1 ث ُمَّ رَأيتُ مَلاكاً قَوِيّاً آخَرَ نازِلاً مِنَ السَّماءِ. وَكانَ يَلبِسُ سَحابَةً، وَقَوسُ قُزَحٍ حَولَ رَأسِهِ. وَجهُهُ كَالشَّمسِ، وَساقاهُ كَعَمُودَينِ مِنْ نارٍ.

І бачив я іншого потужного Ангола, що сходив із неба. Був одягнений в хмару, і над його головою веселка була, а обличчя його як стовпи огняні,

2 ك انَ يَحمِلُ فِي يَدِهِ لفِيفةً صَغِيرَةً مَفتُوحَةً. وَوَضَعَ قَدَمَهُ اليُمنَى فِي البَحرِ، وَاليُسرَى عَلَى اليابِسَةِ.

і мав у руці своїй книжку розгорнену. І він поставив свою праву ногу на море, а ліву на землю,

3 ث ُمَّ صَرَخَ بِصَوتٍ عَظِيمٍ كَزَئِيرِ أسَدٍ. عِندَها أسمَعَتِ الرُّعُودُ السَّبعَةُ أصواتَها.

і закричав гучним голосом, як лев той ричить. І як він закричав, то заговорили сім громів голосами своїми.

4 و َعِندَما تَكَلَّمَتِ الرُّعُودُ السَّبعَةُ. كُنتُ سَأكتُبُ، لَكِنَّنِي سَمِعْتُ مِنَ السَّماءِ صَوتاً يَقُولُ: «لا تُعلِنْ ما قالَتهُ الرُّعُودُ السَّبعَةُ، وَلا تَكتُبْهُ!»

А як заговорили сім громів голосами своїми, я хотів був писати. Та я почув голос із неба, що до мене казав: Запечатай оте, що сім громів казали, і того не пиши!

5 ع ِندَها رَفَعَ المَلاكُ الَّذِي رَأيتُهُ واقِفاً فِي البَحرِ وَعَلَى اليابِسَةِ يَدَهُ اليُمنَى إلَى السَّماءِ،

А Ангол, що я бачив його, як стояв він на морі й землі, зняв до неба правицю свою

6 و َأقسَمَ بِالحَيِّ إلَى أبَدِ الآبِدِينَ، الَّذِي خَلَقَ السَّماءَ وَما فِيها، وَالأرْضَ وَما عَلَيها، وَالبَحرَ وَما فِيهِ، وَقالَ: «لا تَأخِيرَ بَعدَ الآنِ!»

та й поклявся Живучим по вічні віки, Який створив небо та те, що на ньому, і землю та те, що на ній, і море й що в нім, що вже часу не буде,

7 و َلَكِنْ عِندَما يَحِينُ الوَقتُ لِلمَلاكِ السّابِعِ لِأنْ يُسمَعَ، أيْ عِندَما يَكُونُ عَلَى وَشْكِ أنْ يَنفُخَ فِي بُوقِهِ، فَإنَّ قَصدَ اللهِ الخَفِيِّ سَيَتَحَقَّقُ، كَما بُشِّرَ عِبادَهُ الأنبِياءِ.

а дня голосу сьомого Ангола, коли він засурмить, довершиться Божа таємниця, як Він благовістив був Своїм рабам пророкам.

8 ث ُمَّ تَكَلَّمَ إلَيَّ ثانِيَةً الصَّوتُ الَّذِي سَبَقَ أنْ سَمِعْتُهُ مِنَ السَّماءِ فَقالَ: «اذْهَبْ وَخُذِ اللَّفِيفةَ المَفتُوحَةَ الَّتِي فِي يَدِ المَلاكِ الواقِفِ فِي البَحرِ وَعَلَى اليابِسَةِ.»

І голос, що я чув його з неба, став знов говорити зо мною й казати: Піди, та візьми розгорнену книжку з руки Ангола, що стоїть на морі й землі.

9 ف َذَهَبتُ إلَى المَلاكِ، وَطَلَبتُ مِنهُ أنْ يُعطِيَنِي اللَّفِيفةَ الصَّغِيرَةَ. فَقالَ لَي: «خُذها وَكُلْها. سَتَجعَلُ مَعِدَتَكَ مُرَّةً، لَكِنَّها فِي فَمِكَ سَتَكُونُ حُلوَةً كَالعَسَلِ.»

І пішов я до Ангола та й промовив йому, щоб дав мені книжку. А він мені каже: Візьми, і з'їж її! І гіркість учинить вона для твого живота, та в устах твоїх буде солодка, як мед.

10 ف َأخذتُ اللَّفِيفةَ الصَّغِيرَةَ مِنْ يَدِ المَلاكِ وَأكَلتُها، فَكانَ طَعمُها فِي فَمِي كَالعَسَلِ، لَكِنْ بَعدَ أنْ أكَلتُها أصبَحَتْ مَعِدَتِي مُرَّةً.

І я взяв з руки Ангола книжку та й з'їв її. І була вона в устах моїх, немов мед той, солодка. Та коли її з'їв, вона гіркість зробила в моїм животі...

11 ث ُمَّ أخبَرُونِي وَقالُوا: «عَلَيكَ أنْ تَتَنَبَّأ بَعدُ عَلَى عِدَّةِ شُعُوبٍ وَأُمَمٍ وَلُغاتٍ وَمُلُوكٍ.»

І сказали мені: Ти мусиш знову пророкувати про народи, і поган, і язики, і про багато царів.