1 و َأخَذَ ابْنا هارُونَ، نادابُ وَأبِيهُو، كُلُّ واحِدٍ مِجمَرَتَهُ، وَوَضَعا فِيهما ناراً، وَوَضَعا عَلَى النّارِ بَخُوراً، وَقَدَّما فِي حَضْرَةِ اللهِ ناراً مِنْ مَصدَرٍ غَرِيبٍ لَمْ يَأْمُرْهُما اللهُ بِاستِخدامِها.

І взяли Ааронові сини, Надав та Авігу, кожен кадильницю свою, і дали в них огню, і поклали на ньому кадило, і принесли перед Господнє лице чужий огонь, якого Він не наказав був приносити їм.

2 ف َخَرَجَتْ نارٌ مِنْ مَحضَرِ اللهِ وَأحرَقَتْهُما، فَماتا فِي حَضْرَةِ اللهِ.

І вийшов огонь від лиця Господнього, та й спалив їх, і вони повмирали перед Господнім лицем.

3 ح ِينَئِذٍ، قالَ مُوسَى لِهارُونَ: «هَذا ما قَصَدَهُ اللهُ بِقَولِهِ: ‹سَأتَقَدَّسُ بِالكَهَنَةِ الَّذِينَ يَقتَرِبُونَ إلَيَّ، وَسَأتَمَجَّدُ أمامَ كُلِّ الشَّعبِ.›» وَكانَ هارُونُ صامِتاً.

І сказав Мойсей до Аарона: Це те, про що говорив був Господь, кажучи: Серед близьких Моїх Я буду освячений, і перед усім народом буду прославлений. І замовк Аарон.

4 و َدَعا مُوسَى مِيشائِيلَ وَألْصافانَ ابْنَي عُزِّيئِيلَ، عَمِّ هارُونَ. وَقالَ لَهُما: «تَعالا وَاحْمِلا قَرِيبَيكُما إلَى خارِجِ المُخَيَّمِ مِنْ أمامِ المَكانِ المُقَدَّسِ.»

І покликав Мойсей Мисаїла та Елцафана, синів Уззіїла, Ааронового дядька, та й промовив до них: Підійдіть, винесіть братів своїх із святині поза табір.

5 ف َأتَيا وَحَمَلاهُما إلَى خارِجِ المُخَيَّمِ وَهُما فِي ثِيابِهِما الخاصَّةِ، كَما قالَ مُوسَى.

І вони підійшли, та й винесли їх в їхніх хітонах поза табір, як наказав був Мойсей.

6 ث ُمَّ قالَ مُوسَى لِهارُونَ وَابْنَيهِ، ألِيعازارَ وَإيثامارَ: «لا تَشُدُّوا شَعرَكُمْ وَلا تُمَزِّقُوا ثِيابَكُمْ، لِئَلّا تَمُوتُوا، وَلِئَلّا يَغضَبَ اللهُ عَلَى كُلِّ الشَّعبِ. وَأمّا أقرِباؤكُمْ، كُلُّ بَنِي إسْرائِيلَ، فَيُمكِنُهُمْ أنْ يَبكُوا بِسَبَبِ إحراقِ اللهِ لِنادابَ وَأبِيهُو.

І сказав Мойсей до Аарона, та до Елеазара й до Ітамара, синів його: Голів ваших не відкривайте, і одеж ваших не роздирайте, щоб вам не померти, і щоб на всю громаду не розгнівався Він. А брати ваші, увесь дім Ізраїлів будуть оплакувати те спалення, що спалив Господь.

7 ل ا تَخرُجُوا إلَى خارِجِ مَدْخَلِ خَيمَةِ الاجْتِماعِ، وَإلّا فَإنَّكُمْ سَتَمُوتُونَ، لِأنَّ زَيتَ مَسحَةِ اللهِ عَلَيكُمْ.» فَعَمِلُوا كَما قالَ مُوسَى لَهُمْ.

А зо входу скинії заповіту не вийдете ви, щоб не померти, бо на вас олива Господнього помазання. І зробили вони за Мойсеєвим словом.

8 ث ُمَّ قالَ اللهُ لِهارُونَ:

А Господь промовляв до Аарона, говорячи:

9 « لا تَشرَبْ أنتَ وَابْناؤكَ خَمْراً وَلا شَراباً مُسكِراً حِينَ تَدخُلُونَ إلَى خَيمَةِ الاجْتِماعِ لِئَلّا تَمُوتُوا. هَذِهِ شَرِيعَةٌ دائِمَةٌ لَكُمْ جِيلاً بَعْدَ جِيلٍ.

Вина та п'янкого напою не пий ані ти, ані сини твої з тобою при вході вашім до скинії заповіту, щоб вам не померти. Це вічна постанова для ваших поколінь,

10 م َيِّزُوا بَينَ ما هُوَ مُقَدَّسٌ وَما هُوَ نَجِسٌ، وَبَينَ ما هُوَ طاهِرٌ وَما هُوَ نَجِسٌ.

і щоб розрізняти між святістю й між несвятістю, і між нечистим та між чистим,

11 ل ِأنَّكُمْ سَتُعَلِّمُونَ بَنِي إسْرائِيلَ كُلَّ الشَّرائِعِ الَّتِي أعطاها اللهُ لَهُمْ مِنْ خِلالِ مُوسَى.»

і щоб навчати Ізраїлевих синів усіх постанов, про що говорив до них Господь через Мойсея.

12 و َقالَ مُوسَى لِهارُونَ وَابْنَيهِ الباقِيَينِ، ألِيعازارَ وَإيثامارَ: «خُذُوا تَقدِمَةَ الطَّحِينِ الباقِيَةِ مِنْ تَقدِماتِ اللهِ ، وَكُلُوها بِلا خَمِيرٍ بِجانِبِ المَذبَحِ، لِأنَّها نَصِيبٌ مُخَصَّصٌ لِلكَهَنَةِ بِالكامِلِ.

І Мойсей промовляв до Аарона та до Елеазара й до Ітамара, позосталих синів його: Візьміть хлібну жертву, полишену з огняних Господніх жертов, та й їжте її прісну при жертівнику, бо це Найсвятіше.

13 ك ُلُوها فِي مَكانٍ مُقَدَّسٍ لِأنَّها حِصَّتُكَ وَحِصَّةُ أبْنائِكَ مِنْ تَقدِماتِ اللهِ ، لِأنَّ اللهَ أمَرَنِي بِهَذا.

І будете їсти її в місці святому, бо вона уставова пайка твоя й уставова пайка синів твоїх з огняних жертов Господніх, бо так мені наказано.

14 « وَأمّا صَدرُ وَفَخذُ التَّقدِمَةِ اللَّذانِ رَفَعَهُما الكَاهِنُ قِي حَضرَةِ اللهِ، فَتَأكُلُونَهما فِي مَكانٍ طاهِرٍ أنتَ وَأبناؤُكَ. قَدْ أُعطِيا كَحِصَّةٍ لَكَ وَلِأبنائِكَ مِنْ ذَبائِحِ السَّلامِ الَّتِي يُقَدِّمُها بَنُو إسْرائِيلَ.

А грудину колихання та стегно приношення будете їсти в місці чистому, ти й сини твої, та твої дочки з тобою, бо уставова пайка твоя й уставова пайка синів твоїх дані з мирних жертов Ізраїлевих синів.

15 ي ُقَدِّمُ الشَّعبُ السّاقَ وَالصَّدرَ المَرْفُوعانِ فِي حَضرَةِ اللهِ مَعَ تَقدِماتِ الشَّحمِ المُعَدَّةِ بِالنّارِ إلَى مَحْضَرِ اللهِ. هَذِهِ حِصَّتُكَ الدّائِمَةُ أنتَ وَأبناؤُكَ كَما أمَرَ اللهُ.»

Стегно приношення й грудину колихання на огняних жертвах лою принесуть вони, щоб колихати як колихання перед Господнім лицем. І буде це для тебе та для синів твоїх з тобою на вічну постанову, як наказав Господь.

16 ث ُمَّ سَألَ مُوسَى عَنْ تَيسِ الخَطِيَّةِ، وَكانَ قَدِ احْتَرَقَ. فَغَضِبَ مُوسَى عَلَى ألِيعازارَ وَإيثامارَ، ابْنَي هارُونَ الباقِيَينِ، وَقالَ:

А козла жертви за гріх пильно шукав Мойсей, і ось він був спалений. І розгнівався на Елеазара й на Ітамара, позосталих Ааронових синів, кажучи:

17 « لِماذا لَمْ تَأكُلا ذَبِيحَةَ الخَطِيَّةِ فِي مَكانٍ مُقَدَّسٍ؟ فَهِيَ نَصِيبٌ مُخَصَّصٌ لَكُما بِالكامِلِ، وَقَدْ أعطاها اللهُ لَكُما لإزالَةِ ذَنبِ الشَّعبِ وَعَمَلِ كَفّارَةٍ لَهُ فِي حَضْرَةِ اللهِ.

Чому ви не з'їли жертви за гріх у місці святому? Бо вона Найсвятіше, і її я дав вам, щоб уневажнити провину громади, щоб очистити їх перед Господнім лицем.

18 ل َمْ يُحْضَرْ دَمُهُما إلَى داخِلِ المَكانِ المُقَدَّسِ، لِذا كانَ يَنبَغِي أنْ تَأكُلاها فِي المَكانِ المُقَدَّسِ كَما أمَرْتُ.»

Тож не внесено крови її до святині всередину. Будете конче їсти її в святині, як я наказав.

19 ف َقالَ هارُونُ لِمُوسَى: «لَقَدْ قَدَّما اليَومَ عَنْهُما ذَبِيحَتَي خَطِيَّةٍ وَتَقدِمَتَينِ صاعِدَتَينِ، وَانظُرْ ما الَّذِي حَدَثَ! فَهَلْ يَرضَى اللهُ بِأنْ آكُلَ هَذِهِ الذَّبائِحَ؟»

І промовляв Аарон до Мойсея: От сьогодні принесли вони свою жертву за гріх і цілопалення своє перед Господнє лице, і трапилося мені оце. А буду я їсти жертву за гріх сьогодні, чи буде це добре в Господніх очах?

20 و َحِينَ سَمِعَ مُوسَى هَذا اقتَنَعَ.

І почув Мойсей, і було це добре в його очах.