1 ث ُمَّ أرسَلَ يَشُوعُ بْنُ نُونَ مِنْ مُخَيَّمِ شِطِّيمَ رَجُلَينِ لِيَسْتَكشِفا الأرْضَ سِرّاً، وَقالَ لَهُما: «اذْهَبا وَانْظُرا الأرْضَ، وَأرِيحا بِشَكلٍ خاصٍّ.» فَذَهَبا وَدَخَلا بَيْتَ عاهِرَةٍ اسْمُها راحابُ. وَقَضَيا الَّلَيلَةَ هُناكَ.

І послав Ісус, син Навинів, із Ситтіму двох таємних вивідувачів, говорячи: Ідіть, розгляньте цей Край та Єрихон. І вони пішли, і ввійшли до дому однієї блудниці, а ім'я їй Рахав. І переночували вони там.

2 و َقِيلَ لِمَلِكِ أرِيحا: «أتَى رَجُلانِ مِنْ بَنِي إسْرائِيلَ إلَى هُنا الَّليلَةَ لِيَتَجَسَّسا عَلَى الأرْضِ.»

І було донесено єрихонському цареві, говорячи: Ось цієї ночі прийшли сюди якісь люди з Ізраїлевих синів, щоб вивідати цей Край.

3 ف َأرْسَلَ مَلِكُ أرِيحا رِسالَةً إلَى راحابَ يَقُولُ لَها فِيها: «أخْرِجِي الرَّجُلَينِ اللَّذَينِ أتَيا إلَى بَيتِكِ، لِأنَّهُما قَدْ أتَيا لِيَتَجَسَّسا عَلَى أرْضِنا كُلِّها.»

І послав єрихонський цар до Рахави, говорячи: Виведи тих людей, що до тебе прийшли, що ввійшли до твого дому, бо вони прийшли, щоб вивідати ввесь цей Край.

4 و َلَكِنَّ المَرأةَ كانَتْ قَدْ أخَذَتِ الرَّجُلَينِ وَخَبَّأتْهُما، فَقالَتْ: «هَذا صَحِيحٌ، أتَى رَجُلانِ إلَيَّ، وَلَمْ أعرِفْ مِنْ أينَ هُما،

А та жінка взяла двох тих людей, та й сховала їх. І сказала: Так, приходили були до мене ті люди, та я не знала, звідки вони.

5 و َحِينَ أتَى وَقتُ إَغلاقِ البَوّابَةِ فِي المَساءِ خَرَجا، وَلا أعرِفُ أينْ ذَهَبا. الحَقُوا بِهِما بِسُرعَةٍ لِأنَّكُمْ تَستَطِيعُونَ الإمساكَ بِهِما.»

А коли замикалася брама зо смерком, то ті люди вийшли. Не знаю, куди ті люди пішли. Швидко женіться за ними, то ви доженете їх.

6 و َكانَتْ قَدْ أصْعَدَتْهُما إلَى السَّطحِ وَخَبَّأتْهُما بَينَ عِيدانِ الكِتّانِ الَّتِي كانَتْ قَدْ وَضَعَتْها هُناكَ.

А вона відвела їх на дах, та й сховала їх у жмутах льону, що були зложені в неї на даху.

7 ف َلَحِقَ رِجالُ المَلِكِ بالرَّجُلينِ حَتَّى مَعابِرِ نَهرِ الأُردُنِّ. وَأُغلِقَتِ البَوّاباتُ فَورَ خُرُوجِ الَّذِينَ لَحِقُوهُما.

А ті люди погналися за ними йорданською дорогою аж до бродів; а браму замкнули, як тільки вийшла погоня за ними.

8 و َقَبلَ أنْ يَناما، صَعِدَتْ راحابُ إلَيهِما إلَى السَّطْحِ،

І поки вони лягли спати, то вона ввійшла до них на дах,

9 و َقالَتْ لَهُما: «أعرِفُ أنَّ اللهَ أعطاكُمُ الأرْضَ. فَنَحْنُ مُرْتَعِبُونَ مِنْكُمْ، وجَمِيعُ السّاكِنِينَ فِي الأرْضِ يَذُوبُونَ خَوفاً بِسَبَبِكُمْ.

і сказала до тих людей: Я знаю, що Господь дав вам цей Край, і що жах перед вами напав на нас, і що всі мешканці цього Краю умлівають зо страху перед вами.

10 ف َقَدْ سَمِعْنا أنَّ اللهَ يَبَّسَ ماءَ البَحْرِ الأحمَرِ أمامَكُمْ حِينَ خَرَجْتُمْ مِنْ مِصْرَ. وَسَمِعْنا بِما عَمِلتُمْ لِلمَلِكَينِ اللَّذَينِ كانا فِي شَرقِ نَهرِ الأُردُنِّ، سَيحُونَ وَعُوجَ اللَّذَينِ قَضَيتُمْ عَلَيهِما.

Бо ми чули те, що Господь висушив воду Червоного моря перед вами, коли ви виходили з Єгипту, і що зробили ви обом аморейським царям, що по той бік Йордану, Сигонові та Оґові, яких ви вчинили закляттям.

11 ف َحِينَ سَمِعْنا بِهَذِهِ الأُمُورِ ارتَعَبْنا، وَلَمْ تَبقَ شَجاعَةٌ فِي قَلْبِ أحَدٍ مِنّا بِسَبَبِكُمْ. فَإلَهُكُمْ هُوَ إلَهُ السَّماءِ مِنْ فَوقُ وَإلَهُ الأرْضِ مِنْ تَحتُ.

І чули ми це, і зомліло наше серце, і не стало вже духу в людини зо страху перед вами, бо Господь, Бог ваш, Він Бог на небесах угорі й на землі долі!

12 و َالآنَ، أقسِما لِي بِاللهِ ، لِأنِّي عَمِلْتُ مَعْكُما إحساناً، بِأنَّكُما أنتُما أيضاً سَتَعمَلانِ إحْساناً لِعائِلَتِي. أكِّدا لِي تَماماً،

А тепер присягніть мені Господом, що як я вчинила з вами милість, так зробите й ви милість з домом батька мого, і дасте мені правдивого знака.

13 ب ِأنَّكُما سَتَحفَظانِ حَياةَ أبِي وَأُمِّي وَإخوَتِي وَأخَواتِي وَكُلَّ ما يخصُّهُمْ. وَبِأنَّكُما سَتُخَلِّصانِ أنفُسَنا مِنَ المَوتِ.»

І зоставите при житті батька мого, і матір мою, і братів моїх, і сестер моїх, і все, що їхнє, і врятуєте наше життя від смерти.

14 ف َقالَ الرَّجُلانِ لَها: «نَفْديكُمْ بِحَياتِنا! فَإنْ لَمْ تُخبِرِي بِما نَعمَلُهُ، فَحِينَ يُعْطِينا اللهُ الأرْضَ، سَنَتَعامَلُ مَعَكِ بِوَفاءِ وَإحْسانٍ.»

І сказали їй ті люди: Душа наша за вас нехай віддана буде на смерть, якщо ви не відкриєте цієї нашої справи. І буде, коли Господь передаватиме нам оцей Край, то ми вчинимо тобі милість та правду.

15 ف َأنزَلَتْهُمَ بِحَبلٍ مِنَ النّافِذَةِ لِأنَّ بَيتَها كانَ مَبنِيّاً عَلَى سُورِ المَدِينَةِ، وَقَدْ كانَتْ تَسكُنُ فِي السُّورِ.

І вона спустила їх шнуром через вікно, бо дім її був у стіні міського муру, і в мурі вона жила.

16 و َقالَتْ لَهُما: «اذْهَبا إلَى التِّلالِ كَي لا يَجِدَكُمُ الرِّجالُ الَّذِينَ يَبحَثُونَ عَنْكُمْ. اخْتَبِئا هُناكَ ثَلاثَةَ أيّامٍ إلَى أنْ يَعُودَ الَّذِينَ يَبحَثُونَ عَنْكُمْ إلَى المَدِينَةِ، وَبَعْدَ ذَلِكَ يُمكِنُكُما الذَّهابُ فِي طَرِيقِكُما.»

І сказала вона їм: Ідіть на гору, щоб не спіткала вас погоня. І ховайтеся там три дні, аж поки не вернеться погоня, а потому підете своєю дорогою.

17 و َقالَ الرَّجُلانِ لَها: «سَنَكُونُ بَرِيئَينِ مِنْ قَسَمِنا لَكِ الَّذِي جَعَلْتِنا نُقسِمُهُ،

І сказали до неї ті люди: Ми будемо чисті від цієї присяги тобі, що ти заприсягла нас, якщо ти не вчиниш так.

18 إ نْ جِئْنا لِكَي نَأخُذَ الأرْضَ، وَلَمْ تَرْبِطِي هَذا الحَبلَ القِرْمِزِيَّ الَّذِي أنزَلْتِنا بِهِ، وَلَمْ تَجمَعِي فِي بَيتِكِ أبِيكِ وَأُمَّكِ وَأُخوَتَكِ وَكُلَّ عائِلَتَكِ.

Оце, як ми будемо входити до Краю, то ти прив'яжеш шнурка з цієї нитки червені в вікні, що ти ним нас спустила. А батька свого, і матір свою, і братів своїх, і ввесь дім свого батька збереш до себе до дому.

19 ف َكُلُّ مَنْ يَخرُجُ مِنْهُمْ مِنْ بابِ بَيتِكِ إلَى الشّارِعِ سَيَكُونُ مَسؤُولاً عَنْ مَوْتِهِ. وَنَحنُ سَنَكُونُ بَرِيئَينِ. لَكِنْ إنْ تَأذَّى أحَدٌ داخِلَ بَيتِكِ، فَإنَّنا سَنَكُونُ مَسؤُولِينَ عَنْ ذَلِكَ.

І буде, усі, хто вийде з дверей твого дому назовні, кров його на голові його, а ми чисті. А всі, хто буде в домі з тобою, кров його на голові нашій, якщо наша рука буде на ньому.

20 و َإنْ كَشَفْتِ خِطَّتَنا، فَإنَّنا نَكُونُ بَرِيئَينِ مِنَ القَسَمِ الَّذِي جَعَلْتِنا نُقسِمُهُ لَكِ.»

А коли ти відкриєш цю нашу справу, то ми будемо чисті від присяги тобі, якою ти заприсягла нас.

21 ف َقالَتْ: «اتَّفَقْنا!» وَأرسَلَتْهُما فَذَهَبا، ثُمَّ رَبَطَتِ الحَبلَ القِرْمِزِيَّ بَنافِذَتِها.

А вона сказала: Як ви сказали, нехай буде воно так. І відпустила їх, а вони пішли. І вона прив'язала в вікні червоного суканого шнурка.

22 ف َغادَرا وَذَهَبا إلَى التِّلالِ، وَبَقِيا هُناكَ لِثَلاثَةِ أيّامٍ إلَى أنْ رَجِعَ الَّذِينَ كانُوا يَبحَثُونَ عَنْهُما إلَى أرِيحا، بَعدَ أنْ بَحَثُوا عَنْهُما فِي كُلِّ الطَّرِيقِ، وَلَمْ يَجِدُوهُما.

І вони пішли, і вийшли на гору, та й сиділи там три дні, аж поки вернулася погоня. І шукала погоня по всій дорозі, та не знайшла їх.

23 ث ُمَّ نَزَلَ الرَّجُلانِ مِنَ التِّلالِ وَعَبَرا نَهْرَ الأُردُنِّ وَأتَيا إلَى يَشُوعَ بْنِ نُونَ وَأخبَراهُ بَكُلِّ ما حَدَثَ لَهُما.

І повернулися ті два мужі, і зійшли з гори, і перейшли Йордан, і прийшли до Ісуса, сина Навинового, та й розповіли йому все, що їх спіткало.

24 و َقالا لِيَشُوعَ: «قَدْ أعطانا اللهُ الأرْضَ كُلَّها! كُلُّ ساكِنِي الأرْضِ مُرتَعِبُونَ مِنّا.»

І сказали вони до Ісуса: Справді Господь дав у нашу руку всю цю землю, а всі мешканці цього Краю омліли зо страху перед нами.