1 ق َدْ خَرَجَ مُبَدِّدُ الشُّعُوبِ لِيُهاجِمَكَ يا مَلِكَ أشُّورَ. فَاحْرُسِ الأماكِنَ المُحَصَّنَةَ، راقِبِ الطَّرِيقَ. أعِدَّ تَجهِيزاتِ المَعرَكَةِ، جَهِّزْ نَفسَكَ بِقُوَّةٍ عَظِيمَةٍ.

(2-2) На тебе йде розпорошувач, твердині свої стережи, виглядай на дорогу, зміцняй свої стегна, міцно скріпи свою потугу,

2 ل ِأنَّ اللهَ سَيَرُدُّ مَجدَ يَعقُوبَ، لِيَكُونَ كَمَجدِ إسْرائِيلَ. فَقَدْ أخرَبَهُمُ المُخَرِّبُونَ، وَقَدْ أتلَفُوا كُرُومَ إسْرائِيلَ.

(2-3) бо верне Господь велич Якова, як велич Ізраїля, що їхні спустошителі поруйнували, і понищили їхні виноградні галузки.

3 ت ُرُوسُ محارِبيهِ حَمراءُ، وَثِيابُ جُنُودِهِ قُرمُزِيَّةٌ. مَعدِنُ المَرْكَبةِ يَلمَعُ كَالنّارِ، فِي يَومِ استِعدادِهِ لِلمَعرَكَةِ، وَالرِّماحُ مُهتَزَّةٌ.

(2-4) Щит хоробрих його зачервонений, вояки в кармазині; блищить сталь у день зброєння їхнього на колесницях, хвилюються ратища.

4 ت َندَفِعُ المَركَباتُ بِعُنْفٍ فِي الشَّوارِعِ، تَتَسابَقُ مَعاً فِي السّاحاتِ. يَبدُونَ مِثلَ مَشاعِلَ. يَندَفِعُونَ كَالبَرقِ.

(2-5) Колесниці шалено по вулицях мчать, по майданах гуркочуть, їхній вид немов полум'я те смолоскипів, літають вони, як ті блискавки.

5 ي ُعطِي المُبَدِّدُ أوامِرَ لِقادَتِهِ، فَيَتَعَثَّرُونَ إذْ يَتَقَدَّمُونَ. يُسرِعُونَ إلَى السُّورِ، وَيَنْصِبُونَ بُرُوجَ الحِصارِ.

(2-6) Він згадає шляхетних своїх, та спіткнуться вони у ході своїй; вони поспішають на мури її, і поставлена міцно будівля облоги.

6 ا نفَتَحَتْ أبوابُ الفَيَضانِ، وَانْهارَ قَصْرُ المَلِكِ.

(2-7) Брами річок відчиняються, а палата руйнується.

7 ت ُجَرَّدُ المَلِكَةُ وَتُسْبَى، وَتُؤْخَذُ جَوارِيها بَعِيداً. يَقرَعْنَ عَلَى صُدُورِهِنَّ، وَيَتَنَهَّدْنَ تَنَهُّداً كَهَدِيلِ الحَمامِ.

(2-8) І постановлено: буде оголена, відведеться в полон, а рабині її голоситимуть, мов ті голубки, що воркують на персах своїх.

8 ن ِينَوَى مِثلَ بِرْكَةِ ماءٍ يَرْشَحُ ماؤُها مِنْها بِسُرعَةٍ. يَقُولُ قادَتُها: «تَوَقَّفْ! تَوَقَّفْ!» وَلَكِنْ لا يَلْتَفِتُ أحَدٌ.

(2-9) І Ніневія як саджавка водна, що води її відпливають. Стійте, стійте! Та немає нікого, хто б їх завернув!

9 ا نهَبُوا الفِضَّةَ! انهَبُوا الذَّهَبِ! لا نِهايَةَ لِلكُنُوزِ مِنْ كَثرَتِها، وَفِيها الكَثِيرُ مِنَ الأشياءِ النَّفِيسَةِ.

(2-10) Розграбовуйте срібло, розграбовуйте золото, немає кінця наготовленому, багатству коштовних речей.

10 ف َراغٌ وَدَمارٌ وَخَرابٌ! ذابَتْ قُلُوبٌ وَارتَعَشَتْ أرجُلٌ مِنَ الخَوفِ. اهتّزَّتِ الأبدانُ وَشَحَبَتِ الوُجُوهُ جَميعاً. وَقَدِ ابيَضَّتْ وُجُوهُهُمْ مِنَ الخَوفِ.

(2-11) Знищення та зруйнування й спустошення буде... І серце розтопиться, і ноги дрижатимуть, і корчі по крижах усіх, а обличчя їх всіх на червоно розпаляться.

11 أ ينَ مَسْكِنُ الأُسُودِ، وَعَرِينُ الأشبالِ؟ أينَ المَكانُ الَّذِي ذَهَبَ إلَيهِ الأسَدُ وَاللَّبُؤَةُ، حَيثُ لا يَخشَى جَرْوُ الأسَدِ أذَى؟

(2-12) Де леговище левів, і для левчуків пасовище, що там ходив лев та левиця, та левеня, і ніхто не лякав?

12 ي َجِدُ الأسَدُ طَعاماً كَثِيراً لِجِرائِهِ، وَيَذبَحُ لِلَبُؤاتِهِ. يَملأُ مَغارَتَهُ بِالفَرائِسِ، وَكُهُوفَهُ بِالَّلَحمِ المُمَزَّقِ.

(2-13) Лев грабував для своїх молодят і душив для левиць своїх він, і печери свої переповнював здобиччю, а лігва свої награбованим.

13 ي َقُولُ اللهُ القَدِيرُ: «أنا ضِدُّكِ. سَأُحرِقُ مركباتِكِ حَتَّى لا يَبقَى سِوَى الدُّخانِ، وَسَيُقتَلُ أشبالُكِ فِي المَعرَكَةِ. سَأُخرِجُ فَرائِسَكِ مِنَ الأرْضِ، وَصَوتُ رُسُلِكِ لَنْ يُسمَعَ ثانيةً.»

(2-14) Ось Я проти тебе, говорить Господь Саваот, і попалю серед диму твої колесниці, а твоїх левчуків поїсть меч, і повитинаю з землі грабування твої, і вже не почується голос твого посла.