1 س َأقِفُ عَلَى بُرجِ المُراقَبَةِ، وَسَأنْتَصِبُ فِي مَكانِي عَلَى السُّورِ. سَأنْظُرُ لِأرَى ما سَيَقُولُهُ اللهُ لِي، وَكَيفَ سَيَستَجِيبُ لِشَكوايَ. جَوابُ الله

Нехай я стою на сторожі своїй, і нехай на облозі я стану, і хай виглядаю, щоб бачити, що він буде казати мені, і що відповість на жалобу мою.

2 ف َأجابَنِي اللهُ: «اكتُبْ هَذِهِ الرُّؤْيا بِوُضُوحٍ عَلَى ألواحٍ، لِيَرْكُضَ كُلُّ مَنْ يَقرَأُها وَيُبَلِّغَها.

А Господь відповів та й сказав: Напиши це видіння і поясни на таблицях, щоб читач його легко читав.

3 ل ِأنَّ الرُّؤْيا دَلِيلٌ عَلَى أنَّ الوَقتَ قَدْ تَحَدَّدَ، وَأنَّ وَقتَ النِّهايَةِ قَدْ تَثَبَّتَ. إنْ بَدا أنَّها تَتَحَقَّقُ بِبُطءٍ فَانتَظِرْها، لِأنَّها سَتَأتِي وَلَنْ تَتَأخَّرَ.

Бо ще на умовлений час це видіння, і приспішає кінець, і не обмане. Якщо б протягнулось, чекай ти його, бо воно конче прийде, не спізниться.

4 ا لَّذِي تَتَكَبَّرُ نَفسُهُ لَنْ يَسلُكَ باستِقامَةٍ، أمّا البّارُّ فَبِالإيمانِ يَحيا.

Ось надута, не проста душа його в ньому, а праведний житиме вірою своєю.

5 ا لثَّروَةُ كَالخَمْرِ الغادِرَةِ، تَخدَعُ الرَّجُلَ المُتَكَبِّرَ، وَالطَّمّاعُ كَالهاوِيَةِ لَنْ يَنْجَحَ. إنَّهُ كَالمَوتِ الَّذِي لا يَشبَعُ بَتاتاً. يَجمَعُ الأُمَمَ إلَيهِ، وَيُحضِرُ كُلَّ الشُّعُوبِ إلَى نَفسِهِ.

І що ж, як зрадливе вино, так горда людина спокою не знає: він роззявлює пащу свою, як шеол, і не насичується, як та смерть, і всіх людей він до себе збирає, і всі народи до себе згромаджує.

6 أ لَنْ يَستَهزِئَ كُلُّ هَؤُلاءِ بِهِ، وَيَسخَرُونَ بِهزِيمَتِهِ؟ سَيَقُولُونَ: ‹يا لَحَسْرَتِكَ يا مَنْ تُكَوِّمُ ثَروَةً لَيسَتْ لَكَ! حَتَّى مَتَى سَتُغنيكَ بَضائِعُكَ المَرهُونَةُ؟›

Чи ж усі вони не складуть приповістки на нього та загадки насмішливої йому не прокажуть: Горе тому, хто для себе розмножує те, що не його! Аж доки це буде? Горе тому, хто чинить тяжкою заставу на себе!

7 أ لَنْ يَقُومَ مُقرِضُوكَ فَجأةً؟ ألَنْ يَستَيقِظَ مُرعِبُوكَ؟ حِينَئِذٍ سَيَفتَرِسُونَكَ.

Хіба нагло не встануть оті, хто тебе буде гризти, і збудяться ті, хто тебе попихає, і за здобич ти станеш для них?

8 ل ِأنَّكَ سَلَبْتَ أُمَماً كَثِيرَةً، فَإنَّ بَقِيَّةَ الأُمَمِ سَتَسلِبُكِ، بِسَبَبِ الدَّمِ الَّذِي سُفِكَ وَالظُّلمِ الَّذِي أتَى عَلَى الأرْضِ، عَلَى المَدينةِ وَعلَى ساكِنِيها.

За те, що ти грабував був багато народів, вся решта народів тебе пограбує за ту людську кров, і за насильство над краєм, над містом та над усіма, хто мешкає в ньому.

9 و َيلٌ لَكَ يا مَنْ تَبنِي بُيُوتَكَ بِالظُّلْمِ! تَضَعُ عُشِّكَ عالِياً لِتَحمِيَ نَفسَكَ مِنَ الأذَى.

Горе тому, хто неправедний зиск побирає для дому свого, щоб покласти гніздо своє на висоті, і тим із рук злого врятованим бути!

10 ل َقَدْ خَطَّطْتَ لِذُلِّ وَمَهانَةِ بَيتِكَ، إذْ أفنَيْتَ شُعُوباً كَثِيرَةً. أخطأْتَ فِي حَقِّ نَفسِكَ.

Нарадив ти сором для дому свого, щоб кінець учинити численним народам, і ти прогрішився за душу свою.

11 ل ِأنَّ حَجَراً مِنْ جِدارِ بَيتِكَ سَيَصرُخُ ضِدَّكَ، وَعارِضَةً خَشَبِيَّةً سَتُرَدِّدُ الصَّدَى.

Бо камінь з стіни буде кликати, і йому відповість сволок із дерева.

12 و َيلٌ لَكَ يا مَنْ تَبنِي مَدِينَةً بِدِماءِ الأبرِياءِ، يا مَنْ تُؤَسِّسُ قَريَةً بِالشَّرِّ وَالأذَى!

Горе тому, хто кров'ю місто будує, хто беззаконням встановлює город!

13 ل َكِنَّ اللهَ القَدِيرَ يُرسِلُ ناراً، فَتَأكُلَ تَعَبَ الشُّعُوبِ، وَيَكُوُنُ كُلُّ عَنائِهِمْ هَباءً.

Чи ж оце не від Господа Саваота, що народи трудяться для огню, і мучаться люди на марність?

14 ل ِأنَّ الأرْضَ سَتَمتَلِئُ مِنْ مَجْدِ اللهِ ، كَما تُغَطِّي المِياهُ البَحْرَ.

Бо пізнанням Господньої слави наповнена буде земля, як море вода покриває.

15 و َيلٌ لَكَ يا مَنْ تُسكِرُ صاحِبَكَ. يا مَنْ تَسكُبُ غَضَبَكَ، وَتُسكِرُهُ بِهِ لِتَنظُرَ إلَى عُرْيِهِ.

Горе тому, хто свого ближнього напоює з келіху гніву свого, і поїть, щоб бачити сором його!

16 ش َبِعْتَ إهانَةً بَدَلَ الكَرامَةِ. أنْتَ أيضاً سَتَشرَبُ وَتَكشِفُ نَفسَكَ. كَأْسُ الغَضَبِ الَّذِي فِي يَمِينِ اللهِ لَكَ، وَسَيَحِلُّ بِكَ الخِزْيُ مَكانَ المَجْدِ.

Ти наситишся ганьбою більше, як славою. Пий також ти, та показуй свій сором! На тебе обернеться келіх правиці Господньої, ганьба ж на славу твою!

17 ل ِأنَّ الظُّلمَ الَّذِي حَلَّ بِلُبنانَ سَيُغَطَّيكَ، وَهَلاكُ حَيواناتِهِ سَيُرْعِبُكَ. بِسَبَبِ الدَّمِ وَالعُنفِ اللَّذِينِ أتَيا عَلَى الأرْضِ، عَلَى كُلِّ مَدِينَةٍ وَساكِنِيها.» الأوثان

Бо насилля твоє над Ліваном на тебе спаде, а грабунок худоби зламає тебе за кров людську, та за насилля над краєм, над містом та над усіма, хто мешкає в ньому.

18 م ا الفائِدَةُ مِنْ وَثَنِ يَنحَتُهُ النَّحّاتَ؟ هُوَ لَيسَ سِوَى شَكلٍ مَسبُوكٍ يَكذِبُ صانِعُهُ عَلَى نَفسِهِ! لِأنَّهُ يَتَكِلُّ عَلَى تِمثالٍ أخرَسَ.

Який дасть пожиток бовван, що його вирізьбив творець його, і відлив, і вчитель неправди, що творець його мав охоту чинити богів цих німих?

19 و َيلٌ لَكَ يا مَنْ تَقُولُ لِخَشَبَةٍ: «استَيقِظِي!» أوْ تَقُولُ «قُومِي!» لِصَخرَةٍ صَمّاءَ. هَلْ يُعَلِّمَكَ التِّمثالُ؟ هَا إنَّهُ مَطلِيٌّ بِالذَّهَبِ وَالفِضَّةِ، وَلِيسَ فِيهِ نَفَسٌ.

Горе тому, хто дереву каже: Збудись, мовчазливому каменю: Зрушся! Чи він буде навчати? Ось він сріблом та золотом викладений, але жодного духу в ньому нема!

20 ل َكِنَّ اللهَ فِي هَيكَلِهِ المُقَدَّسِ، فَاصْمُتِي أمامَهُ يا كُلَّ الأرْضِ.

А Господь у Своїм храмі святім, мовчи перед обличчям Його, уся земле!