1 ث ُمَّ قالَ لِي: «كُلْ يا إنْسانُ، ما تَراهُ. كُلْ هَذِهِ المَخطُوطَةَ وَاذْهَبْ لِتُكَلِّمَ بَني إسْرائِيلَ بِرِسالَتِها.»

І сказав Він до мене: Сину людський, з'їж, що знайдеш! З'їж цього звоя, і йди, говори до Ізраїлевого дому!

2 ف َفَتَحتُ فَمِي، وَأطعَمَنِي تِلكَ المَخطُوطَةَ.

І відкрив я свої уста, і Він дав мені з'їсти цього звоя.

3 و َقالَ لِي: «يا إنْسانُ، أطعِمْ مَعِدَتَكَ وَاملأْ بَطنَكَ بِهَذِهِ المَخطُوطَةِ الَّتِي أُعطِيها لَكَ.» فلَمّا أكَلتُها، كانَ طَعمُها فِي فَمِي حُلواً كَالعَسَلِ.

І сказав Він до мене: Сину людський, нагодуй свого живота, і наповни своє нутро тим звоєм, що даю Я тобі! І я з'їв. І був він в устах моїх солодкий, як мед.

4 ث ُمَّ قالَ لِي: «يا إنْسانُ، اذْهَبْ إلَى بَني إسْرائِيلَ، وَكَلِّمهُمْ بِرِسالَتِي.

І сказав Він до мені: Сину людський, іди, ввійди до Ізраїлевого дому, і говори до них Моїми словами.

5 ل أنِّي لَسْتُ أُرسِلُكَ إلَى شَعبٍ غَرِيبِ اللِّسانِ صَعبِ اللُّغَةِ، بَلْ أُرسِلُكَ إلَى بَني إسْرائِيلَ.

Бо ти посланий не до народу чужої мови та тяжкого язика, але до Ізраїлевого дому,

6 و َلَسْتُ أُرسِلُكَ إلَى أُمَمٍ كَثِيرَةٍ غَرِيبَةِ اللِّسانِ صَعبَةِ اللُّغَةِ، فَلا تَفَهَمَ لُغَتَهُمْ. وَلَوْ أرسَلتُكَ إلَى شَعبٍ غَرِيبٍ، لَاستَمَعوا إلَيكَ.

не до численних народів чужої мови та тяжкого язика, що ти не розумієш їхніх слів. Та коли б і до них послав тебе, вони будуть слухати тебе!

7 أ مّا بَني إسْرائِيلَ فَلَنْ يَستَمِعوا إلَيكَ، لأنَّهُمْ لا يَستَمِعُونَ إليَّ أنا. فَكُلُّ بَيتِ إسْرائِيلَ صَلبُ الرّأسِ عَنِيدُ القَلْبِ.

Але Ізраїлів дім не захоче слухатися тебе, бо вони не хочуть слухатися Мене, бо ввесь Ізраїлів дім твердолобі та жорстокосерді вони!

8 ل َكِنِّي سَأجعَلُ وَجْهَكَ وَجَبْهَتَكَ أصلَبَ وَأجرَأَ مِنْ وُجُوهِهِمْ وَجِباهِهِمْ!

Ось Я зробив твоє обличчя твердим проти їхнього обличчя, і чоло твоє твердим проти лоба їхнього.

9 ف َسَأجعَلُ جَبْهَتَكَ كَالمِاسِ، أصلَبَ مِنَ الصَّوّانِ. فَلا تَخَفْ مِنهُمْ، لأنَّهُمْ شَعبٌ مُتَمَرِدُّ.

Як той діямант, твердішим від скелі, зробив Я чоло твоє, не бійся їх, і не лякайся перед ними, бо вони дім ворохобности!

10 ث ُمَّ قالَ لِي: «يا إنْسانُ، استَمِعْ وَاستَوعِبْ كُلَّ كَلِمَةٍ أقُولُها لَكَ،

І сказав Він до мене: Сину людський, усі Мої слова, які говорю Я до тебе, візьми в своє серце та слухай вухами своїми.

11 و َبَعدَ ذَلِكَ اذْهَبْ إلَى شَعبِكَ المَسبِيِّ وَقُلْ لَهُمْ: ‹هَذا هُوَ ما يَقُولُهُ الرَّبُّ الإلَهُ.› سَواءٌ استَمَعُوا أمْ لَمْ يَستَمِعُوا.»

І йди, піди до вигнанців, до синів твого народу, і будеш говорити до них і скажеш їм: Так говорить Господь Бог, а вони чи послухаються, чи занехають.

12 ث ُمَّ رَفَعَتنِي رُوحٌ إلَى الهَواءِ، وَسَمِعْتُ صَوْتاً هادِراً خَلفِي يَقُولُ: «مُبارَكٌ مَجدُ اللهِ فِي مَكانِهِ.»

І підійняв мене Дух, і я почув за собою гуркіт громового голосу: Благословенна слава Господня! із свого місця,

13 إ نَّهُ صَوتُ أجنِحَةِ الكائِناتِ يَضَرْبِ أحَدُها الآخَرَ، وَصَوتُ الدَّوالِيبِ تَتَحَرَّكُ إلَى جانِبِها. فَكانَ صَوتاً هادِراً.

і шум крил живих істот, що дотикались одне об одне, і цокіт коліс рівночасно з ними, і гуркіт громового голосу!...

14 ث ُمَّ رَفَعَتْنِي رُوحٌ وَأخَذَتْنِي بَعِيداً. فَارتَفَعْتُ وَالاهتِياجُ وَالمَرارَةُ يَملآنِ قَلبِي، لَكِنَّ قُوَّةَ اللهِ كانَتْ عَلَيَّ.

І Дух підійняв мене, і взяв мене, і йшов я огірчений в лютості духа свого, а Господня рука була надо мною сильна!

15 و َأتَيتُ إلَى المَسبِيِّينَ السّاكِنِينَ فِي تَلِّ أبِيبَ قُربَ نَهرِ خابُورَ. وَبَقِيتُ صامِتاً بَينَهُمْ لِسَبعَةِ أيّامٍ.

І прийшов я до вигнанців в Тел-Авіві, що сидять при річці Кевар, і там, де вони сидять, сидів і я там серед них сім день остовпілий.

16 و َبَعدَ سَبعَةِ أيّامٍ، جاءَتْ كِلَمَةُ اللهِ إلَيَّ:

І сталося в кінці семи день, і було слово Господнє до мене таке:

17 « يا إنْسانُ، جَعَلْتُكَ حارِساً لِبَني إسْرائِيلَ. تَسمَعُ مِنِّي رِسالَةً، وَتُبَلِّغهُمْ بِإنذارِي.

Сину людський, Я настановив тебе вартовим для Ізраїлевого дому, і як почуєш ти слово з уст Моїх, то остережи їх від Мене.

18 ف َإنْ حَكَمْتُ عَلَى شِرِّيرٍ وَقُلْتُ لَهُ: ‹سَتَمُوتُ!› وَأنتَ لَمْ تُنذِرِ ذَلِكَ الشِّرِّيرَ لَيَتُوبَ عَنْ شَرِّهِ فَيَنجُو، فَإنَّهُ سَيُدانُ بِذَنبِهِ، لَكِنَّنِي سَأُحَمِّلُكَ مَسؤُولِيَةَ هَلاكِهِ.

Коли Я скажу безбожному: Конче помреш, а ти не остережеш його й не будеш говорити, щоб остерегти несправедливого від його несправедливої дороги, щоб він жив, то цей безбожний помре за свою провину, а його кров Я зажадаю з твоєї руки!

19 أ مّا إنْ أنذَرْتَ ذَلِكَ الشِّرِّيرَ، وَلَمْ يَتُبْ عَنْ شَرِّهِ وَلَمْ يَتَراجَعْ عَنْ طَرِيقِهِ الرَّدِيءِ، فَإنَّهُ سَيَهلِكُ بِذَنبِهِ، وَأنتَ سَتَنجُو بِنَفسَكَ.

Але ти, коли остережеш несправедливого, а він не вернеться від своєї несправедливости та від своєї несправедливої дороги, він помре за свою провину, а ти душу свою врятував.

20 و َإنْ تَوَقَّفَ إنسانٌ عَنْ عَمَلِ الصَّلاحِ وَبَدَأ يَعمَلُ الشَّرَّ حِينَ أضَعُ أمامَهُ ما يُمكِنُ أنْ يُسقِطَهُ فِي الخَطيَّةِ، فَإنَّهُ سَيَمُوتُ إنْ لَمْ تُحَذِّرهُ. سَيَهلِكُ بِذَنبِهِ، وَلَنْ تُؤخَذَ أعمالُهُ الصّالِحَةُ السّابِقَةُ فِي الِاعتِبارِ، وَسَأُحَمِّلُكَ مَسؤُولِيَةَ هَلاكِهِ.

А коли праведний відвернеться від своєї справедливости та зробить кривду, то я покладу спотикання перед ним, і він помре, бо ти не остеріг його. Він за гріх свій помре, і не згадаються його праведні вчинки, які він робив, і кров його з твоєї руки Я буду жадати!

21 و َإنْ حَذَّرتَ إنساناً صالِحاً بِأنْ لا يُخطِئَ، وَاستَمَرَّ بِعَمَلِ الصَّلاحِ وَلَمْ يُخطِئْ، فَإنَّهُ لَنْ يَفقِدَ حَياتَهُ لأنَّهُ استَمَعَ للِتَّحذِيرِ، وَأنتَ تَكُونُ قَدْ نَجَّيتَ نَفسَكَ.

А ти, коли остережеш справедливого, щоб справедливий не грішив, і він не згрішив, то жити буде він жити, бо був остережений, а ти душу свою врятував.

22 و َكانَتْ قُوَّةُ اللهِ عَلَيَّ، وَقالَ لِي: «انهَضْ وَاذْهَبْ إلَى السَّهلِ، وَهُناكَ سَأتَكَلَّمُ مَعَكَ.»

І була там надо мною Господня рука, і сказав Він до мене: Устань, вийди до долини, і там Я буду говорити з тобою.

23 ف َنَهَضْتُ وَذَهَبْتُ إلَى السَّهلِ. وَفَجأةً، وَقَفَ مَجدُ اللهِ هُناكَ، وَكانَ كَالمَجدِ الَّذِي رَأيتُهُ عِندَ نَهرِ خابُورَ، فَسَقطتُ وَوَجهِي إلَى الأرْضِ.

І встав я, і вийшов до долини, аж ось там стояла слава Господня, як та слава, яку я бачив над річкою Кевар. І впав я на обличчя своє...

24 و َلَكِنَّ رُوحاً أتَتْ إلَيَّ وَأوقَفَتنِي، وَقالَ لِي: «سَيَتِمُّ حَجزُكَ فِي بَيتِكَ.

Та ввійшов у мене Дух, і звів мене на ноги мої. І Він говорив зо мною й сказав мені: Увійди, замкнися в середині свого дому!

25 ي ا إنْسانُ، سَيَلُفُّ النّاسُ حَولَكَ حِبالاً وَيَربِطُونَكَ بِها، حَتَّى لا تَتَمَكَّنَ مِنَ الخُرُوجِ لِتَتَكَلَّمَ إلَيْهِمْ.

А ти, сину людський, ось дадуть на тебе шнури, і зв'яжуть тебе ними, і ти не вийдеш з-поміж них!

26 س َأجعَلُ لِسانَكَ يَلتَصِقُ بِفَمِكَ فَلا تَتَمَكَّنَ مِنَ الكَلامِ. لَنْ تَكُونَ خَصماً يُوَبِّخُهُمْ، لأنَّهُمْ شَعبٌ مُتَمَرِدُّ.

А язик твій приліплю до твого піднебіння, і ти занімієш, і не будеш їм більш докоряти, бо вони дім ворохобний.

27 و َلَكِنْ حِينَ أتَكَلَّمُ مَعَكَ، سَأفتَحُ فَمَكَ لِتَستَطِيعَ أنْ تُكَلِّمهُمْ فَتَقُولُ: ‹هَذا هُوَ ما يَقُولُهُ الرَّبُّ الإلَهُ.› فَمَنْ يَستَمِعْ مِنهُمْ سَيَسمَعُ ما أقُولُهُ، وَمَنْ يَمتَنِعْ عَنِ الِاستِماعِ لَنْ يَسْتَمِعَ، لأنَّهُمْ شَعبٌ مُتَمَرِدُّ.»

А коли Я говоритиму з тобою, то відкрию твої уста, і ти скажеш до них: Так говорить Господь Бог. Хто хоче слухати нехай слухає, а хто хоче занехати нехай занехає, бо вони дім ворохобний!