ﺍﻟﻤﻠﻮﻙ ﺍﻟﺜﺎﻧﻲ 7 ~ 2 царів 7

picture

1 ف َقالَ ألِيشَعُ: «اسْمَعُوا كَلامَ اللهِ! يَقُولُ اللهُ: ‹غَداً فِي مِثلِ هَذا الوَقتِ، سَيُباعُ مكيالُ طَحِينٍ بِمِثْقالٍ واحِدٍ، وَمِكيالا شَعِيرٍ بِمِثْقالٍ واحِدٍ فِي السُّوق عِنْدَ بَوّابَةِ السّامِرَةِ.›»

І сказав Єлисей: Послухайте слово Господнє: Так сказав Господь: Цього часу взавтра буде сея пшеничної муки за шекля, і дві сеї ячменю за шекля в брамі Самарії.

2 ف َقالَ أحَدُ الجُنُود المُقَرَّبِينَ إلَى المَلِكِ لِرَجُلِ اللهِ: «حَتَّى وَلَوْ فَتَحَ اللهُ نَوافِذَ فِي السَّماءِ، لا يُمْكِنُ لِهَذا أنْ يَحدُثَ!» فَقالَ ألِيشَعُ: «سَتُبْصِرُ هَذا بِعَينَيكَ، لَكِنَّكَ لَنْ تَذُوقَ شَيئاً مِنْهُ.» بُرْصٌ يَعثُرُونَ عَلَى مُعَسْكَرِ الأرامِيِّين

І відповів Божому чоловікові вельможа царя, що він на його руку спирався, і сказав: Якби Господь поробив отвори в небі, чи сталася б ця річ? А той відказав: Ось ти побачиш своїми очима, та їсти звідти не будеш.

3 و َكانَ هُناكَ أربَعَةُ رِجالٍ بُرْصٍ عِنْدَ بَوّابَةِ المَدِينَةِ. فَقالَ بَعضُهُمْ لِبَعضٍ: «لِماذا نَحنُ مُنتَظرُونَ هُنا حَتَّى يَأْتِيَنا المَوتُ؟

І були при вході до брами чотири прокажені чоловіки. І сказали вони один до одного: Чого ми сидимо тут, аж поки не помремо?

4 إ ذا دَخَلْنا مَدِينَةَ السّامِرَةِ، فَسَنَمُوتُ جُوعاً. فَلا يُوجَدُ طَعامٌ هُناكَ. وَإذا بَقِينا هُنا، فَسَنَمُوتُ أيضاً. فَلْنَذهَبْ إلَى مُعَسْكَرِ الأرامِيِّينَ. فَإذا عَفُوا عَنّا، سَنَحْيا. وَإذا قَتَلُونا فَسَنَمُوتُ.»

Якщо ми скажемо: Увійдімо до міста, а в місті голод, то помремо там; а якщо сидітимемо тут, то теж помремо. Отож, ходіть, і перейдімо до сирійського табору, якщо там позоставлять нас при житті, будемо жити, а якщо заб'ють нас, то помремо...

5 ف َذَهَبَ البُرْصُ الأربَعَةُ فِي المَساء إلَى مُعَسْكَرِ الأرامِيِّينَ. وَوَصَلُوا إلَى حُدُودِ المُعَسْكَرِ. فَوَجَدُوهُ فارِغاً!

І встали вони надвечір, щоб іти до сирійського табору. І прибули вони до краю сирійського табору, аж ось нема там нікого!

6 ف َقَدْ أسْمَعَ الرَّبُّ الجَيشَ الأرامِيَّ صَوْتَ مَرْكَباتٍ وَخَيلٍ وَجَيشٍ كَبِيرٍ. فَقالَ الجُنُودُ الأرامِيُّونَ بَعضُهُمْ لِبَعضٍ: «لا بُدَّ أنَّ مَلِكَ إسْرائِيلَ قَدِ اسْتَنْجَدَ بِمُلُوكِ الحِثِّيِّينَ وَالمصْرِيِّينَ لِكَي يُهاجِمُونا.»

Бо Господь учинив, що сирійський табір почув стукотняву колесниць і їржання коней, та галас великого війська. І сказали вони один до одного: Ось Ізраїлів цар найняв на нас хіттейських царів та царів єгипетських, щоб пішли на нас!

7 ف َهَرَبَ الأرامِيُّونَ فِي وَقتٍ مُبَكِّرٍ مِنْ ذَلِكَ المَساء، تارِكينَ كُلَّ شَيءٍ خَلْفَهُمْ. تَرَكُوا خِيامَهُمْ وَخَيلَهُمْ وَحَمِيرَهُمْ وَهَرَبُوا لِحَياتِهمْ. البُرْصُ فِي مُعَسْكَرِ العَدُوّ

І встали вони, і повтікали надвечір, і полишили свої намети, й осли свої, і табір, як він був, та й повтікали, спасаючи життя своє!

8 ف َلَمّا وَصَلَ الرِّجالُ البُرْصُ إلَى أوَّلِ المُعَسْكَرِ، دَخَلُوا إحدَى الخِيامِ. فَأكَلُوا وَشَرِبُوا. وَبَعدَ ذَلِكَ حَمَلُوا فِضَّةً وَذَهَباً وَمَلابِسَ مِنَ المُخَيَّمِ. وَذَهَبُوا وَأخفُوها فِي حُفْرَةٍ وَطَمَرُوها. ثُمَّ رَجِعُوا إلَى المُعَسْكَرِ وَدَخَلُوا خَيمَةً أُخْرَى. وَحَمَلُوا مِنْها غَنائِمَ وَذَهَبُوا وَأخفُوها أيضاً.

І прийшли ті прокажені аж до краю табору, і ввійшли до одного намету, і їли й пили, і повиносили звідти срібло й золото та вбрання, і пішли й заховали. І вони знову ввійшли до іншого намету, і повиносили звідти, і пішли та й сховали.

9 ث ُمَّ قالُوا بَعضُهُمْ لبَعضٍ: «بِئْسَ ما نَفْعَلُ! اليَوْمُ يَوْمُ بِشارَةٍ، وَنَحنُ ساكِتُونَ! وَإذا انْتَظَرْنا حَتَّى الصَّباحِ، سَنُعاقَبُ. فَلْنَذْهَبْ وَنُبَشِّرِ السّاكنِينَ فِي بَيتِ المَلِكِ.» البُرْصُ يُعلِنُونَ البَشرَى

І сказали вони один до одного: Неслушно ми робимо. Цей день він день доброї звістки, а ми мовчимо. Як ми будемо чекати аж до ранішнього світла, то впаде на нас провина. А тепер ходімо, і ввійдімо й донесімо царевому дому!

10 ف َجاءَ البُرْصُ وَنادُوا عَلَى حُرّاسِ بَوّابَةِ المَدِينَةِ. وَقالُوا لَهُمْ: «ذَهَبْنا إلَى مُعَسْكَرِ الأرامِيِّينَ، لَكِنَّنا لَمْ نَسْمَعْ صَوْتاً وَلَمْ نَجِدْ أحَداً. غَيرَ أنَّنا وَجَدْنا الخُيُولَ وَالحَمِيرَ مَرْبُوطَةً وَالخيامَ مازالَتْ قائمَةً.»

І прийшли вони, і покликали міських воротарів, та й донесли їм, говорячи: Увійшли ми до сирійського табору, а там нема ані людини, ані людського голосу, а тільки поприв'язувані коні та поприв'язувані осли, та намети, як вони були!

11 ف َنادَى حُرّاسُ البَوّابَةِ بِأعلَى صَوْتِهِمْ وَأخبَرُوا السّاكِنِينَ فِي بَيتِ المَلِكِ.

І воротарі покликали, і донесли про це до самого царського дому.

12 ك انَ الوَقْتُ لَيلاً، لَكِنَّ المَلِكَ قالَ لِكِبارِ مَسْؤُوليهِ: «أعتَقِدُ أنِّي أفهَمُ خُطَّةَ الجَيشِ الأرامِيِّ. إنَّهُمْ يَعرِفُونَ أنَّنا جَوْعَى. فَتَرَكُوا المُعَسْكَرَ لِيَكمُنُوا لَنا فِي السُّهُولِ. وَهُمْ يُرِيدُونَنا أنْ نَخرُجَ مِنَ المَدِينَةِ لِكَي يَقبِضُوا عَلَينا أحياءً. وَبَعْدَ ذَلِكَ سَيَدْخُلُونَ المَدِينَةَ.»

І встав цар уночі й сказав своїм слугам: Розкажу я вам, що нам зробили сирійці. Вони знають, що ми голодні, і повиходили з табору, щоб сховатися на полі, говорячи: Коли ті повиходять із міста, то ми схопимо їх живих, та й увійдемо до міста!

13 ف َقالَ أحَدُ كِبارِ مَسْؤُولِي المَلِك: «فَلنُرْسِلْ خَمْسَةَ رِجالٍ عَلَى الأحْصِنَةِ الخَمْسَةِ المُتَبَقِّيَةِ فِي المَدِينَةِ. فَمَصِيرُها المَوْتُ كَجَمِيعِ بَنِي إسْرائِيلَ الباقِينَ فِي المَدِينَةِ. فَلْيَذْهَبِ الرِّجالُ وَيَسْتَطلِعُوا الأمْرَ.»

І відповів один із його слуг і сказав: Нехай візьмуть п'ятеро позосталих коней, що лишилися в ньому, у місті. Ось вони, (із усього війська Ізраїлевого тільки й лишилися, із усього війська Ізраїля, що згинуло), і пошлемо, і побачимо.

14 ف َأخَذَ هَؤُلاء الرِّجالُ مَرْكَبَتَينِ، وَذَهَبُوا حَسَبَ أمْرِ المَلِكِ لِيَرَوْا ما حَدَثَ للجَيشِ الأرامِيِّ.

І взяли вони дві колесниці з кіньми, і цар послав їх услід за сирійським табором, говорячи: Ідіть і подивіться.

15 ف انطَلَقَ هَؤُلاءِ الرِّجالُ خَلْفَ الجَيشِ الأرامِيِّ حَتَّى نَهْرِ الأُرْدُنِّ. فَرَأَوْا عَلَى طُولِ الطَّرِيقِ ثِياباً وَأسلِحَةً ألقَى بِها الأرامِيُّونَ حَتَّى لا يُبْطِئُوا بِالهَرَبِ. فَرَجِعَ الرُّسُلُ إلَى السّامِرَةِ وَأخْبَرُوا المَلِكَ بِهَذا.

І пішли вони за ними аж до Йордану, аж ось уся дорога повна вбрання та речей, що покидали сирійці, як поспішали! І вернулися ці посли, і донесли цареві.

16 ف َخَرَجَ الشَّعبُ مُسْرِعِينَ إلَى مُعَسْكَرِ الأرامِيِّينَ. وَنَهَبُوا كُلَّ ثَمِينٍ فِيهِ. وَصارَ مِكيالُ الطَّحينِ يُباعُ بِمِثْقالٍ، وَمِكيالا الشَّعيرِ بِمِثْقالٍ. فَتَحَقَّقَ كَلامُ اللهِ.

І вийшов народ, і розграбували сирійський табір. І коштувала сея пшеничної муки по шеклю, і дві сеї ячменю по шеклю за словом Господнім!

17 و َأرْسَلَ المَلِكُ القائِدَ الَّذِي كانَ يَسْتَنِدُ عَلَى يَدِهِ إلَى البَوّابَةِ لِيَحرُسَها. لَكِنَّ النّاسَ تَدافَعُوا وَطَرَحُوهُ أرْضاً وَداسُوهُ، فَماتَ. فَحَدَثَ كُلُّ شَيءٍ كَما قالَ رَجُلُ اللهِ لِلمَلِكِ.

І цар призначив того вельможу, що на його руку він опирався, доглядати над брамою. Та затоптав його народ у брамі, і він помер, як казав був Божий чоловік, який говорив, коли приходив до нього цар.

18 ف َعِندَما قالَ رَجُلُ اللهِ لِلمَلِكِ: «سَيُباعُ مِكيالُ الطَّحِينِ بِمِثْقالٍ وَاحِدٍ، وَمِكيالا الشَّعِيرِ بِمِثْقالٍ وَاحِدٍ فِي السُّوق عِنْدَ بَوّابَةِ السّامِرَةِ، غَداً فِي مِثلِ هَذا الوَقتِ»

І сталося, коли Божий чоловік говорив до царя, кажучи: Дві сеї ячменю по шеклю, і сея пшеничної муки по шеклю буде того часу взавтра в брамі Самарії,

19 ق الَ القائِدُ لِرَجُلِ اللهِ: «حَتَّى وَلَوْ فَتَحَ اللهُ نَوافِذَ فِي السَّماءِ، لا يُمْكِنُ لِهَذا أنْ يَحدُثَ!» وَقالَ لَهُ ألِيشَعُ: «سَتُبْصِرُ هَذا بِعَينَيكَ، لَكِنَّكَ لَنْ تَذُوقَ شَيئاً مِنْهُ.»

то цей вельможа відповів Божому чоловікові й сказав: Якби Господь поробив отвори в небі, чи сталася б ця річ? А той відказав: Ось ти побачиш своїми очима, та їсти звідти не будеш.

20 و َهَذا تَماماً ما حَدَثَ لِلقائِدِ. إذْ طَرَحَهُ النّاسُ أرْضاً عِندَ البَوّابَةِ، وَداسُوا عَلَيهِ فَماتَ.

І сталося йому так, і затоптав його народ у брамі, і він помер...