1 و َكانَ لِنُعْمِي رَجُلٌ مِنْ أقارِبِ زَوْجِها اسْمُهُ بُوعَزُ. وَقَدْ كانَ رَجُلاً غَنِيّاً مِنْ عائِلَةِ ألِيمالِكَ.

А Ноомі мала родича свого чоловіка, мужа багатого, з Елімелехового роду, а ім'я йому Боаз.

2 و َفِي أحَدِ الأيّامِ، قالَتْ راعُوثُ المُوآبِيَّةُ لِنُعْمِي: «أوَدُّ الذَّهابَ إلَى الحُقُولِ لِألتَقِطَ سَنابِلَ وَراءَ مَنْ يُحسِنُ إلَيَّ وَيَسْمَحُ لِيَ بِذَلِكَ.» فَقالَتْ نُعْمِي لَها: «نَعَمْ يا ابْنَتِي، افعَلِي هَذا.»

І сказала моавітянка Рут до Ноомі: Піду но я на поле, і назбираю колосся за тим, у кого в очах знайду милість. А та їй сказала: Іди, моя дочко!

3 ف َذَهَبَتْ وَوَصَلَتْ إلَى أحَدِ الحُقُولِ. وَابْتَدَأتْ تَلْتَقِطُ سَنابِلَ وَراءَ الحَصّادِينَ. فَإذا بِذَلِكَ الحَقلِ مِنْ حُقُولِ بُوعَزَ الَّذِي مِنْ عائِلَةِ ألِيمالِكَ.

І пішла вона, і прийшла та й збирала за женцями. А припадок навів її на ділянку поля Боаза, що з Елімелехового роду.

4 و َبَعْدَ مُدَّةٍ، أتَى بُوعَزُ مِنْ مَدِينَةِ بَيتَ لَحمَ إلَى الحَقلِ، وَحَيّا الحَصّادِينَ وَقالَ: « اللهُ مَعْكُمْ.» فَرَدُّوا: «يُبارِكُكَ اللهُ.»

Аж ось прийшов із Віфлеєму Боаз, та й сказав до женців: Господь з вами! А вони відказали йому: Нехай поблагословить тебе Господь!

5 ث ُمَّ سَألَ بُوعَزُ خادِمَهُ المَسؤُولَ عَنِ الحَصّادِينَ: «ابْنَةُ مَنْ هَذِهِ الفَتاةُ؟»

І сказав Боаз до слуги свого, поставленого над женцями: Чия це дівчина?

6 ف َأجابَ الخادِمُ المَسؤُولُ عَنِ الحَصّادِينَ: «هَذِهِ فَتاةٌ مُوآبِيَّةٌ. هِيَ الَّتِي رَجِعَتْ مَعَ نُعْمِي مِنْ حُقُولِ مُوآبَ.

І відповів той слуга, поставлений над женцями, і сказав: Дівчина моавітянка вона, що вернулася з Ноомі з моавських піль.

7 ق الَتْ إنَّها تُرِيدُ أنْ تَلْتَقِطَ السَّنابِلَ الَّتي تَبْقَى بَيْنَ الحُزَمِ وَراءَ الحَصّادِينَ. فَأتَتْ مُنذُ الصَّباحٍ وَمَكَثَتْ إلَى الآنَ. وَهَذا بَيتُها، لَيسَ بَعِيداً مِنْ هُنا.»

А вона сказала: Нехай я збиратиму, та назбираю між снопами за женцями! І прийшла вона, і стала від самого ранку й аж дотепер; а вдома вона була мало.

8 ف َقالَ بُوعَزُ لِراعُوثَ: «اسْمَعِي يا ابْنَتِي، لا تَذْهَبِي إلَى حَقلٍ آخَرَ لِتَلْتَقِطِي السَّنابِلَ. ابْقَي هُنا قَرِيبَةً مِنَ العامِلاتِ لَدَيَّ.

І сказав Боаз до Рут: Ото чуєш, дочко моя, не ходи збирати на іншому полі, і не йди звідси, і так пристань до моїх дівчат.

9 ر اقِبِيهُنَّ لِتَعْرِفي إلَى أيَّةِ حُقُولٍ يَذْهَبْنَ لِلحَصادِ، وَاتبَعِيهِنَّ إلَيها. وَها أنا أمَرْتُ العامِلِينَ لَدَيَّ بِأنْ لا يُزعِجُوكِ. وَإذا عَطِشْتِ، اشْرَبِي مِنْ أوعِيَةِ الماءِ الَّتِي يَشْرَبُ مِنْها العُمّالُ.»

Доглядай цього поля, де будуть жати, і ти підеш за ними. Ось я наказав слугам не займати тебе. А як спрагнеш, то підеш до начинь, та й нап'єшся з того, що поначерпують слуги!

10 ف َسَقَطَتْ راعُوثُ عَلَى الأرْضِ، وَسَجَدَتْ عَلَى وَجهِها إلَى الأرْضِ، وَقالَتْ لَهُ: «كَيفَ أحسَنْتَ إلَيَّ فَلاحَظتَ وُجُودِي، رُغمَ أنَّنِي فَتاةٌ غَرِيبَةٌ؟»

І впала вона на обличчя своє, та й вклонилася до землі, і сказала йому: Чому знайшла я милість в очах твоїх, що ти прихилився до мене, хоч я чужа?

11 ف َأجابَها بُوعَزُ: «قَد أخبَرُونِي كَثِيراً عَنْ كُلِّ الأُمُورِ الحَسَنَةِ الَّتِي فَعَلْتِها نَحوَ حَماتِكِ بَعدَ مَوتِ زَوجِكِ، فَقَدْ تَرَكتِ أباكِ وَأُمَّكِ وَوَطَنَكِ، وَأتَيتِ إلَى شَعبٍ لَمْ تَعرِفِيهِ مِنْ قَبلُ.

І відповів Боаз і сказав їй: Докладно розповіджено мені все, що зробила ти з своєю свекрухою по смерті твого чоловіка, і ти кинула батька свого й матір свою та край свого народження, і пішла до народу, якого не знала вчора-позавчора.

12 ل ِيُجازِكِ اللهُ عَلَى العَمَلِ الصّالِحِ الَّذِي فَعَلتِهِ. وَلتَكُنْ مُكافَأتُكِ كامِلَةً مِنَ اللهِ ، إلَهِ إسْرائِيلَ، الَّذِي جِئتِ إلَيهِ لِلاحتِماءِ بِجَناحَيِهِ.»

Нехай Господь заплатить за чин твій, і нехай буде нагорода твоя повна від Господа, Бога Ізраїлевого, що ти прийшла сховатися під крильми Його!

13 ف َقالَتْ راعُوثُ: «لَيتَنِي أكُونُ عِندَ حُسنِ ظَنِّكَ يا سَيِّدِي، لِأنَّكَ كُنتَ لَطِيفاً مَعِي وَمُحسِناً إلَيَّ. وَقَدْ تَكَلَّمْتَ بِكَلِماتٍ لَطِيفَةٍ إلَيَّ أنا خادِمَتَكَ، مَعَ أنَّنِي لا أسْتَحِقُّ أنْ أكُونَ واحِدَةً مِنْ جَوارِيكَ.»

А вона сказала: Нехай я знайду милість в очах твоїх, пане мій, бо ти потішив мене, і говорив до серця своєї невільниці. А я не є навіть як одна з твоїх невільниць!

14 و َفِي وَقتِ الغَداءِ، قالَ بُوعَزُ لَها: «تَعالَي وَتَناوَلِي الطَّعامَ مَعَنا، وَاغمِسِي خُبزَكِ فِي هَذا الطَّعامِ.» فَجَلَسَت راعُوثُ إلَى جانِبِ الحَصّادِينَ. ثُمَّ أعْطاها بُوعَزُ بَعضَ الفَرِيكَةِ المَشوِيَّةِ، فَأكَلَت حَتَّى شَبِعَت، وَفَضُلَ مِنْ طَعامِها.

І сказав їй Боаз у час їди: Підійди сюди, та з'їж хліба й замочи у квасі шматок свій. І сіла вона збоку женців, а він подав їй праженого зерна. І їла вона й наситилася, і ще й позоставила.

15 ث ُمَّ قامَتْ لِتَعُودَ إلَى جَمعِ السَّنابِلِ. فَأوصَى بُوعَزُ العامِلِينَ لَدَيهِ وَقالَ لَهُمْ: «دَعُوها تَجْمَعْ حَتَّى بَينَ أكْداسِ الحُبُوبِ، وَلا تُحْرِجُوها أوْ تُزعِجُوها.

І встала вона збирати. А Боаз наказав слугам своїм, говорячи: І між снопами нехай збирає, і не кривдьте її.

16 ت َعَمَّدُوا أنْ تُسْقِطُوا بَعْضَ السَّنابِلِ السَّمِينَةِ أيضاً، وَاترُكُوها وَراءَكُمْ كَي تَلتَقِطَها. تَذَكَّرُوا أنْ لا تُزعِجُوها.» نُعمِي تَعلَمُ بِأمرِ بُوعَز

І також конче киньте їй зо снопів, і позоставте, і буде вона збирати, а ви не лайте її.

17 و َهَكَذا بَقِيَت فِي الحَقلِ لِجَمعِ السَّنابِلِ حَتَّى المَساءِ. ثُمَّ دَرَسَتْ ما جَمَعَتهُ، فَكانَ مِقدارَ قُفَّةٍ مِنَ الشَّعِيرِ.

І збирала вона на полі аж до вечора, і вимолотила те, що назбирала, і було близько ефи ячменю.

18 ف َحَمَلَتْ ما دَرَسَتْهُ وَعادَتْ إلَى البَلدَةِ. وَأرَت راعُوثُ حَماتَها ما جَمَعَتْهُ. ثُمَّ أخرَجَتِ الطَّعامَ الَّذِي زادَ عَنْ حاجَتِها مِنَ وَجْبَةِ الغَداءِ، وَأعْطَتْهُ لَها.

І понесла вона, і ввійшла до міста, і її свекруха побачила, що вона назбирала. А вона вийняла, і дала їй, що позоставила по своїй їжі.

19 ف َقالَتْ لَها حَماتُها: «أينَ التَقَطْتِ السَّنابِلَ اليَومَ؟ أينَ عَمِلْتِ؟ مُبارَكٌ الرَّجُلُ الَّذِي انْتَبَهَ إلَيكِ.» فَأخبَرَتْ راعُوثُ حَماتَها بِكُلِّ ما حَدَثَ مَعَ الرَّجُلِ، وَقالَتْ: «اسمُ الرَّجُلِ الَّذِي عَمِلتُ عِندَهُ اليَومَ بُوعَزُ.»

І сказала їй свекруха її: Де ти збирала сьогодні, і де ти робила? Нехай буде благословенний, хто прийняв тебе! І вона розповіла своїй свекрусі, у кого працювала, та й сказала: Ім'я того чоловіка, що я сьогодні робила в нього, Боаз.

20 ف َقالَتْ نُعمِي لِكِنَّتِها: «لِيُبارِكْهُ اللهُ ، الَّذِي هُوَ مُحسِنٌ وَأمِينٌ نَحوَ الأمواتِ وَالأحياءِ.» ثُمَّ قالَتْ نُعمِي لِراعُوثَ: «بُوعَزُ مِنْ أقرِبائِنا، وَهُوَ مِنْ حُماتِنا.»

І сказала Ноомі до невістки своєї: Благословенний він у Господа, що не позбавив милости своєї ані живих, ані померлих. І сказала їй Ноомі: Близький нам той чоловік, він із наших родичів.

21 ف َقالَتْ راعُوثُ المُوآبِيَّةُ: «وَقَدْ قالَ لِي أيضاً: ‹التَصِقِي بِالعامِلاتِ وَالعامِلِينَ لَدَيَّ إلَى أنْ يُكمِلُوا الحَصادَ كُلَّهُ.›»

І сказала моавітянка Рут: Він також сказав мені: Пристань до моїх слуг, аж поки не скінчать моїх жнив.

22 ف َقالَتْ نُعمِي لِكِنَّتِها راعُوثُ: «يا ابنَتِي، جَيِّدٌ أنْ تُلازِمِي جَوارِيِهِ حَتَّى لا يَعتَدِيَ عَلَيكِ أحَدٌ فِي أيِّ حَقلٍ آخَرَ.»

І сказала Ноомі до своєї невістки Рут: Добре, дочко моя, що ти вийдеш з його служницями, щоб не чіпали тебе на іншому полі.

23 ف َالتَصَقَتْ راعُوثُ بِجَوارِي بُوعَزَ لِتَلتَقِطَ السَّنابِلَ حَتَّى نِهايَةِ حَصادِ الشَّعِيرِ، بَلْ وَحَتَّى نِهايَةِ حَصادِ القَمْحِ. وَكانَتْ تَسكُنُ مَعَ حَماتِها.

І вона пристала до Боазових служниць, щоб збирати аж до закінчення жнив ячменю та жнив пшениці. І вона жила з своєю свекрухою.