1 و َذاتَ مَرَّةٍ، كانَ مُوسَى يَرعَى غَنَمَ يَثْرُونَ حَميهِ وَكاهِنِ مِدْيانَ. فَقادَ الغَنَمَ إلَى الجِهَةِ الأُخرَى مِنَ البَرِّيَّةِ، وَجاءَ إلَى جَبَلِ حُورِيبَ، الجَبَلِ الَّذِي ظَهَرَ فِيهِ اللهُ!

А Мойсей пас отару тестя свого Їтра, жерця Мідіянського. І провадив він цю отару за пустиню, і прийшов був до Божої гори, до Хориву.

2 و َهُناكَ ظَهَرَ لَهُ مَلاكُ اللهِ فِي لَهيبِ نارٍ يأتِي مِنْ شُجَيْرَةٍ. وَنَظَرَ مُوسَى إلَيها فَرَأى الشُّجَيْرَةَ مُشتَعِلَةً، لَكِنَّها لَمْ تَكُنْ تَحتَرِقُ!

І явився йому Ангол Господній у полум'ї огняному з-посеред тернового куща. І побачив він, що та тернина горить огнем, але не згорає кущ.

3 ف َقالَ مُوسَى: «لأذْهَبْ إلَى هُناكَ وَأرَ هَذا المَشهَدَ العَجِيبَ، وَأعْرِفْ لِماذا لا تَحتَرِقُ الشُّجَيْرَةُ.»

І сказав Мойсей: Зійду но, і побачу це велике видіння, чому не згорає та тернина?

4 ف َلَمّا رَأى اللهُ مُوسَى يَقتَرِبُ لِيُلقِيَ نَظرَةً عَنْ قُرْبٍ، ناداهُ اللهُ مِنْ وَسَطِ الشُّجَيْرَةِ وَقالَ لَهُ: «مُوسَى! مُوسَى!» فَأجابَ مُوسَى: «ها أنا!»

І побачив Господь, що він зійшов подивитися. І кликнув до нього Бог з-посеред тієї тернини і сказав: Мойсею, Мойсею! А той відказав: Ось я!

5 ف َقالَ لَهُ: «لا تَقتَرِبْ أكثَرَ! اخلَعْ حِذاءَكَ مِنْ قَدَمَيكَ، فَالمَكانُ الَّذِي تَقِفُ عَلَيهِ أرْضٌ مُقَدَّسَةٌ.»

І сказав Він: Не зближайся сюди! Здійми взуття своє з ніг своїх, бо те місце, на якому стоїш ти, земля це свята!

6 ث ُمَّ قالَ: «أنا إلَهُ أبِيكَ، إلَهُ إبْراهِيمَ وَإلَهُ إسْحاقَ وَإلَهُ يَعقُوبَ.» فَغَطَّى مُوسَى وَجهَهُ لِأنَّهُ خافَ أنْ يَنْظُرَ إلَى اللهِ.

І сказав: Я Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова! І сховав Мойсей обличчя своє, бо боявся споглянуть на Бога!

7 ث ُمَّ قالَ اللهُ: «قَدْ رَأيتُ ضِيقَ شَعبِيَ الَّذِينَ فِي مِصرَ، وَسَمِعْتُ صُراخَهُمْ بِسَبَبِ مُضُايِقِيهِمْ. فأنا أعلَمُ آلامَهُمْ.

І промовив Господь: Я справді бачив біду Свого народу, що в Єгипті, і почув його зойк перед його гнобителями, бо пізнав Я болі його.

8 و َنَزَلْتُ لِكَي أُحَرِّرَهُمْ مِنَ المِصْريّينِ، وَلِأُخرِجَهُمْ مِنْ تِلكَ الأرْضِ إلَى أرْضٍ خَصْبَةٍ وَواسِعَةٍ، أرْضٍ تَفِيضُ لَبَناً وَعَسَلاً. هِيَ أرْضُ الكَنعانِيِّينَ وَالحِثِّيِّينَ وَالأمُورِيِّينَ وَالفَرِزِّيِّينَ وَالحِوِّيِّينَ وَاليَبُوسِيِّينَ.

І Я зійшов, щоб визволити його з єгипетської руки, та щоб вивести його з цього краю до Краю доброго й широкого, до Краю, що тече молоком та медом до місця ханаанеянина, і хіттеянина, і амореянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина.

9 « وَالآنَ قَدْ وَصَلَ صُراخُ بَني إسْرائِيلَ إلَيَّ، وَقَدْ رَأيتُ الضِّيقَ الَّذِي يُسَبِّبُهُ المِصرِيُّونَ لَهُمْ.

А тепер ось зойк Ізраїлевих синів дійшов до Мене, і Я також побачив той утиск, що ним єгиптяни їх тиснуть.

10 ف َاذْهَبْ إلَى هُناكَ. ها أنا أُرسِلُكَ إلَى فِرعَوْنَ لِتُخرِجَ شَعبِيَ، بَنِي إسْرائِيلَ، مِنْ مِصرَ.»

А тепер іди ж, і Я пошлю тебе до фараона, і виведи з Єгипту народ Мій, синів Ізраїлевих!

11 ف َقالَ مُوسَى: «مَنْ أنا حَتَّى أذهَبَ إلَى فِرعَوْنَ وَأُخرِجَ بَنِي إسْرائِيلَ مِنْ مِصرَ؟»

І сказав Мойсей до Бога: Хто я, що піду до фараона, і що виведу з Єгипту синів Ізраїлевих?

12 ف َقالَ: «اذْهَبْ وَأنا سَأكُونُ مَعَكَ. أمّا العَلامَةُ عَلَى أنَّني أرْسَلْتُكَ، فَهِيَ أنَّكَ حِينَ تُخرِجُ شَعبِي مِنْ مِصرَ، سَتَعبُدُونَني عَلَى هَذا الجَبَلِ.»

А Він відказав: Та Я буду з тобою! А це тобі знак, що Я послав тебе: коли ти виведеш народ із Єгипту, то ви будете служити Богові на оцій горі.

13 و َقالَ مُوسَى: «حِينَ أذهَبُ إلَى بَني إسْرائِيلَ وَأقُولُ لَهُمْ: ‹إلَهُ آبائِكُمْ أرسَلَنِي إلَيكُمْ.› سَيَقُولُونَ لِي: ‹ما اسْمُهُ؟› فَماذا أقُولُ؟»

І сказав Мойсей до Бога: Ото я прийду до Ізраїлевих синів та й скажу їм: Бог ваших батьків послав мене до вас, то вони запитають мене: Яке Ім'я Його? Що я скажу їм?

14 ف َقالَ اللهُ لِمُوسَى: «إهْيِهْ أشِرْ إهْيِهْ. قُلْ لِبَني إسْرائِيلَ: ‹إهْيِهْ أرسَلَنِي إلَيكُمْ.›»

І сказав Бог Мойсеєві: Я Той, що є. І сказав: Отак скажеш Ізраїлевим синам: Сущий послав мене до вас.

15 و َقالَ أيضاً لِمُوسَى: «قُلْ لِبَنِي إسْرائِيلَ: ‹يهوه إلَهُ آبائِكُمْ، إلَهُ إبراهِيمَ وَإلَهُ إسحَاقَ وَإلَهُ يَعقُوبَ أرسَلَنِي إلَيكُمْ. هَذا اسْمِي إلَى الأبَدِ، وَلَقَبِي فِي كُلِّ جِيلٍ.›»

І сказав іще Бог до Мойсея: Отак скажи Ізраїлевим синам: Господь, Бог батьків ваших, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова послав мене до вас. А оце Ім'я Моє навіки, і це пам'ять про Мене з роду в рід.

16 « اذْهَبْ وَاجمَعْ شُيُوخَ إسْرائِيلَ، وَقُلْ لَهُمْ: يهوه إلَهُ آبائِكُمْ، إلَهُ إبراهِيمَ وَإلَهُ إسحَاقَ وَإلَهُ يَعقُوبَ ظَهَرَ لِي وَقالَ: ‹راقَبْتُكُمْ وَرَأيتُ ما عَمِلَهُ المِصرِيُّونَ مَعَكُمْ.

Іди, збери старших Ізраїлевих та й скажи їм: Господь, Бог батьків ваших, явився мені, Бог Авраама, Ісака та Якова, говорячи: Згадуючи, згадав Я про вас, та про заподіяне вам ув Єгипті.

17 و َقَرَّرْتُ أنْ أُخرِجَكُمْ مِنْ ضِيقِكُمْ مِنْ مِصرَ إلَى أرْضِ الكَنعانِيِّينَ وَالحِثِّيِّينَ وَالأمُورِيِّينَ وَالفِرِزِّيِّينَ وَالحِوِّيِّينَ وَاليَبُوسِيِّينَ، إلَى أرْضٍ تَفيضُ لَبناً وَعَسَلاً.›

І сказав Я: Я виведу вас з єгипетської біди до Краю ханаанеянина, і хіттеянина, й амореянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина, до Краю, що тече молоком та медом.

18 « سَيَسْتَمِعُ الشُّيُوخُ إلَيكَ. حِينَئِذٍ، تَذْهَبُ أنتَ وَشُيُوخُ إسْرائِيلَ إلَى مَلِكِ مِصرَ وَتَقُولُونَ لَهُ: ‹يهوه إلَهُ العِبرانِيِّينَ تَجَلَّى لَنا، فَدَعْنا الآنَ نَذهَبْ فِي رِحلَةٍ ثَلاثَةَ أيّامٍ فِي البَرِّيَّةِ كَي نُقَدِّمَ ذَبائِحَ لِيهوه إلَهِنا.›

І вони послухають слова твого, і прийдеш ти та старші Ізраїлеві до єгипетського царя, та й скажете йому: Господь, Бог євреїв, стрівся був нам. А тепер ми підемо в триденну дорогу в пустиню, і складемо жертви Господеві, Богові нашому!

19 « لَكِنَّ مَلِكَ مِصرَ لَنْ يَسمَحَ لَكُمْ بِالذَّهابِ إلّا مُجْبَراً بِالقُوَّةِ.

І Я знаю, що єгипетський цар не дасть вам піти, як не буде змушений рукою сильною.

20 ح ِينَئِذٍ، سَأمُدُّ يَدِي لِأضْرِبَ مِصرَ بِكُلِّ العَجائِبِ الَّتِي سَأعمَلُها. بَعْدَ ذَلِكَ، سَيُطلِقُكُمْ فِرعَوْنُ.

І Я витягну Свою руку, та й поб'ю Єгипет усіма чудами Моїми, що вчиню серед нього, а потому він відпустить вас.

21 س َأجعَلُ المِصرِيِّينَ كُرَماءَ مَعَكُمْ، فَلا تَخرُجُونَ فارِغِي الأيدِي.

І Я дам милість цьому народові в очах Єгипту, і станеться, коли підете, не підете ви впорожні!

22 و َسَتَطلُبُ كُلُّ امْرأةٍ مِنْ جارَتِها أوْ مِمَّنْ تُقِيمُ فِي بَيتِها فِضَّةً وَذَهَباً وَثِياباً، وَسَتَضَعُونَها عَلَى أولادِكُمْ وَبَناتِكُمْ. وَهَكَذا سَتَأْخُذُونَ ثَروَةً مِنْ مِصرَ.»

Бо позичить жінка від сусідки своєї і від мешканки дому свого посуд срібний і посуд золотий та одежу, і покладете це на синів ваших та на дочок ваших, і заберете здобич від Єгипту.