 ل َكِنَّكَ لَنْ تَستَطِيعَ أنْ تَرَى وَجهِي، لِأنَّهُ لا يُمكِنُ لإنسانٍ أنْ يَرانِي وَيَبْقَى حَيّاً.»

І Він промовив: Ти не зможеш побачити лиця Мого, бо людина не може побачити Мене і жити.

21 ث ُمَّ قالَ لَهُ اللهُ: «هُناكَ مَكانٌ قَرِيبٌ مِنِّي، فَقِفْ عَلَى الصَّخرَةِ فِي هَذا المَكانِ.

І промовив Господь: Ось місце при Мені, і ти станеш на скелі.

22 و َحِينَ يَمُرُّ مَجدِي، سَأضَعُكَ فِي شَقٍّ كَبِيرٍ فِي الصَّخرَةِ وَأُغَطِّيكَ بِيَدِي حَتَّى أعبُرَ.

І станеться, коли буде переходити слава Моя, то Я вміщу Тебе в щілині скелі, і закрию тебе рукою Своєю, аж поки Я перейду.

23 و َحِينَ أرفَعُ يَدِي، سَتَرَى لَمْحَةً مِنْ مَجْدِي. أمّا وَجهِي فَلَنْ تَراهُ.»

А здійму руку Свою, і ти побачиш Мене ззаду, а обличчя Моє не буде видиме.