1 س َأُغَنِّي لِحَبِيبِي أُغنِيَةَ حُبٍّ عَنْ كَرْمِهِ: كانَ لِحَبِيبِي كَرْمٌ عَلَى تَلَّةٍ خَصِبَةٍ جِدّاً.

Заспіваю ж я вам про Свойого Улюбленого пісню любовну про Його виноградника! На плодючому версі гори виноградника мав був Мій Приятель.

2 ح َرَثَهُ وَأزالَ مِنهُ الحِجارَةَ. وَبَنَى بُرجاً فِي وَسَطِهِ، كَما عَمِلَ مِعصَرَةً فِيهِ. وَتَوَقَّعَ أنْ يُنتِجَ هَذا الكَرمُ عِنَباً جَيِّداَ، وَلَكِنَّهُ أنتَجَ عِنَباً رَدِيئاً.

І обкопав Він його, й від каміння очистив його, і виноградом добірним його засадив, і башту поставив посеред його, і витесав у ньому чавило, і чекав, що родитиме він виноград, та він уродив дикі ягоди!

3 ف َقالَ: «وَالآنَ يا سُكّانَ القُدْسِ وَيا بَنِي يَهُوذا، احكُمُوا بَينِي وَبَينَ كَرمِيَ.

Тепер же ти, єрусалимський мешканче та мужу юдейський, розсудіть но між Мною й Моїм виноградником:

4 م اذا كانَ عَلَيَّ أنْ أعمَلَ لِكَرمِيَ وَلَمْ أعمَلْهُ؟ لِماذا تَوَقَّعْتُ أنْ يُنتِجَ عِنَباً جَيِّداً، فَأنتَجَ عِنَباً رَدِيئاً؟

що ще можна вчинити було для Мого виноградника, але Я не зробив того в ньому? Чому Я чекав, що родитиме він виноград, а він уродив дикі ягоди?

5 « وَالآنَ سَأُخبِرُكُمْ ماذا سَأفعَلُ بِكَرمِي: سَأنزِعُ سِياجَهُ فَيَكُونَ لِلخَرابِ، وَسَأهدِمُ سُورَهُ فَيَصِيرَ لِلدَّوسِ.

А тепер завідомлю Я вас, що зроблю для Свого виноградника: живопліт його викину, і він буде на знищення, горожу його розвалю, і він на потоптання буде,

6 س َأُخَرِّبُهُ، وَلَنْ يُقَلِّمَهُ أوْ يُنَقِّبَ أرْضَهُ أحَدٌ، وَسَتَنمُو الأشواكُ فِيهِ. وَسَآمُرُ الغُيُومَ أنْ لا تُمطِرَ عَلَيهِ.»

зроблю Я загубу йому, він не буде обтинаний ані підсапуваний, і виросте терня й будяччя на ньому, а хмарам звелю, щоб дощу не давали на нього!

7 ك َرمُ اللهِ القَدِيرِ هُوَ بَيتُ إسْرائِيلَ، وَبَنُو يَهُوذا هُمْ زَرْعُهُ الَّذِي يُحِبُّهُ. تَوَقَّعَ إنصافاً، وَلَكِنْ لَمْ يَكُنْ هُناكَ سِوَى القَتلِ. تَوَقَّعَ صَلاحاً، لَكِنْ لَمْ يَكُنْ سِوَى صُراخِ المُتَضايِقِينَ.

Бо виноградник Господа Саваота то Ізраїлів дім, а муж Юди коханий Його саджанець. Сподівавсь правосуддя, та ось кроволиття, сподівавсь справедливости Він, та ось зойк...

8 و َيلٌ لِمَنْ يَزِيدُونَ عَدَدَ بُيُوتِهِمْ وَحُقُولِهِمْ، حَتَّى لا يَبقَى مَكانٌ لِغَيرِهِمْ! سَتَسكُنُونَ وَحِيدينَ فِي الأرْضِ.

Горе тим, що долучують дома до дому, а поле до поля приточують, аж місця бракує для інших, так ніби самі сидите серед краю!

9 أ قسَمَ اللهُ القَدِيرُ وَقالَ: «البُيُوتُ الضَّخمَةُ سَتُخرَبُ، وَالبُيُوتُ الجَمِيلَةُ سَتُصبِحُ فارِغَةً بِلا سُكّانٍ.

В мої уші сказав був Господь Саваот: Направду, багато домів попустошені будуть, великі та добрі, і не буде мешканця для них.

10 ع َشْرَةُ فَدادِينَ مِنَ الكُرُومِ، لَنْ تُنْتِجَ سِوَى صَفِيحَةٍ مِنَ النَّبِيذِ. وَكِيساً مِنَ البُذُورِ، لَنْ يُنْتِجَ سِوَى قُفَّةٍ واحِدةٍ.»

Бо десять загонів землі виноградника бата одного вродять, а насіння одного хомера породить ефу.

11 و َيلٌ لِلَّذِينَ يَستَيقِظُونَ باكِراً لِيَسْعَوْا وَراءَ المُسكِراتِ! وَيلٌ لِلَّذِينَ يَتَأخَّرُونَ فِي اللَّيلِ لِيَشرَبُوا الخَمرَ!

Горе тим, що встають рано вранці і женуть за напоєм п'янким, і тривають при нім аж до вечора, щоб вином розпалятись!

12 ف ِي حَفلاتِهِمُ العُودُ وَالقِيثارَةُ وَالدُّفُّ وَالمِزمارُ وَالخَمرُ، وَلَكِنَّهُمْ لا يَهتَمُّونَ بِما يَعمَلُهُ اللهُ ، وَلا يُلاحِظُونَ ما صَنَعَتْهُ يَداهُ.

І сталася цитра та арфа, бубон та сопілка й вино за їхню гулянку, а на діло Господнє не дивляться, не вбачають Його чину рук.

13 ل ِذَلِكَ سَيُسبَى شَعبِي فَجأةً لأنَّهُمْ لَمْ يَفهَمُوا أنِّي أنا الَّذِي كُنتُ أعمَلُ هَذا. شُرَفاءُ الشَّعبِ سَيَجُوعُونَ، وَعامَّةُ النّاسِ سَيَعطَشُونَ.

Тому піде народ Мій на вигнання непередбачено, і вельможі його голодуватимуть, а натовп його висохне з прагнення...

14 و َلِهَذا تَفتَحُ الهاوِيَةُ شَهِيَتَها، وَتُوَسِّعُ فَمَها كَثِيراً لِمَزِيدٍ مِنَ النّاسِ. شُرَفاءُ القُدْسِ وَعامَّةُ النّاسِ، حُشُودُ السُّكانِ وَجَميعُ المُبتَهِجِينَ، سَيَنزِلُونَ إلَى الهاوِيَةِ.

Тому то розширив шеол пожадливість свою і безмірно розкрив свою пащу, і зійде до нього його пишнота, і його натовп, і гуркіт його, й ті, що тішаться в ньому.

15 س َيُذَلُّ الشَّعبُ، وَسَيُقَلَّلُ مِنْ قَدرِ كُلِّ إنسانٍ. سَيُحَطُّ قَدْرُ المُتَكَبِّرِينَ.

І людина понижиться, і упокориться муж, а очі високих поникнуть,

16 أ مّا اللهُ القَدِيرُ فَسَيُظهِرُ مَجدَهُ بِعَدلِهِ، وَسَيُظهَرُ اللهُ القُدُّوسُ ذاتَهُ بِبِرِّهِ.

а Господь Саваот возвеличиться в суді, і Бог Святий виявить святість Свою в справедливості!

17 ح ِينَئِذٍ، تَرعَى الخِرافُ فِي مَراعِي الأغنِياءِ، وَتَأكُلُ الحِملانُ بَينَ خَرائِبِهِمْ.

І пастися будуть овечки, немов би на луці своїй, а зоставлене з ситих чужі поїдять.

18 و َيلٌ لِمَنْ يَسحَبُ الإثمَ خَلفَهُ بِحِبالِ الكَذِبِ، وَيَجُرُّ الخَطِيَّةَ كَما يَجُرُّ عَرَبَةً.

Горе тим, що вину притягають до себе шнурами марноти, а гріх як мотуззям від воза,

19 ي َقُولُونَ: «لِيُسرِعْ! لِيَعمَلْ عَمَلَهُ بِسُرعَةٍ حَتَّى نَراهُ. وَلْتَتَحَقَّقْ خُطَّةُ قُدُّوسِ إسْرائِيلَ قَرِيباً حَتَّى نَعرِفَها.»

та кажуть: Хай квапиться Він, хай принаглить Свій чин, щоб ми бачили, а постанова Святого Ізраїлевого хай наблизиться і нехай прийде і пізнаємо ми!

20 و َيلٌ لِلَّذِينَ يُسَمُّونَ الشَّرَّ خَيراً وَالخَيرَ شَرّاً! الَّذِينَ يُحَوِّلُونَ الظُّلمَةَ إلَى نُورٍ وَالنُّورَ إلَى ظُلمَةٍ! الَّذِينَ يُحَوِّلُونَ المُرَّ إلَى حُلوٍ وَالحُلوَ إلَى مُرٍّ!

Горе тим, що зло називають добром, а добро злом, що ставлять темноту за світло, а світло за темряву, що ставлять гірке за солодке, а солодке за гірке!

21 و َيلٌ لأولَئِكَ الَّذِينَ يَظُنُّونَ أنَّهُمْ حُكَماءُ، وَيَعتَقِدُونَ أنَّهُمْ أذكِياءُ.

Горе мудрим у власних очах та розумним перед собою самим!

22 و َيلٌ لِلأقوِياءِ فِي شُربِ الخَمرِ، وَالمُحتَرِفِينَ فِي مَزْجِ المُسكِراتِ!

Горе тим, що хоробрі винце попивати, і силачі на мішання п'янкого напою,

23 ا لَّذِينَ يُطلِقُونَ سَراحَ المُذنِبِ بِالرِّشوَةِ، وَلا يُنصِفُونَ البَرِيءَ.

що несправедливого чинять в суді за хабар справедливим, а праведність праведного усувають від нього...

24 ل ِهَذا كَما أنَّ لَهِيبَ النّارِ يَلتَهِمُ القَشَّ، وَالعُشبَ الجافَّ يَزُولُ فِي اللَّهَبِ، هَكَذا سَتَتَعَفَّنُ جُذُورُهُمْ، وَزَهرُهُمْ كَالغُبارِ يَطِيرُ. لأنَّهُمْ رَفَضُوا الخُضُوعَ لِتَعلِيمِ اللهِ القَدِيرِ، وَاحتَقَرُوا كَلامَ قُدُّوسِ إسْرائِيلَ.

Тому, як огненний язик пожирає стерню, а від полум'я никне трава, отак спорохнявіє корінь у них, і рознесеться їхній цвіт, немов курява, бо від себе відкинули Закон Господа Саваота, і знехтували вони слово Святого Ізраїлевого!

25 ل ِذَلِكَ اشتعَلَ غَضِبُ اللهِ عَلَى شَعبِهِ، وَرَفَعَ يَدَهُ ضِدَّهُمْ، وَضَرَبَهُمْ. الجِبالُ اهتَزَّتْ، وَجُثَثُهُمْ فِي وَسَطِ الشَّوارِعِ كَالنُّفايَةِ. وَبِالرُّغمِ مِنْ هَذا، ما يَزالَ غاضِباً، وَيَدُهُ مَرفُوعَةٌ لِمُعاقَبَتِهِمْ. مُعاقَبَةُ اللهِ لإسْرائِيل بِأُمَمٍ بَعيدة

Тому запалився гнів Господа на народ Його, і на нього Він витягнув руку Свою, та й уразив його: і захиталися гори, і сталось їхнього трупу, як сміття серед вулиць!... При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його!

26 س َيَدعُو اللهُ أُمَماً بَعِيدَةً، وَيَصفُرُ لَهُمْ لِيأتُوا مِنْ أقاصِي الأرْضِ. وَها هُمْ يَأتُونَ سَرِيعاً.

І підійме прапора народу здалека, і засвище йому з кінця краю, і прийде він хутко та легко,

27 ل ا أحَدَ مِنهُمْ يَتعَبُ أوْ يَتَعَثَّرُ، وَلا أحَدَ مِنهُمْ يَنعَسُ أوْ يَنامُ. لا يَنحَلُّ حِزامٌ عَنْ وَسطِهِمْ، وَلا يَنقَطِعُ رِباطُ حِذاءٍ.

немає між ними утомленого та такого, який би спіткнувся! Не дримає ніхто і не спить, а пояс із стегон його не здіймається та не зривається шнур при взутті його.

28 س ِهامُهُمْ حادَّةٌ، وَأقواسُهُمْ جاهِزَةٌ لِلإطلاقِ. حَوافِرُ خَيلِهِمْ قاسِيَةٌ كَالصَّوّانِ، وَعَجَلاتُ مَركَباتِهِمْ تُثِيرُ الغُبارَ كَرِيحٍ عاصِفَةٍ.

Його стріли погострені, і всі луки його понатягувані. Копита у коней його немов кремінь вважаються, а колеса його немов вихор.

29 ز َمجَرَتُهُمْ كَاللَّبُؤَةِ، وَزَئِيرُهُمْ كَالأشبالِ. يُزَمجِرُونَ وَيُمسِكُونَ فَرائِسَهُمْ، وَيَبتَعِدُونَ بِها وَلا يُوجَدُ مَنْ يُنقِذُها.

Його рик як левиці, і він заричить, немов ті левчуки, і він загарчить, і здобич ухопить, й її понесе, і ніхто не врятує!

30 ف ِي ذَلِكَ الوَقتِ، سَيَهْدِرُونَ عَلَى إسْرائِيلَ كَهَدِيرِ أمواجِ البَحرِ. وَسَيَنظُرُ بَنُو إسْرائِيلَ إلَى الأرْضِ فَإذا ظَلامٌ وَضِيقٌ، وَالنُّورُ يَتَلاشَى وَراءَ الغُيُومِ.

І на нього ревітиме він того дня, як те море реве... І погляне на землю, а там густа темрява, і світло померкло у хмарах її...