1 و َبارَكَ اللهُ نُوحَ وَبَنِيهِ. وَقالَ لَهُمْ: «أنجِبُوا أبْناءً كَثِيرِينَ، وَاملأُوا الأرْضَ بِنَسلِكُمْ.

І поблагословив Бог Ноя й синів його, та й промовив: Плодіться й розмножуйтеся, та наповнюйте землю!

2 س َتَرْهَبُكُمْ وَسَتَفْزَعُ مِنكُمْ جَمِيعُ الحَيَواناتِ وَالطُّيُورِ وَالزَّواحِفِ وَالأسْماكِ، وَسَتَخْضَعُ لَكُمْ.

І ляк перед вами, і страх перед вами буде між усією звіриною землі, і між усім птаством небесним, між усім, чим роїться земля, і між усіма рибами моря. У ваші руки віддані вони.

3 ف َاصطادُوا مِنْ كُلِّ شَيءٍ حَيٍّ يَتَحَرَّكُ طَعاماً لَكُمْ. فَكَما أعطَيتُكُمِ النَّباتاتِ الخَضْراءَ طَعاماً، فَها أنا أُعطِيكُمْ جَمِيعَ الحَيَواناتِ طَعاماً.

Усе, що плазує, що живе воно, буде вам на їжу. Як зелену ярину Я віддав вам усе.

4 ل َكِنْ لا تَأْكُلُوا لَحْماً ما زالَتْ حَياتُهُ – أي دَمُهُ – فِيهِ.

Тільки м'яса з душею його, цебто з кров'ю його, не будете ви споживати.

5 و َأنا سَأُطالِبُ بِالدَّمِ مُقابِلَ الحَياةِ. سَأُطالِبُ بِحَياةِ كُلِّ حَيوانٍ يَقْتُلُ إنْساناً، وَبِحَياةِ كُلِّ إنْسانٍ يَقْتُلُ إنْساناً مِثلَهُ.

А тільки Я буду жадати вашу кров із душ ваших, з руки кожної звірини буду жадати її, і з руки чоловіка, з руки кожного брата його Я буду жадати душу людську.

6 « مَنْ يَسْفُكُ دَمَ إنْسانٍ، فَلْيَسْفُكْ إنْسانٌ دَمَهُ، لأنَّ اللهَ خَلَقَ الإنْسانَ عَلَى صُورَتِهِ.

Хто виллє кров людську з людини, то виллята буде його кров, бо Він учинив людину за образом Божим.

7 « وَأنْتُمْ، أثْمِرُوا وَتَضاعَفُوا فِي الأرْضِ، وَاكثُرُوا فِيها.»

Ви ж плодіться й розмножуйтеся, роїться на землі та розмножуйтесь на ній!

8 ث ُمَّ قالَ اللهُ لِنُوحَ وَلِبَنْيهِ مَعَهُ:

І сказав Бог до Ноя та до синів його з ним, кажучи:

9 « ها أنا أقطَعُ عَهْدِي مَعَكَ وَمَعَ أبْنائِكَ مِنْ بَعْدِكَ، وَمَعَ كُلِّ مَخلُوقٍ حَيِّ مَعَكَ.

А Я, ось Свого заповіта укладаю Я з вами та з вашим потомством по вас.

10 و َأقْطَعُهُ مَعَ كُلِّ الطُّيُورِ وَالمَواشِي وَكُلِّ حَيواناتِ الأرْضِ مَعَكَ، كُلِّ الَّتِي خَرَجَتْ مِنَ السَّفِينَةِ، كُلِّ حَيواناتِ الأرْضِ.

І з кожною живою душею, що з вами: серед птаства, серед худоби, і серед усієї земної звірини з вами, від усіх, що виходять з ковчегу, до всієї земної звірини.

11 « وَالآنَ، ها هُوَ العَهْدُ الَّذِي سَأقْطَعُهُ مَعَكَ: لا يُقْضَى عَلَى كُلِّ الخَليقَةِ بِمِياهِ الطُّوفانِ ثانِيَةً، وَلا تُدَمِّرُ الأرْضُ بِالطُّوفانِ ثانِيَةً.»

І Я укладу заповіта Свого з вами, і жодне тіло не буде вже знищене водою потопу, і більш не буде потопу, щоб землю нищити.

12 و َقالَ اللهُ: «وَهَذِهِ هِيَ عَلامَةُ العَهْدِ الَّذِي أقْطَعُهُ مَعَكَ وَمَعَ كُلِّ كائِنٍ حَيٍّ عَلَى مَدَى الأجْيالِ.

І Бог промовляв: Оце знак заповіту, що даю Я його поміж Мною та вами, і поміж кожною живою душею, що з вами, на вічні покоління:

13 س َأضَعُ قَوْسي فِي السَّحابِ، لِتَكُونَ عَلامَةً عَلَى العَهْدِ بَينِي وَبَينَ الأرْضِ.

Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака заповіту між Мною та між землею.

14 ف َكُلّما ظَهَرَتِ السُّحُبُ فَوْقَ الأرْضِ، وَظَهَرَتِ القَوْسُ فِيها،

І станеться, коли над землею Я хмару захмарю, то буде виднітися в хмарі веселка.

15 أ تَذَكَّرُ العَهْدَ الَّذِي بَينِي وَبَينَكُمْ وَبَينَ كُلِّ كائِنٍ حَيٍّ. وَلَنْ يَصِيرَ الماءُ بَعْدُ طُوفاناً يُهلِكُ كُلَّ حَياةٍ.

І згадаю про Свого заповіта, що між Мною й між вами, і між кожною живою душею в кожному тілі. І більш не буде вода для потопу, щоб вигубляти кожне тіло.

16 ف َكُلَّما ظَهَرَتِ القَوْسُ فِي السَّحابِ، أراها وَأذْكُرُ العَهْدَ الأبَدِيَّ بَينَ اللهِ وَبَينَ كُلِّ كائِنٍ حَيٍّ عَلَى الأرْضِ.»

І буде веселка у хмарі, і побачу її, щоб пам'ятати про вічний заповіт між Богом і між кожною живою душею в кожному тілі, що воно на землі.

17 و َقالَ اللهُ لِنُوحَ: «هَذِهِ هِيَ عَلامَةُ العَهْدِ بَينِي وَبَينَ كُلِّ حَياةٍ عَلَى الأرْضِ.» مَشاكلُ جديدة

І сказав Бог до Ноя: Це знак заповіту, що Я встановив поміж Мною й поміж кожним тілом, що воно на землі.

18 و َكانَ بَنُو نُوحَ الَّذِينَ خَرَجُوا مِنَ السَّفِينَةِ سامَ وَحاماً وَيافَثَ. وَحامٌ هُوَ أبُو كَنْعانَ.

І були сини Ноєві, що вийшли з ковчегу: Сим, і Хам, і Яфет. А Хам він був батько Ханаанів.

19 ك انَ هَؤُلاءِ الثَّلاثَةُ أبْناءَ نُوحَ. وَامْتَلاتِ الأرْضُ بِالنّاسِ مِنْ نَسلِ هَؤُلاءِ.

Оці троє були сини Ноєві, і від них залюднилася вся земля.

20 و َصارَ نُوحُ فَلّاحاً، فَكانَ أوَّلَ مَنْ غَرَسَ كَرْماً.

І зачав був Ной, муж землі, садити виноград.

21 و َفِي أحَدِ الأيّامِ، صَنَعَ خَمْراً وَشَرِبَ فَسَكِرَ، وَتَعَرَّى فِي خَيمَتِهِ.

І пив він вино та й упився, й обнажився в середині свого намету.

22 ف َرَأى حامُ أبو كَنْعانَ أباهُ عارِياً، فَخَرَجَ وَأخبَرَ أخَوَيهِ.

І побачив Хам, батько Ханаанів, наготу батька свого, та й розказав обом браттям своїм надворі.

23 ف َأخَذَ سامُ وَيافَثُ رِداءً، وَوَضَعاهُ عَلَى أكتافِهِما. ثُمَّ سارا إلَى الوَراءِ وَسَتَرا أباهُما العارِيَ. وَقَدْ جَعَلا ظَهْريهُما إلَيهِ، فَلَمْ يَرَيا وَالِدَهُما عارِياً.

Узяли тоді Сим та Яфет одежину, і поклали обидва на плечі свої, і позадкували, та й прикрили наготу батька свого. Вони відвернули дозаду обличчя свої, і не бачили наготи батька свого.

24 و َلَمّا أفاقَ نُوحُ مِنْ سُكْرِهِ، عَلِمَ ما فَعَلَهُ ابْنُهُ الأصْغَرُ.

А Ной витверезився від свого вина, і довідався, що йому був учинив його син наймолодший.

25 ف َقالَ: «لِيَكُنْ كَنْعانُ مَلْعُوناً! سَيَكُونُ لِأخَوَيهِ كَأدْنَى عَبْدٍ.»

І сказав він: Проклятий будь Ханаан, він буде рабом рабів своїм браттям!

26 ث ُمَّ قالَ: «مُبارَكٌ إلَهُ سامَ. وَلْيَكُنْ كَنْعانُ عَبْداً لِسامَ.

І сказав він: Благословенний Господь, Симів Бог, і хай Ханаан рабом буде йому!

27 ل َيتَ اللهَ يُوَسِّعُ عَلَى يافَثَ، وَلَيتَهُ يَسْكُنُ فِي خِيامِ سامَ. وَلَيتَ كَنْعانَ يَكُونُ عَبْداً لِيافَثَ.»

Нехай Бог розпросторить Яфета, і нехай пробуває в наметах він Симових, і нехай Ханаан рабом буде йому!

28 و َعاشَ نُوحُ بَعْدَ الطُّوفانِ ثَلاثَ مِئَةٍ وَخَمْسِينَ سَنَةً.

А Ной жив по потопі триста літ і п'ятдесят літ.

29 ف َكانَ عُمْرُهُ تِسْعَ مِئَةٍ وَخَمْسِينَ سَنَةً عِنْدَما ماتَ.

А всіх Ноєвих днів було дев'ятсот літ і п'ятдесят літ. Та й помер.