1 « أتَعْرِفُ مَتَى تَلِدُ المِعزاةُ الجَبَلِيَّةُ؟ أتُراقِبُ الغُزلانَ أثناءَ آلامِ الوِلادَةِ وَتَحْمِيها؟

Хіба ти пізнав час народження скельних козиць? Хіба ти пильнував час мук породу лані?

2 و َتَحْسِبُ الشُّهُورَ حَتَّى تَلِدَ؟ هَلْ تَعْرِفُ وَقتَ وِلادَتِها؟

Чи на місяці лічиш, що сповнитись мусять, і відаєш час їх народження,

3 ح ِينَ تَربِضُ وَتَلِدُ أولادَها، وَتَتَخَلَّصُ مِنْ آلامِها.

коли приклякають вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів породу?

4 ي َصِيرُ أولادُها أقوِياءَ، يَكبُرُونَ فِي البَرِّيَّةِ. يَترُكُونَ أُمَّهاتِهِمْ وَلا يَعُودُونَ.

Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відходять і більше до них не вертаються.

5 « مَنِ الَّذِي أطلَقَ الحِمارَ البَرِّيَّ؟ مَنْ حَلَّهُ؟

Хто пустив осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пута,

6 ج َعَلْتُ لَهُ فِي الصَّحْراءِ بَيتاً، وَمَكانَ سَكَنٍ فِي الأرْضِ المالِحَةِ.

якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробування солону пустиню?

7 ي َضحَكُ عَلَى ضَجِيجِ المَدِينَةِ، وَلا يَسمَعُ أوامِرَ مُراقِبِ العَمَلِ.

Він сміється із галасу міста, не чує він крику погонича.

8 ي َطُوفُ التِّلالَ بَحثاً عَنْ مَراعِيهِ، وَيَسعَى إلَى كُلِّ ما هُوَ أخضَرُ.

Що знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого.

9 « أيَرْضَى الثَّورُ البَرِّيَّ أنْ يَكُونَ لَكَ خادِماً؟ أوْ أنْ يَبِيتَ عِندَ مِذوَدِكَ؟

Чи захоче служити тобі одноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він?

10 أ تَقْدِرُ أنْ تَضَعَ نِيراً عَلَى جامُوسٍ بَرِّيٍّ لِيَحرُثَ؟ أمْ يَرضَى بِأنْ يُمَهِّدَ الحُقُولَ خَلفَكَ؟

Чи ти однорога прив'яжеш до його борозни повороззям? Чи буде він боронувати за тобою долини?

11 أ تَتَّكِلُ عَلَيهِ لِقُوَّتِهِ العَظِيمَةِ؟ وَهَلْ تَترُكُ لَهُ عَمَلَكَ المُتْعِبَ؟

Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, і свою працю на нього попустиш?

12 أ تَتَّكِلُ عَلَيهِ لِيُحضِرَ زَرعَكَ، وَيَجمَعَهُ إلَى بَيدَرِكَ؟

Чи повіриш йому, що він верне насіння твоє, і збере тобі тік?

13 « يُصَفِّقُ جَناحا النَّعامَةِ، مَعَ أنَّهُما لَيسا كَجَناحِ اللَّقلَقِ وَرِيشِهِ.

Крило струсеве радісно б'ється, чи ж крило це й пір'їна лелеки?

14 ل َكِنَّها تَتْرُكُ بَيْضَها عَلَى الأرْضِ، تَضَعُهُ عَلَى التُّرابِ لِتُبقِيهِ دافِئاً.

Бо яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває,

15 ث ُمَّ تَنسَى أنَّ قَدَماً قَدْ تَدُوسُهُ، وَأنَّ حَيواناً بَرِّيّاً قَدْ يَسحَقُهُ.

і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати.

16 ت َقسُو عَلَى صِغارِها كَأنَّهُمْ لَيسُوا لَها. وَلا يُقلِقُها إنْ كانَتْ قَدْ تَعِبَتْ عَبَثاً،

Він жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться,

17 ل أنَّ اللهَ مَنَعَ عَنها الحِكْمَةَ، وَلَمْ يُعطِها فَهْماً.

бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.

18 ل َكِنْ عِندَما تَنهَضُ وَتَبدَأُ العَدْوَ، تَضحَكُ عَلَى الحِصانِ وَراكِبِهِ.

А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця!

19 أ أنْتَ مَنْ تُعطِي الحِصانَ قُوَّتَهُ، وَتَكسُو عُنُقَهُ عُرْفاً مُنْساباً؟

Чи ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву?

20 أ تَجعَلُهُ يَثِبُ كَجَرادَةٍ، وَهُوَ الَّذِي يُخِيفُ النّاسَ بِصَهِيلِهِ ذِي الكِبرِياءِ؟

Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне!

21 ي َضرِبُ الأرْضَ بِعُنفٍ بِحافِرِهِ، وَيُسرِعُ بِكُلِّ قُوَّتِهِ إلَى المَعرَكَةِ.

Б'є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї,

22 ي َهزَأُ بِالخَوفِ وَلا يَفزَعُ، وَلا يَتَراجَعُ أمامَ السَّيفِ.

сміється з страху й не жахається, і не вертається з-перед меча,

23 ت ُقَعْقِعُ عَلَيهِ جَعْبَةُ السِّهامِ، وَوَمِيضُ الحَربِ وَالرِّماحِ.

хоч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище!

24 ي َبتَلِعُ الأرْضَ وَسَطَ ضَجِيجِ الحَربِ، وَعِندَ صَوتِ البُوقِ لا يَهدَأُ،

Він із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.

25 ع ِندَ نَفخِ البُوقِ يَصهَلُ مُتَحَمِّساً! وَيَشُمُّ رائِحَةَ المَعرَكَةِ مِنْ بَعِيدٍ. يَسمَعُ صِياحَ القادَةِ وَصَرَخاتِ القِتالِ.

При кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик.

26 « أتَفهَمُ كَيفَ يَطِيرُ الصَّقرُ، وَيَنشُرُ جَناحَيْهِ حَولَ الجَنُوبِ؟

Чи яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої?

27 أ يُحَلِّقُ النَّسرُ بِأمرِكَ؟ وَيَبنِي عُشَّهُ فِي الأعالِي؟

Чи з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті?

28 ي َسْكُنُ عَلَى صَخْرَةٍ شاهِقَةٍ، وَيَبِيتُ عَلَى قِمَّتِها، وَيَجعَلُها حِصْناً لَهُ.

На скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині,

29 ي َبحَثُ عَنْ طَعامِهِ مِنْ هُناكَ، وَيُراقِبُ فَرِيسَتَهُ عَنْ بُعْدٍ.

ізвідти визорює їжу, далеко вдивляються очі його,

30 ت َلْعَقُ صِغارُهُ الدَّمَ، وَحَيْثُ الجُثَثُ، فَهُناكَ تَجِدُهُ.»

а його пташенята п'ють кров. Де ж забиті, там він.