1 س َبِّحُوا اللهَ. سَبِّحُوا اللهَ لِأنَّهُ صالِحٌ، لأنَّ رَحمَتَهُ إلَى الأبَدِ.

Алілуя! Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!

2 م َنْ يَقدِرُ أنْ يَصِفَ أعمالَ اللهِ الجَبّارَةَ، لِكَي يُسَبِّحَهُ بِما يَكفِي؟

Хто розкаже про велич Господню, розповість усю славу Його?

3 ه َنِيئاً لِمَنْ يَحفَظُونَ العَدلَ، وَعَلَى الدَّوامِ يَعمَلُونَ أعمالاً صالِحَةً وَمُستَقِيمَةً.

Блаженні, хто держиться права, хто чинить правду кожного часу!

4 ا ذكُرْنِي يا اللهُ عِندَما تُرِي شَعبَكَ لُطفَكَ. أعِنِّي أنا أيضاً حِينَ تُخَلِّصُهُمْ.

Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого, відвідай мене спасінням Своїм,

5 ف َأُشارِكَ فِي بَرَكاتِ مُختارِيكَ، وَأفرَحَ مَعَ شَعبِكَ، وَأُسَبِّحُ مَعَ الَّذِينَ هُمْ لَكَ.

щоб побачити добре вибранців Твоїх, щоб я тішився радощами Твого народу, і хвалився зо спадком Твоїм!

6 ك َآبائِنا نَحنُ أخطَأنا. أشراراً كُنّا. مُذنِبُونَ نَحنُ!

Ми згрішили з батьками своїми, скривили, неправдиве чинили...

7 ل َمْ يَتَعَلَّمْ آباؤُنا فِي مِصرَ مِنَ المُعجِزاتِ. لَمْ يَتَذَكَّرُوا مَحَبَّتَكَ وَإحْسانَكَ العَظِيمَيْنِ. هُناكَ عِندَ البَحرِ الأحمَرِ، تَمَرَّدُوا عَلَيكَ.

Не зважали на чуда Твої батьки наші в Єгипті, многоти Твоїх ласк не пригадували й бунтувались над морем, над морем Червоним.

8 ل َكِنَّهُ خَلَّصَهُمْ مِنْ أجلِ اسْمِهِ، لِكَي يُظهِرَ عَظَمَتَهُ،

Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.

9 ا نتَهَرَ البَحرَ الأحمَرَ فَجَفَّ، فَقادَهُمْ عَبرَ البَحرِ كَأنَّهُ قادَهُمْ عَبرَ الصَّحراءِ.

Він кликнув на море Червоне і висохло, і Він їх повів через морські глибини, немов по пустині!...

10 خ َلَّصَهُمْ مِنْ مُبغِضِيهِمْ، وَفَداهُمْ مِنْ عَدُوِّهِمْ.

і Він спас їх з руки неприятеля, визволив їх з руки ворога,

11 ث ُمَّ غَمَرَ فِي الماءِ أعْداءَهُمْ. فَلَمْ يَنجُ مِنهُمْ أحَدٌ.

і закрила вода супротивників їхніх, жоден з них не зостався!

12 ب ِكَلامِهِ آمَنُوا، وَرَنَّمُوا تَسابِيحَهُ.

Тоді то в слова Його ввірували, виспівували Йому славу.

13 ل َكِنَّهُمْ سَرْعانَ ما نَسَوْا ما صَنَعَهُ، وَرَفَضُوا أنْ يَنتَظِرُوا مَشُورَتَهُ وَرَأْيَهُ.

Та скоро забули вони Його чин, не чекали поради Його,

14 و َفِي الصَّحراءِ استَسلَمُوا لِشَهَواتِهِمْ، وَامتَحَنُوا اللهَ فِي البَرِّيَّةِ.

і палали в пустині жаданням, і Бога в пустині ізнов випробовували,

15 ف َأعطاهُمْ ما طَلَبُوهُ، وَأرسَلَ إلَيْهِمْ مَرَضاً مُمِيتاً.

і Він їхнє жадання їм дав, але худість послав в їхню душу...

16 ف َغارَ الشَّعبُ مِنْ مُوسَى، وَغارُوا مِنْ هارُونَ، الكاهِنِ المُقَدَّسِ للهِ.

Та Мойсею позаздрили в таборі, й Ааронові, святому Господньому.

17 ف َانشَقَّتِ الأرْضُ وَالتَهَمَتْ جَماعَةَ داثانَ وَأبِيرامَ، وَدَفَنَتْ كُلَّ تِلْكَ الجَماعَةِ المُتَمَرِّدَةِ.

Розкрилась земля і Датана поглинула, Авіронові збори накрила,

18 ش َبَّتْ نارٌ فِيهِمْ، وَالتَهَمَتْ أُولَئِكَ الأشرارَ.

і огонь запалав на їхніх зборах, і полум'я те попалило безбожних...

19 ص َنَعُوا العِجلَ الذَّهَبِيَّ عِنْدَ جَبَلِ حُورِيبَ، وَسَجَدُوا لِذَلِكَ التِّمثالِ.

Зробили тельця на Хориві, і били поклони бовванові вилитому,

20 ا ستَبدَلُوا مَجدَ اللهِ بِتِمثالٍ مَسبُوكٍ لِثَورٍ آكِلٍ لِلعُشبِ.

і змінили вони свою славу на образ вола, що траву пожирає,

21 ن َسَوْا اللهَ الَّذِي خَلَّصَهُمْ، وَصَنَعَ مُعجِزاتٍ عَظِيمَةً فِي مِصرَ،

забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,

22 ص َنَعَ عَجائِبَ فِي أرْضِ حامَ، وَمُعجِزاتٍ مُهِيبَةً عِندَ البَحرِ الأحمَرِ!

у землі Хамовій чуда, страшні речі над морем Червоним...

23 ك انَ سَيُهلِكُهُمْ لَولا أنَّ مُوسَى الَّذِي اختارَهُ تَدَخَّلَ وَهَدَّأ غَضَبَ اللهِ، فَحالَ دُونَ هَلاكِهِمْ.

і сказав Він понищити їх, коли б не Мойсей, вибранець Його, що став був у виломі перед обличчям Його відвернути Його гнів, щоб не шкодив!

24 ث ُمَّ رَفَضُوا الأرْضَ الطَّيِّبَةَ. لَمْ يُؤمِنُوا بِوَعدِهِ.

Погордили землею жаданою, не повірили слову Його,

25 ج َلَسُوا فِي خِيامِهِمْ يَتَذَمَّرُونَ عَلَى اللهِ ، وَلَمْ يُطِيعُوا وَصايا اللهِ.

і ремствували по наметах своїх, неслухняні були до Господнього голосу.

26 ف َرَفَعَ يَدَهُ وَأقسَمَ أنْ يَرمِيَهُمْ فِي الصَّحراءِ بَعِيداً،

і Він підійняв Свою руку на них, щоб їх повалити в пустині,

27 و َأنْ يُهزَمَ أحفادُهُمْ أمامَ الأُمَمِ الأُخرَى، فَيَتَشَتَّتُوا عَلَى وَجهِ الأرْضِ.

і щоб повалити їхнє потомство посеред народів, та щоб розпорошити їх по країнах!

28 ث ُمَّ تَعَلَّقُوا بِبَعلِ فَغُورَ، وَأكَلُوا مِنَ الذَّبائِحَ المُقَدَّمَةِ لِلمَوتَى.

і служили Ваалові пеорському, й їли вони жертви мертвих,

29 أ ثارُوا غَضَبَ اللهِ بِأعمالِهِمْ، فَانتَشَرَ وَباءٌ بَينَهُمْ.

і ділами своїми розгнівали Бога, тому вдерлась зараза між них!

30 ث ُمَّ تَدَخَّلَ فِينَحاسُ، فَتَوَقَّفَ الوَباءُ.

і встав тоді Пінхас та й розсудив, і зараза затрималась,

31 و َحُسِبَ لَهُ هَذا عَمَلاً بارّاً، وَحُفِظَتْ ذِكراهُ جِيلاً بَعدَ جِيلٍ!

і йому пораховано в праведність це, з роду в рід аж навіки.

32 أ غضَبُوا اللهَ عِندَ ماءِ مَرِيبَةَ، وَاضطَرَبَ مُوسَى بِسَبَبِهِمْ.

і розгнівали Бога вони над водою Меріви, і через них стало зле для Мойсея,

33 أ مَرُّوا رُوحَهُ، فَتَكَلَّمَ بِطَيشٍ.

бо духа його засмутили, і він говорив нерозважно устами своїми...

34 ث ُمَّ لَمْ يُهلِكُوا الأُمَمَ الأُخرَى كَما أمَرَهُمُ اللهُ.

Вони не познищували тих народів, що Господь говорив їм про них,

35 ب َلِ اخْتَلَطُوا بِهِمْ، وَتَعَلَّمُوا عاداتِهِمْ.

і помішались з поганами, та їхніх учинків навчились.

36 ب َدَأُوا يَخدِمُونَ أصنامَهُمْ، فَصارَ هَذا لَهُمْ فَخّاً.

і божищам їхнім служили, а ті пасткою стали для них...

37 ض َحُّوا حَتَّى بِأبنائِهِمْ، وَقَدَّمُوهُمْ لِشَياطِينَ!

і приносили в жертву синів своїх, а дочок своїх демонам,

38 س َفَكُوا دَماً بَرِيئاً، دَمَ أبنائِهِمْ وَبَناتِهِمِ الَّذِينَ ضَحُّوا بِهِمْ لأصْنامِ كَنعانَ. فَتَلَوَّثَتْ بِالدَّمِ أرْضُهُمْ.

і кров чисту лили, кров синів своїх і дочок своїх, що їх у жертву приносили божищам ханаанським. і через кривавий переступ земля посквернилась,

39 و َتَنَجَّسُوا هُمْ أيضاً بِأعمالِهِمِ الخائِنَةِ وَالنَّجِسَةِ.

і стали нечисті вони через учинки свої, і перелюб чинили ділами своїми...

40 ف َغَضِبَ اللهُ عَلَى شَعبِهِ، وَبَدَأ يَشمَئِزُّ مِنَ الَّذِينَ كانُوا لَهُ.

і проти народу Свого запалав гнів Господній, і спадок Його Йому став огидним,

41 ف َأسلَمَهُمْ لِلأُمَمِ الأُخرَى، وَصارَ كارِهُوهُمْ يَحكُمُونَهُمْ.

і віддав їх у руку народів, і їхні ненависники панували над ними,

42 و َضايَقَهُمْ أعْداؤُهُم، وَأخْضَعُوهُمْ بِقُوَّتِهِمْ.

і їхні вороги їх гнобили, і вони впокорилися під їхню руку...

43 ك َثِيراً ما كانَ اللهُ يُنقِذُهُمْ، لَكِنَّهُمْ تَمَرَّدُوا وَفَعَلُوا ما أرادُوهُ، وَانحَدَرُوا أكثَرَ فَأكثَرَ فِي ذُنُوبِهِمْ.

Багато разів Він визволював їх, але вони вперті були своїм задумом, і пригноблено їх через їхню провину!

44 و َكُلَّما كانُوا فِي ضِيقٍ، وَصَلُّوا إلَيهِ، كانَ يَسمَعُهُمْ وَيَرْفَعُ أعباءَهُمْ.

Та побачив Він їхню тісноту, коли почув їхні благання,

45 ي َتَذَكَّرُ عَهدَهُ مَعَهُمْ، وَيُعَزِّيهِمْ بِمَحَبَّتِه وَإحْسانِهِ العَظِيمَيْنِ.

і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,

46 ب َلْ جَعَلَ قُلُوبَ آسِرِيهِمْ تَرِقُّ لَهُمْ.

і збудив милосердя до них між усіма, що їх полонили!

47 ف َالآنَ يا إلَهَنا أنقِذْنا، وَاجمَعنا مِنْ بَينِ الأُمَمِ، لِكَي نُقَدِّمَ الشُّكرَ لاسمِكَ القُدُّوسِ، وَبِتَرانِيمِ التَّسبِيحِ نُكرِمُكَ.

Спаси нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між народів, щоб дякувати Йменню святому Твоєму, щоб Твоєю хвалитися славою!

48 م ُبارَكٌ اللهُ إلَهُ إسرائِيلَ مِنَ الأزَلِ إلَى الأبَدِ. وَقالَ الشَّعبُ كُلُّهُ: «آمِينَ!» سَبِّحُوا اللهَ.

Благословенний Господь, Бог ізраїлів звіку й навіки! і ввесь народ нехай скаже: Амінь! Алілуя!