1 ث ُمَّ سَمِعْتُهُ يَصرُخُ: «أحْضِرْ جَلّادِي المَدِينَةِ. وَليَحمِلْ كُلُّ واحِدٍ مِنهُمْ سِلاحَهُ الفَتّاكَ فِي يَدِهِ.»

І кликнув Він в уші мої сильним голосом, кажучи: Наблизьте карателів міста, і кожен нехай має в своїй руці свої нищівні знаряддя.

2 ث ُمَّ رَأيتُ سِتَّةَ رِجالٍ آتِينَ مِنَ البَوّابَةِ العُليا الَّتِي باتِّجاهِ الشَّمالِ، وَكُلُّ واحِدٍ مِنهُمْ بِيَدِهِ سِلاحُهُ الفَتّاكُ. وَكانَ أحَدُ هَؤلاءِ الرِّجالُ يَلبِسُ ثَوباً كِتّانِياً، وَيَحمِلُ أدَواتَ الكِتابَةِ عَلَى جَنبِهِ. فَأتُوا وَوَقَفُوا بِجِوارِ المَذبَحِ البُرونْزِيِّ.

І ось прийшли шість чоловіка з дороги горішньої брами, що звернена на північ, і кожен мав у своїй руці свої знаряддя розбивання, а серед них один чоловік був одягнений в льняне, а писарський каламар був при стегнах його. І вони прийшли, і стали при мідяному жертівнику.

3 ف َصَعِدَ مَجدُ إلَهِ إسْرائِيلَ مِنْ عَلَى مَلائِكَةِ الكَرُوبِيمَ. حَيثُ كانَ، وَانتَقَلَ إلَى عَتَبَةِ الهَيكَلِ. ثُمَّ نادَى اللهُ الرَّجُلَ اللّابِسَ الكِتّانِ وَالحامِلِ أدَواتَ الكِتابَةِ عَلَى جَنبِهِ،

А слава Ізраїлевого Бога піднялася з-над Херувима, що була над ним, до порога дому. І закликав Він чоловіка, одягненого в льняне, що писарський каламар був при стегнах його.

4 و َقالَ لَهُ: «تَجَوَّلْ فِي كُلِّ مَدينَةِ القُدْسِ، وَضَعْ عَلامَةً عَلَى جَبهَةِ كُلِّ النّاسِ الَّذِينَ يَتَنَهَّدُونَ وَيَنُوحُونَ عَلَى كُلِّ الفَظائِعِ الَّتِي حَدَثَتْ فِي مَدينَةِ القُدْسِ.

І сказав Господь до нього: Перейди серединою міста, серединою Єрусалиму, і зроби знака на чолах людей, що зідхають та стогнуть над усіма тими гидотами, що робляться в його середині.

5 ث ُمَّ سَمِعْتُهُ يَتَكَلَّمُ إلَى الآخَرِينَ وَيَقولُ: «جُولُوا فِي المَدِينَةِ وَراءَ اللّابِسِ الكِتّانِ، وَاضرِبُوا الَّذِينَ لَمْ تُوضَعْ عَلامَةٌ عَلَى جِباهِهِمْ. لا تَرحَمُوا وَلا تَتَرَأَّفُوا.

А до інших Він сказав при мені: Ходіть за ним у місті, і вбивайте; нехай ваше око не має милосердя, і ви не змилуйтеся!

6 ا قْتُلُوا الشُّيُوخَ وَالشَّبابَ وَالبَناتِ وَالأطفالَ وَالنِّساءَ، وَلَكِنْ لا تَلمِسُوا كُلَّ مَنْ يَحمِلُ العَلامَةَ عَلَى جَبهَتِهِ. وَابدَأُوا هُنا، مِنْ هَيكَلِي.» فَبَدَأُوا بِالشُّيُوخِ الَّذِينَ كانُوا أمامَ الهَيكَلِ.

Старого, юнака, і дівчину, і дітей та жінок позабивайте дощенту, а до кожної людини, що на ній цей знак, не підійдете; а зачнете від Моєї святині... І зачали вони від тих старих людей, що були перед домом.

7 ث ُمَّ قالَ اللهُ لَهُمْ: «نَجِّسُوا هَيكَلِي بِأنْ تَملأوا السّاحاتِ بِالجُثَثِ. اخرُجُوا!» فَخَرَجُوا إلَى المَدِينَةِ وَقَتَلُوا النّاسَ الَّذِينَ فِي المَدِينَةِ.

І сказав Він до них: Занечистіть цей дім, і наповніть подвір'я трупами, і вийдіть! І вони повиходили, і вбивали в місті.

8 و َبَعدَ أنْ قَتَلُوا النّاسَ، لَمْ يَبقَ غَيرِي فِي حَضْرَةِ اللهِ ، فَوَقَعتُ وَوَجهِي عَلَى الأرْضِ وَقُلْتُ: «آهِ، أيُّها الرّبُّ الإلَهُ! هَلْ تَنوِي أنْ تُهلِكَ جَميعَ الباقِينَ مِنْ إسْرائِيلَ بِسَكبِ غَضَبِكَ عَلَى القُدْسِ؟»

І сталося, коли вони вбивали, то я позостався, і впав на своє обличчя, і кликав та казав: О Господи, Боже, чи Ти вигубиш увесь останок Ізраїлів, виливаючи гнів Свій на Єрусалим?

9 ف َقالَ: «إنَّ جَرائِمَ بَيتِ إسْرائِيلَ وَبَيتِ يَهُوذا كَثِيرَةٌ جِدّاً. الأرْضُ مَملُوءَةٌ بِالقَتَلَةِ، وَالمَدِينَةُ مَملُوءَةٌ بِالظُّلمِ. فَيَعمَلُونَ الشَّرَّ وَهُمْ يَقُولُونَ: «قَدْ تَرَكَ اللهُ الأرْضَ، وَلِذا فَهُوَ لا يَرَى ما نَعمَلُهُ.

І сказав Він до мене: Провина дому Ізраїля й Юди дуже-дуже велика, і земля наповнена душогубствами, а місто повне кривди. Бо вони кажуть: Господь покинув цей Край, і Господь не бачить...

10 و َلِذَلِكَ لَنْ أرحَمَهُمْ أوْ أتَرَأَّفَ عَلَيهِمْ. سَأُعاقِبُهُمْ عَلَى ما عَمِلُوهُ.»

І також Я, не змилосердиться око Моє, і не змилуюсь Я, їхню дорогу Я дам на їхню голову!

11 ح ِينَئِذٍ، أجابَ الرَّجُلُ اللّابِسُ الكِتّانَ، وَالَّذِي يَضَعُ أدَواتِ الكِتابَةِ عَلَى جَنبِهِ: «قَدْ عَمِلتُ كُلَّ ما أمَرْتَنِي بِهِ.»

І ось чоловік, одягнений в льняне, що каламар був при стегнах його, приніс відповідь, кажучи: Я зробив, як мені наказав Ти!