1 و َجاءَتْ إليَّ كَلِمَةُ اللهِ:

І було мені слово Господнє таке:

2 « انظُرْ يا إنسانُ نَحوَ سَعِيرَ وَتنَبَّأْ ضِدَّها.

Сину людський, зверни своє обличчя до гори Сеїр, і пророкуй на неї

3 ق ُلْ لَهُمْ: ‹هَذا هُوَ ما يَقُولُهُ الرَّبُّ الإلَهُ: «‹أنا ضِدُّكَ يا جَبَلَ سَعِيرَ، وَقَدْ رَفَعتُ يَدِي لِأضرِبَكَ، لِأُدَمِّرُ أرْضَكَ بِالكامِلِ.

та й скажеш їй: Так говорить Господь Бог: Ось Я на тебе, горо Сеїре, і витягну руку Свою на тебе, й оберну тебе на спустошення та на сплюндрування.

4 س َأُحَوِّلُ مُدُنَكَ إلَى خَرائِبَ، وَاُدَمِّرُها بِالكامِلِ. حِينَئِذٍ، تَعلَمُ أنِّي أنا اللهُ.

Міста твої оберну на руїну, а ти будеш спустошенням, і пізнаєте ви, що Я Господь!

5 ل أنَّكَ كَرِهتَ إسْرائِيلَ، وَجَعَلْتَ مِنْ نَفسِكَ عَدُوّاً لَها إلَى الأبَدِ، وَأسلَمْتَ بَني إسْرائِيلَ لِيُقتَلُوا بِالسَّيفِ فِي يَومِ حُلولِ الكارِثَةِ عَلَيهِمْ، فِي وَقتِ عِقابِهِمِ النِّهائِيِّ.›»

За те, що ти маєш вічну ворожнечу, і валила Ізраїлевих синів через меча в часі їхнього нещастя, в часі загибелі кінцевої,

6 ه َذا هُوَ ما يَقُولُهُ الرَّبُّ الإلَهُ: «أُقسِمُ بِذاتِي إنِّي سَأُعِدُّكَ لِسَفكِ الدَّمِ، فَيُلاحِقُكَ الدَّمُ أينَما ذَهبتَ. أنتَ لَمْ تَرفُضْ سَفكَ الدَّمِ، لِذَلِكَ سَيُلاحِقُكَ سَفكُ الدَّمِ.

тому як живий Я, говорить Господь Бог, на кров оберну тебе, і кров буде гнати тебе. Отож кров ти зненавиділа, то кров буде гнати тебе!

7 س َأُحَوِّلُ جَبَل سَعِيرٍ إلَى خَرابٍ كامِلٍ، وَسَأُوقِفُ كُلَّ سَفَرٍ عَبرَ أرْضِكَ.

Оберну Я гору Сеїр на спустошення та на сплюндрування, і витну з неї того, хто йде та вертається.

8 و َسَأُغَطِّي جِبالَكَ وَتِلالَكَ وَوِديانَكَ وَجَداوِلَكَ بِجُثَثِكَ، جُثَثِ رِجالٍ سَقَطُوا بِالسَّيفِ هُناكَ.

І наповню його гори трупами його! Згір'я твої й долини твої та всі твої річища, побиті мечем попадають у них!

9 س َتَكونَ أرْضُكَ خَراباً إلَى الأبَدِ، وَلَنْ تَعُودَ مُدُنُكَ تُسكَنُ. حِينَئِذٍ، تَعلَمُ أنِّي أنا اللهُ.

На вічні руїни оберну Я тебе, а міста твої не заселяться, і пізнаєте ви, що Я Господь!

10 ل ِأنَّكَ قُلتَ: «سَنَأخُذُ أرْضَ هَذِينِ الشَّعبَينِ وَهَذَينِ البَلَدَينِ وَممتَلَكاتِهِما.›» مَعَ أنَّ اللهُ يَسكُنُ فِيهما

За те, що ти кажеш: Два ці народи, і два ці краї будуть мої, і ми посядемо те, де Господь був,

11 ف َهَذا هُوَ ما يَقُولُهُ الرَّبُّ الإلَهُ: «أُقسِمُ بِذاتِي، إنِّي سَأتَعامَلُ مَعَكُمْ بِحَسَبِ غَضَبِكُمْ وَحَسَدِكُمُ اللَّذَينِ ظَهَرا بِسَبِبِ كُرهِكُمْ لِشَعبِي. سَأُدِينُكُمْ فَيَعلَمَ شَعبِي أنَّنِي فِي وَسَطِهِمْ.

тому, як живий Я, говорить Господь Бог, зроблю Я за гнівом твоїм та за заздрістю твоєю, які ти робив із своєї ненависти до них, і вони пізнають Мене, коли буду судити тебе.

12 و َسَتَعلَمُونَ أنتُمْ أنِّي أنا اللهُ. «قَدْ سَمِعْتُ كُلَّ الشَّتائِمِ الَّتِي تَكَلَّمْتُمْ بِها ضِدَّ جِبالِ إسْرائِيلَ. قُلْتُمْ: ‹قَدْ هَلَكُوا وَصارُوا طَعاماً لَنا!›

І пізнаєш ти, що Я Господь, чув усі образи твої, які ти казав на Ізраїлеві гори, говорячи: Вони опустошілі, дані нам на їжу!

13 ت َفاخَرْتُمْ وَتَكَلَّمْتُمْ عَلَيَّ. تَفاخَرْتُمْ بِأوثانِكُمْ أمامِي، وَأنا قَدْ سَمِعْتُ!»

І ви величалися проти Мене своїми устами, і збільшували проти Мене слова свої, Я це чув!

14 ل ِذا، هَذا هُوَ ما يَقُولُهُ الرَّبُّ الإلَهُ: «سَتَفرَحُ الأرْضُ حِينَ أُدَمِّرُكُمْ.

Так говорить Господь Бог: Коли буде радіти вся земля, тоді вчиню її тобі спустошенням!

15 ك َما فَرِحْتُمْ بِخَرابِ أرْضَ بَيتِ إسْرائِيلَ. فَكَذَلِكَ سَأفعَلُ بِكُمْ. سَيَخْرَبُ جَبَلُ سَعِيرَ، بَلْ كُلُّ أدُومَ! حِينَئِذٍ، سَتَعرِفُونَ أنِّي أنا اللهُ.»

Як радієш ти зо спадку Ізраїлевого дому через те, що опустошіло воно, так зроблю Я й тобі. Спустошенням станеш, горо Сеїре, та ввесь Едом, увесь він, і пізнають вони, що Я Господь!