1 و َرَأى الشَّعبُ أنَّ مُوسَى قَدْ تَأخَّرَ فِي النُّزُولِ مِنَ الجَبَلِ، فاجتَمَعُوا حَولَ هارُونَ وَقالُوا لَهُ: «قُمْ وَاصنَعْ لَنا آلِهَةً لِتَقُودَنا فِي الطَّرِيقِ. فَنَحْنُ لا نَدرِي ما الَّذِي حَلَّ بهَذا الرَّجُلِ مُوسَى الَّذِي أخرَجَنا مِنْ أرْضِ مِصرَ.»

І побачив народ, що загаявся Мойсей зійти з гори. І зібрався народ проти Аарона, та й сказали до нього: Устань, зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів був нас із єгипетського краю, ми не знаємо, що сталось йому.

2 ف َقالَ هارُونُ لَهُمْ: «انزِعُوا أقراطَ الذَّهَبِ الَّتِي فِي آذانِ زَوجاتِكُمْ وَأولادِكُمْ وَأحضِرُوها لَي.»

І сказав їм Аарон: Поздіймайте золоті сережки, що в ушах ваших жінок, ваших синів та дочок ваших, і поприносьте до мене.

3 ف َنَزَعَ الشَّعبُ أقراطَ الذَّهَبِ الَّتِي كانَتْ فِي آذانِهِمْ وَأحضَرُوها إلَى هارُونَ.

І ввесь народ поздіймав з себе золоті сережки, що в їхніх ушах, та й позносили до Аарона.

4 ف َأخَذَ هارُونُ الذَّهَبَ مِنهُمْ، وَصَهَرَهُ وَشَكَّلَهُ بِالإزمِيلِ، وَصَنَعَ مِنهُ عِجلاً مَسبُوكاً. فَقالُوا: «هَذِهِ هِيَ آلِهَتُكَ الَّتِي أخرَجَتْكَ مِنْ أرْضِ مِصرَ يا إسْرائِيلُ.»

І взяв він це з їхньої руки, і вформував його в глині, і зробив із нього лите теля. А вони сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю!

5 و َحِينَ رَأى هارُونُ هَذا، بَنَى مَذبَحاً أمامَهُ. وَأعلَنَ هارُونُ: «سَنَعمَلُ عِيداً للهِ غَداً.»

І побачив це Аарон, і збудував жертівника перед ним. І кликнув Аарон та й сказав: Завтра свято для Господа!

6 ف َنَهَضَ الشَّعبُ باكِراً فِي صَباحِ اليَومِ التّالِي وَقَدَّمُوا ذَبائِحَ صاعِدَةً وَذَبائِحَ سَلامٍ. وَبَعدَ ذَلِكَ جَلَسَ الشَّعبُ لِيأكُلُوا وَيَشْرَبُوا، وَنَهَضُوا لِيُرَفِّهُوا عَنْ أنفُسِهِمْ.

І повставали вони взавтра рано вранці, і принесли цілопалення, і привели мирну жертву. І засів народ до їди та до пиття, і встали бавитися.

7 و َقالَ اللهُ لِمُوسَى: «انزِلْ فِي الحالِ! فَها شَعبُكَ الَّذِي أخرَجتَهُ مِنْ أرْضِ مِصرَ قَدْ فَسَدَ.

А Господь промовляв до Мойсея: Іди, зійди, бо зіпсувся народ твій, якого ти вивів із єгипетського краю.

8 ح ادُوا سَريعاً عَنِ الطَّرِيقِ الَّذِي أمَرتُهُمْ بِهِ، إذْ صَنَعُوا عِجلاً مَسبُوكاً لِأنفُسِهِمْ وَسَجَدُوا لَهُ وَقَدَّمُوا لَهُ ذَبائِحَ، وَقالُوا: ‹هَذِهِ هِيَ آلِهَتُكَ الَّتِي أخرَجَتْكَ مِنْ مِصرَ يا إسْرائِيلُ.›»

Зійшли вони скоро з дороги, що наказав був Я їм, зробили собі лите теля, і поклонились йому, і склали йому жертви, та й сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю!

9 و َقالَ اللهُ لِمُوسَى: «قَدْ رَأيتُ هَذا الشَّعبَ! إنَّهُمْ شَعبٌ عَنِيدٌ.

І промовив Господь до Мойсея: Я бачив народ той, і ось народ твердошиїй він!

10 و َالآنَ، دَعْنِي فَيَشتَعِلَ غَضَبِي عَلَيهِمْ وَيَلتَهِمَهُمْ. حِينَئِذٍ، سَأجْعَلُ مِنكَ أُمَّةً عَظِيمَةً.»

А тепер залиши Мене, і розпалиться гнів Мій на них, і Я винищу їх, а тебе зроблю великим народом.

11 ل َكِنَّ مُوسَى تَوَسَّلَ إلَى إلَهِهِ وَقالَ: «لِماذا يا اللهُ يَشتَعِلُ غَضَبُكَ عَلَى شَعبِكَ الَّذِي أخرَجتَهُ مِنْ مِصرَ بِقُوَّةٍ عَظِيمَةٍ وَيَدٍ قَوِيَّةٍ؟

І Мойсей став благати лице Господа, Бога свого, та й сказав: Нащо, Господи, розпалюється гнів Твій на народ Твій, якого Ти випровадив з єгипетського краю силою великою та міцною рукою?

12 ل ِماذا تُعطِي المِصرِيِّينَ فُرصَةً لِيَقُولُوا: ‹أخرَجَهُمُ إلَهُهُمْ وَهُوَ يُضْمِرُ لَهُمُ الشَّرَّ، لِيَقتُلَهُمْ في الجِبالِ، وَلِيُبِيدَهُمْ مِنْ عَلَى وَجهِ الأرْضِ›؟ ارجِعْ عَنْ غَضَبِكَ الشَّدِيدِ. وَلا تَعمَلْ ما فَكَّرْتَ بِهِ مِنَ الشَّرِّ عَلَى شَعبِكَ.

Нащо будуть казати єгиптяни, говорячи: На зле ти їх вивів, щоб їх повбивати в горах, та щоб винищити їх з-поверхні землі?... Вернися з розпалу гніву Свого, та й відверни зло від Свого народу!

13 ت َذَكَّرْ إبراهِيمَ وَإسْحاقَ وَإسْرائِيلَ، خُدّامَكَ الَّذِينَ أقسَمتَ لَهُمْ بِنَفسِكَ وَوَعَدتَهُمْ: ‹سَأُكَثِّرُ نَسلَكَ لِيَصِيرَ كَعَدَدِ نُجُومِ السَّماءِ، وَسَأُعطِي هَذِهِ الأرْضَ، الَّتِي وَعَدْتُ بِها، لِنَسلِكُمْ لِيَمتَلِكُوها إلَى الأبَدِ.›»

Згадай про Авраама, Ісака та Ізраїля, рабів Своїх, що Ти їм присягався був Собою, та говорив їм: Помножу ваших нащадків, немов зорі небесні, і всю оту землю, що про неї казав, дам вашим нащадкам, і вони посядуть навіки.

14 ف َرَجِعَ اللهُ عَمّا كانَ يُفَكِّرُ بِهِ مِنْ شَرٍّ قالَ إنَّهُ سَيَعمَلُهُ بِشَعبِهِ.

І відвернув Господь зло, про яке говорив, щоб зробити Своєму народові.

15 ث ُمَّ نَزَلَ مُوسَى مِنَ الجَبَلِ وَلَوحا الشَّهادَةِ فِي يَدِهِ. كانَتِ الوَصايا مَنْقُوشَةً عَلَى اللَّوحَينِ مِنَ الأمامِ وَمِنَ الخَلفِ.

І повернувся, і зійшов Мойсей із гори, а в руці його дві таблиці свідоцтва, писані з обох їхніх сторін, звідси й звідти вони були писані.

16 ا للهُ هُوَ مَنْ صَنَعَ اللَّوحَينِ، وَاللهُ هُوَ مَنْ نَقَشَ الكِتابَةَ عَلَيهِما.

А таблиці Божа робота вони, а письмо Боже письмо воно, вирізьблене на таблицях.

17 و َحِينَ سَمِعَ يَشُوعُ ضَجيجَ الشَّعبِ، قالَ لِمُوسَى: «هُناكَ صَوتُ حَربٍ فِي المُخَيَّمِ.»

І почув Ісус голос народу, як кричав він, та й сказав до Мойсея: Крик бою в таборі!

18 ف َأجابَهُ مُوسَى: «لَيسَ هَذَا بِهُتافِ انتِصارٍ وَلا صُراخِ هَزِيمَةٍ. إنَّهُ صَوتُ غِناءٍ.»

А той відказав: Це не крик сили переможців і не крик слабости переможених, я чую голос співу!

19 و َحِينَ اقتَرَبَ مُوسَى مِنَ المُخَيَّمِ، رَأى العِجلَ الذَّهَبِيَّ وَالرَّقصَ. فَغَضِبَ جِدّاً، وَطَرَحَ اللَّوحَينِ مِنْ يَدَيهِ فَتَحَطَّما عِندَ أسفَلِ الجَبَلِ.

І сталося, коли він наблизився до табору, то побачив теля те та танці... І розпалився гнів Мойсеїв, і він кинув таблиці із рук своїх, та й розторощив їх під горою!...

20 ث ُمَّ أخَذَ العِجلَ الَّذِي صَنَعُوهُ، وَأحرَقَهُ بِالنّارِ وَسَحَقَهُ سَحقاً، وَرَشَّهُ عَلَى الماءِ، وَجَعَلَ بَنِي إسْرائِيلَ يَشرَبُونَ مِنَ الماءِ.

І схопив він теля, що зробили вони, та й спалив на огні, та змолов, аж став порох... І розсипав на поверхні води, і напоїв тим синів Ізраїлевих.

21 و َقالَ مُوسَى لِهارُونَ: «ماذا عَمِلَ هَذا الشَّعبُ ضِدَّكَ حَتَّى تَجلِبَ عَلَيهِمْ هَذِهِ الخَطِيَّةَ العَظِيمَةَ؟»

І сказав Мойсей Ааронові: Що вчинив тобі народ цей, що ти гріх великий навів на нього?

22 ف َقالَ هارُونُ: «لا تَغضَبْ يا سَيِّدِي! أنتَ تَعرِفُ أنَّ الشَّعبَ مَيّالٌ لِلشَّرِّ،

А Аарон відказав: Нехай не запалиться гнів мого пана! Ти знаєш народ цей, що він у злому.

23 و َقَدْ قالُوا لِيَ: ‹قُمْ وَاصنَعْ لَنا آلِهَةً لِتَقُودَنا فِي الطَّرِيقِ. فَنَحْنُ لا نَدرِي ما الَّذِي حَلَّ بهَذا الرَّجُلِ مُوسَى الَّذِي أخرَجَنا مِنْ أرْضِ مِصرَ.›

І вони сказали мені: Зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів нас із єгипетського краю, ми не знаємо, що сталось йому.

24 ف َقُلْتُ لَهُمْ مَنْ يَملُكُ ذَهَباً فَلْيَنْزِعْهُ وَلْيُعطِهِ لِي. ثُمَّ ألقَيتُ الذَّهَبَ فِي النّارِ، فَخَرَجَ هَذا العِجلُ!»

І сказав я до них: Хто має золото, поздіймайте з себе. І дали вони мені, а я кинув його в огонь, і вийшло те теля.

25 ف َرَأى مُوسَى أنَّ الشَّعبَ قَدْ خَرَجَ عَنِ السَّيطَرَةِ، لِأنَّ هارُونَ سَمَحَ بِذَلِكَ، حَتَّى إنْ أعْداءَهُمُ اسْتَهْزأوا بَسُلُوكِهِمُ المُخْزِي.

І побачив Мойсей народ, що незагнузданий він, бо Аарон розгнуздав його на ганьбу поміж їхніми ворогами.

26 ف َوَقَفَ فِي مَدخَلِ المُخَيَّمِ وَقالَ: «مَنْ يَتبَعُ اللهَ فَلْيَأْتِ إلَيَّ.» فَأتَى الَّلاوِيُّونَ إلَيهِ.

І став Мойсей у брамі табору й сказав: Хто за Господа до мене! І зібралися до нього всі Левіїні сини.

27 و َقالَ لَهُمْ: «هَذا هُوَ ما يَقُولُهُ إلَهُ إسْرائِيلَ: فَلْيَضَعْ كُلُّ رَجُلٍ سَيفَهُ عَلَى فَخذِهِ، وَيَمشِي فِي المُخَيَّمِ مِنْ بابٍ إلَى آخَرَ. وَلْيَقتُلْ كُلُّ واحِدٍ أخاهُ وَصَدِيقَهُ وَجارَهُ.»

І сказав він до них: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Припашіть кожен меча свого на стегно своє, перейдіть, і верніться від брами до брами в таборі, і повбивайте кожен брата свого, і кожен приятеля свого, і кожен ближнього свого.

28 ف َعَمِلَ الَّلاوِيُّونَ بِحَسَبِ قَولِ مُوسَى. وَماتَ فِي ذَلِكَ اليَومِ نَحْوُ ثَلاثَةِ آلافٍ مِنْ الشَّعبِ.

І зробили Левіїні сини за словом Мойсеєвим. І впало з народу того дня близько трьох тисяч чоловіка.

29 و َقالَ مُوسَى: «قَدْ كَرَّسْتُمْ أنفُسَكُمُ اليَومَ لِخِدْمَةِ اللهِ ، حَتَّى بِأبنائِكُمْ وَإخوَتِكُمْ. فَسَيُبارِكَكُمُ اللهُ اليَومَ.»

І сказав Мойсей: Освятіть сьогодні себе для Господа, бо кожен мстився на сині своїм та на браті своїм, і щоб сьогодні Він дав вам благословення.

30 و َفِي اليَومِ التّالِي، قالَ مُوسَى لِلشَّعبِ: «لَقَدْ أخطَأْتُمْ خَطِيَّةً عَظِيمَةً. وَالآنَ، سَأصعَدُ إلَى اللهِ ، لَعَلَّهُ يَستَجِيبُ لِي فَيُكَفِّرَ عَنْكُمْ.»

І сталося назавтра, і сказав Мойсей до народу: Ви згрішили великим гріхом, а тепер зійду я до Господа, може складу окуплення за ваш гріх.

31 ف َعادَ مُوسَى إلَى اللهِ وَقالَ: «يا اللهُ ، قَدْ أخطَأ هَذا الشَّعبُ خَطِيَّةً عَظِيمَةً بِصُنعِهِمْ آلِهَةً مِنْ ذَهَبٍ لِأنفُسِهِمْ.

І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: О, згрішив цей народ великим гріхом, вони зробили собі золотих богів!

32 و َالآنَ، اغفِرْ خَطِيَّتَهُمْ، أوِ امحُنِي مِنْ كِتابِكَ الَّذِي كَتَبتَهُ.»

А тепер, коли б Ти пробачив їм їхній гріх! А як ні, витри мене з книги Своєї, яку Ти написав...

33 ف َقالَ اللهُ لِمُوسَى: «مَنْ يُخطِئُ إلَيَّ، أمحُو اسْمَهُ مِنْ كِتابِي.

І промовив Господь до Мойсея: Хто згрішив Мені, того витру із книги Своєї.

34 و َالآنَ، اذْهَبْ وَقُدِ الشَّعبَ إلَى حَيثُ قُلْتُ لَكَ. سَيَسِيرُ مَلاكِي أمامَكَ، لَكِنِّي سَأُعاقِبُهُمْ عَلَى خَطِيَّتِهِمْ فِي الوَقتِ المُناسِبِ.»

А тепер іди, провадь цей народ туди, куди казав Я тобі. Ось Мій Ангол піде перед лицем твоїм. А в день кари Моєї покараю їх за їхній гріх!

35 ث ُمَّ ضَرَبَ اللهُ الشَّعبَ بِوَباءٍ لِأنَّهُمْ هُمْ بِالحَقيقَةِ الَّذينَ صَنَعُوا العِجلَ الَّذِي صَنَعَهُ هارُونُ.

І Господь ударив той народ за те, що вони зробили теля, яке Аарон учинив був.