1 ف َلَمّا انتَهَى سُلَيْمانُ مِنْ صَلاتِهِ، نَزَلَتْ مِنَ السَّماءِ نارٌ أحْرَقَتِ التَّقدِمَةَ وَالذَّبائِحَ. وَمَلأ مَجْدُ اللهِ الهَيْكَلَ.

А коли Соломон закінчив молитися, то зійшов огонь із небес, поїв цілопалення та жертви, а слава Господня наповнила храм той!

2 ف َلَمْ يَقدرِ الكَهَنَةُ أنْ يَدخُلُوا بَيتَ اللهِ لأنَّ مَجدَ اللهِ قَدْ مَلأَ بَيتَ اللهِ.

І священики не могли ввійти до Господнього дому, бо слава Господня наповнила дім Господній!

3 و َرَأى كُلُّ بَنِي إسْرائِيلَ النّارَ نازِلَةً مِنَ السَّماءِ. وَرَأَوْا أيضاً مَجدَ اللهِ عَلَى الهَيكَلِ. فَخَرُّوا عَلَى وُجُوهِهِمْ إلَى الأرْضِ المَرْصُوفَةِ. وَعَبَدُوا اللهَ وَشَكَرُوهُ. وَرَنَّمُوا: «سَبِّحُوا اللهُ لِأنَّهُ صالِحٌ، لأنَّ رَحمَتَهُ إلَى الأبَدِ.»

А всі Ізраїлеві сини бачили, як сходив огонь та Господня слава на храм той, і вони попадали обличчям до землі на підлогу з камінних плит, і вклонилися до землі, і дякували Господеві: Добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!

4 ث ُمَّ قَدَّمَ المَلِكُ سُلَيْمانُ وَكُلُّ بَنِي إسْرائِيلَ ذَبائِحَ فِي حَضرَةِ اللهِ.

А цар та ввесь народ приносили жертву перед Господнім лицем.

5 ف َقَدَّمَ المَلِكُ سُلَيْمانُ اثْنَينِ وَعِشرينَ ألفَ ثَورٍ وَمِئَةً وَعِشرِينَ ألفَ خَرُوفٍ. وَكَرَّسَ المَلكُ وَالشَّعْبُ بَيتَ اللهِ.

І приніс цар Соломон на жертву худоби великої двадцять і дві тисячі, а худоби дрібної сто й двадцять тисяч. І виконали обряд освячення Божого дому цар та ввесь народ.

6 و َاستَعَدَّ الكَهَنَةُ لِلقِيام بِعَمَلِهمْ. وَوَقَفَ الَّلاوِيُّونَ يَحمِلُونَ الآلاتِ المُوسيقِيَّةَ الَّتي أعَدَّها المَلِكُ داوُدُ للهِ – لِتَقدِيمِ الشُّكْرِ للهِ إلَى الأبَدِ. فَقَدْ كَتَبَ داوُدُ هَذِهِ التَّسابِيحَ أثناءَ خِدْمَتِهِ مَعَهُمْ. وَنَفَخَ الكَهَنَةُ أبواقَهُمْ مُقابلَ الَّلاوِيِّينَ، بَينَما كانَ بَنُو إسْرائِيلَ واقِفِينَ.

А священики стояли на вартах своїх, а Левити зо знаряддями Господньої пісні, що поробив цар Давид на подяку Господеві, Бо навіки Його милосердя, коли Давид хвалив ними; і священики сурмили навпроти них, а ввесь Ізраїль стояв...

7 و َقَدَّسَ سُلَيْمانُ القسمَ الأوسَطَ منَ السّاحَةِ الَّتِي أمامَ بَيتِ اللهِ. وَهُوَ المَكانُ الَّذِي قَدَّمَ فِيهِ سُلَيْمانُ ذَبائِحَ صاعِدَةً وَشَحْمَ تَقدِماتِ السَّلامِ. وَقَدِ استَخدَمَ سُلَيْمانُ وَسَطَ السّاحَةِ لأنَّ المَذبَحَ البُرونْزيَّ الَّذِي صَنَعَهُ لَمْ يَكُنْ ليَتَّسِعَ لِكُلِّ الذَّبائِحِ الصّاعِدَةِ وَتَقدِماتِ الدَّقيقِ وَالشَّحمِ. إذْ كانَ هُناكَ الكَثِيرُ مِنْ هَذِهِ التَّقدِماتِ.

І посвятив Соломон середину подвір'я, що перед Господнім домом, бо приніс там цілопалення та лій мирних жертв, бо мідяний жертівник, якого зробив Соломон, не міг умістити цілопалення й хлібної жертви та лою.

8 و َاحتَفَلَ سُلَيْمانُ وَجَمِيعُ بَنِي إسْرائِيلَ بِالعِيدِ سَبْعَةَ أيّامٍ. وَكانَ مَعَ سُلَيْمانَ عَدَدٌ كَبِيرٌ مِنَ النّاسِ، جاءَوا مِنْ مَدخَل مَدِينَةِ حَماةَ وَمِنْ كُلِّ الطَّرِيقِ المُؤَدِّيَةِ إلَى نَهرِ مِصْرَ.

І справив Соломон того часу те свято на сім день, а ввесь Ізраїль був з ним, дуже великий збір, що зійшовся звідти, де йдеться до Хамату, аж до єгипетського потоку.

9 و َفِي اليَومِ الثّامن، أقامُوا اجتِماعاً مُقَدَّساً لِأنَّهُمُ احتَفَلُوا سَبعَةَ أيّامٍ كَرَّسُوا خِلالَها المَذبَحَ لِلعِبادَةِ. وَكانَتْ مُدَّةُ العيدِ سَبعَةَ أيّامٍ.

А восьмого дня справили віддання свята, бо обряд освячення жертівника справляли сім день, і свято сім день.

10 و َفِي اليَوم الثّالِثِ وَالعشرِينَ مِنَ الشَّهرِ السّابِعِ، أطلَقَ سُلَيْمانُ الشَّعبَ إلَى بُيُوتِهِمْ. كانُوا سُعَداءَ وَنُفُوسُهُمْ مَمتَنَّةً لِأنَّ اللهَ أحسَنَ إلَى داوُدَ وَسُلَيْمانَ، وَإلَى شَعبِه إسْرائِيلَ.

А дня двадцятого й третього сьомого місяця відпустив він народ до їхніх наметів, радісних та веселосердих через усе те добро, що Господь учинив Давидові й Соломонові, та народові Своєму Ізраїлеві.

11 و َأكمَلَ سُلَيْمانُ بَيتَ اللهِ وَبَيتَ المَلِكِ. وَنَجَحَ سُلَيْمانُ في إكمالِ كُلِّ ما خَطَّطَ لَهُ فِي بَيتِ اللهِ وَفِي بَيتِهِ. ظُهُورُ اللهِ لِسُلَيْمان

І закінчив Соломон дім Господній та дім царський, та все, що приходило Соломонові на серце, щоб зробити в Господньому домі та в домі своєму, пощастило йому.

12 ث ُمَّ جاءَ اللهُ إلَى سُلَيْمانَ لَيلاً وَقالَ لَهُ: «قَدْ سَمِعْتُ صَلاتَكَ، وَاختَرتُ هَذا المَكانَ لِنَفسِي لِيَكُونَ بَيتَ ذَبائحَ.

І явився Господь Соломонові вночі та й сказав йому: Вислухав Я молитви твої, та вибрав оце місце для Себе на храм жертви.

13 و َعِندَما أُغلِقُ السَّماءَ فَلا يُوجَدُ مَطَرٌ، أوْ عندَما آمُرُ الجَرادَ بِأنْ يُتلِفَ الأرْضَ، أوْ عِندَما أُرسِلُ أوبِئَةً عَلَى شَعبِي،

Якщо Я замкну небеса, і не буде дощу, і якщо накажу сарані поїсти землю, і якщо нашлю моровицю на народ Мій,

14 ف ِإذا تَواضَعَ شَعبِي الَّذِي دُعِيَ اسْمِي عَلَيْهِ، وَصَلُّوا وَطَلَبُوا حُضُورِي، وَرَجِعُوا عَنْ طُرُقِهِمُ الشِّرِّيرَةِ، فَإنَّنِي سَأسْمَعُ منَ السَّماءِ، وَأغفِرُ خَطِيَّتَهُمْ وَسَأشفِي أرْضَهُمْ.

і впокоряться люди Мої, що над ними кличеться Ім'я Моє, і помоляться, і будуть шукати Ім'я Мого, і повернуть зо злих своїх доріг, то Я вислухаю з небес, і прощу їхній гріх, та й вилікую їхній Край!

15 و َها عَينايَ مَفتُوحَتان وَأُذُنايَ مُصغِيتانِ إلَى الصَّلَواتِ الَّتِي رُفِعَتْ في هَذا المَكانِ.

Тепер очі Мої будуть відкриті, а уші Мої наставлені на слухання молитви цього місця.

16 ف َقَدِ اخْتَرْتُ هَذا المَكانَ وَخَصَّصْتُهُ لِكَي يَكُونَ اسْمِيَ فِيهِ إلَى الأبَد. سَتَكُونُ عَينايَ وَقَلبِي هُناكَ كُلَّ الأيّامِ.

І тепер Я вибрав, і освятив цей храм, щоб Ім'я Моє було там аж навіки, Мої ж очі та серце Моє будуть там по всі дні.

17 « وَالآنَ يا سُلَيْمانَ، إنْ عِشْتَ حَياتَكَ أمامِيَ في تَقْوَى كَما عاشَ أبُوكَ حَياتَهُ، وَإذا أطَعْتَ كُلَّ ما أوصَيتُكَ بِهِ،

А тепер, якщо будеш ходити перед лицем Моїм, як ходив був батько твій Давид, щоб зробити все, що наказав Я тобі, і якщо будеш дотримуватися уставів Моїх та прав Моїх,

18 ح ِينَئِذٍ، أجعَلُكَ مَلِكاً قَوِيّاً بِحَسَبِ العَهدِ الَّذِي قَطَعْتُهُ مَعَ داوُدَ أبِيكَ. فَقَدْ قُلْتُ لَهُ: ‹سَيَكُونُ هُناكَ دائِماً رَجُلٌ منْ عائِلَتِكَ عَلَى عَرشِ إسْرائِيلَ.›

то поставлю певно трона царства твого, як склав Я заповіта з батьком твоїм Давидом, говорячи: Не буде в тебе переводу нікому з пануючих в Ізраїлі!

19 « أمّا إذا لَمْ تُطِيعُوا شَرائِعِي وَوَصايايَ الَّتي أعطَيتُكُمْ إيّاها، وَإذا عَبَدْتُم آلِهَةً أُخْرَى وَخَدَمْتُموها،

А якщо ви відвернетеся та покинете устави Мої й заповіді Мої, що Я дав вам, і підете, і будете служити іншим богам, і будете вклонятися їм,

20 ف َحِينَئِذٍ، سَأطرُدُ بَنِي إسْرائِيلَ مِنْ أرْضِي الَّتي أعْطَيتُها لَهُم. وَسَأترُكُ هَذا الهَيكَلَ الَّذي خَصَّصْتُهُ منْ أجلِ اسْمِيَ. وَسَأجعَلُ مِنْ هَذا الهَيكَلِ عِبرَةً وَمِثالاً لكُلِّ الشُّعُوبِ.

то Я повириваю їх з Моєї землі, яку дав їм, а цей храм, що Я освятив для Ймення Свого, відкину від лиця Свого, і дам його за приповістку та за посміховище серед усіх народів!

21 س َيَتَعَجَّبُ كُلُّ مَنْ يَمُرُّ بِهَذا الهَيكَلِ الَّذي كانَ مَوضِعَ إكرامٍ كَبِيرٍ. وَسَيَقُولُونَ: ‹لماذا فَعَلَ اللهُ هَذا الأمرَ الفَظِيعَ بِهَذِهِ الأرْضِ وَبِهَذا الهَيْكَلِ؟›

А храм цей, що був найвищий, кожен, хто проходитиме біля нього, скам'яніє та й скаже: За що Господь зробив так цьому Краєві та храмові цьому?...

22 ف َيُقالُ لَهُمْ: ‹لأنَّ بَنِي إسْرائِيلَ رَفَضوا أنْ يُطِيعُوا اللهَ ، إلَهَ آبائِهِمْ الَّذي أخرَجَهُمْ مِنْ أرْضِ مِصْرَ، بَلْ تَبَنُّوا آلهَةً أُخْرَى، عَبَدُوها وَخَدَمُوها. وَلهَذا جَلَبَ كُلَّ هَذِهِ المَصائِب عَلَيْهِمْ.›»

І відкажуть: За те, що вони покинули Господа, Бога батьків своїх, Який вивів їх з єгипетського краю, і держалися міцно інших богів, і вклонялися їм, і служили їм, тому Він навів на них усе оце лихо!...