1 ب َعدَ هَذا رَأيتُ مَلاكاً آخَرَ نازِلاً مِنَ السَّماءِ، لَهُ سُلطانٌ عَظِيمٌ، وَقَدْ أضاءَتِ الأرْضُ مِنْ بَهائِهِ!

Після цього побачив я іншого Ангола, що сходив із неба, і що владу велику він мав. І земля освітилась від слави його.

2 و َصَرَخَ المَلاكُ بِصَوتٍ هادِرٍ وَقالَ: «قَدْ سَقَطَتْ! بابِلُ العَظِيمَةُ قَدْ سَقَطَتْ! أصبَحَتْ مَسكِناً لِلأرواحِ الشِّرِّيرَةِ، وَوَكْراً لِكُلِّ رُوحٍ نَجِسٍ. صارَتْ عُشّاً لِكُلِّ طائِرٍ.

І він гучним голосом кликнув, говорячи: Упав, упав великий Вавилон! Став він оселею демонів, і сховищем усякому духові нечистому, і сховищем усіх птахів нечистих та ненавидних,

3 ل ِأنَّ جَمِيعَ الأُمَمِ شَرِبَتْ مِنْ خَمرِ سَخَطِ اللهِ بِسَبَبِ زِناها. مُلُوكُ الأرْضِ قَدْ زَنُوا مَعَها، وَتُجّارُ العالَمِ اغتَنُوا مِنْ إسرافِها.»

бо лютим вином розпусти своєї він напоїв всі народи! І земні царі з ним розпусту чинили, а земні купці збагатіли від сили розкоші його!

4 ث ُمَّ سَمِعْتُ صَوتاً آخَرَ مِنَ السَّماءِ يَقُولُ: «اخرُجُوا مِنْ تِلكَ المَدِينَةِ يا شَعبِي، حَتَّى لا تَشتَرِكُوا فِي خَطاياها، وَحَتَّى لا تُعانُوا مِنَ الكَوارِثِ الَّتِي سَتَحِلُّ بِها.

І почув я інший голос із неба, який говорив: Вийдіть із нього, люди мої, щоб не сталися ви спільниками гріхів його, і щоб не потрапили в карання його.

5 ل ِأنَّ خَطاياها قَدْ تَكَوَّمَتْ فَوَصَلَتِ إلَى السَّماءِ، وَاللهُ لَمْ يَنسَ آثامَها!

Гріхи бо його досягли аж до неба, і Бог ізгадав про неправди його.

6 ع امِلُوها كَما عامَلَتِ الآخَرِينَ، وَرُدُّوا لَها ما فَعَلَتهُ مُضاعَفاً. فِي الكَأسِ الَّتِي خَلَطَتْ فِيها لِلآخَرِينَ، اخلِطُوا لَها شَراباً مُضاعَفاً.

Відплатіть ви йому, як і він вам платив, і вдвоє подвойте йому за вчинки його! Удвоє налийте до чаші, що нею він вам наливав!

7 أ عطُوها عَذاباً وَحُزناً، بِقَدرِ المَجدِ وَالتَّرَفِ الَّذِي مَنَحَتهُ لِنَفسِها. لِأنَّها تَقُولُ فِي نَفسِها: ‹إنِّي أجلِسُ عَلَى عَرشِي كَمَلِكَةٍ. أنا لَستُ أرمَلَةً، وَلَنْ أحزَنَ أبَداً.›

Скільки він славив себе та розкошував, стільки муки та смутку завдайте йому! Бо в серці своєму говорить: Сиджу, як цариця, і я не вдова, і бачити смутку не буду!

8 ل َكِنْ فِي يَومٍ واحِدٍ سَتَحِلُّ بِها الكَوارِثُ: الوَباءُ وَالأسَى وَالمَجاعَةُ. وَسَتُحرَقُ بِالنّارِ، لِأنَّ الرَّبَّ الإلَهَ الَّذِي أدانَها جَبّارٌ.»

Через це одного дня прийдуть кари його, смерть, і плач, і голод, і спалений буде огнем, бо міцний Господь, Бог, що судить його!

9 م ُلُوكُ الأرْضِ الَّذِينَ زَنُوا مَعَها وَشارَكُوها فِي تَرَفِها، سَيَنُوحُونَ عَلَيها عِندَما يَرَونَ دُخانَ احتِراقِها.

І будуть плакати та голосити за ним царі земні, що з ним розпусту чинили та розкошували, коли побачать дим пожежі його.

10 س َيَقِفُونَ بَعِيداً عَنها خَوفاً مِنْ عَذابِها، وَسَيَقُولُونَ: «الوَيلُ، الوَيلُ، أيَّتُها المَدِينَةُ العَظِيمَةُ! يا مَدِينَةَ بابِلَ القَوِيَّةَ! فِي ساعَةٍ واحِدَةٍ حَلَّ جَزاؤُكِ!»

Вони через страх його мук стоятимуть здалека та говоритимуть: Горе, горе, о місто велике, Вавилоне, місто могутнє, бо суд твій прийшов однієї години!

11 ت ُجّارُ العالَمِ سَيَبكُونَ أيضاً وَيَحِدُّونَ عَلَيها، لِأنَّهُ لَنْ يَشتَرِيَ أحَدٌ بَضائِعَهُمْ بَعدَ الآنِ،

І земні купці будуть плакати та голосити за ним, бо ніхто не купує вже їхнього вантажу,

12 ب َضائِعَ الذَّهَبِ وَالفِضَّةِ وَالأحجارِ الكَرِيمَةِ وَالَّلآلِئِ وَالكِتّانِ وَالأُرجُوانِ وَالحَرِيرِ وَالقُماشِ القُرمُزِيِّ وَالنَباتاتِ العِطْريَّةِ، وَجَمِيعِ الأشياءِ المَصنُوعَةِ مِنَ العاجِ وَالأخشابِ الثَّمِينَةِ وَالنُّحاسِ وَالحَدِيدِ وَالرُّخامِ،

вантажу золота, і срібла, і каміння дорогоцінного, і перел, і віссону, і порфіри, і шовку, і кармазину, і всякого дерева запашного, і всякого посуду з слонової кости, і всякого посуду з дорогоцінного дерева, і мідяного, і залізного, і мармурового,

13 و َالقِرفَةِ وَالمَراهِمِ وَالبَخُورِ وَالمُرِّ وَاللُّبانِ وَالنَّبِيذِ وَزَيتِ الزَّيتُونِ وَالطَّحِينِ وَالقَمحِ وَالماشِيَةِ وَالخِرافِ وَالخَيلِ وَالعَرَباتِ وَحَتَّى أجْسادِ العَبِيدِ مِنَ البَشَرِ.

і кориці, і шафрану, і пахощів, і мирри, і ливану, і вина, і оливи, і тонкої муки, і пшениці, і товару, і вівців, і коней, і возів, і рабів, і душ людських.

14 « يا بابِلُ، الأشياءُ الحَسَنَةُ الَّتِي اشتَهَيتِها ذَهَبَتْ عَنكِ. صِحَّتُكِ وَبَهاؤُكِ ضاعا وَلَنْ تَجِدِيهِما ثانِيَةً.»

І плоди пожадливости душі твоєї відійшли від тебе, і все сите та світле пропало для тебе, і вже їх ти не знайдеш!

15 ا لتُّجّارُ الَّذِينَ يَبِيعُونَ هَذِهِ الأشياءَ صارُوا أغنِياءَ بِسَبَبِها، سَيَقِفُونَ بَعِيداً خَوْفاً مِنْ عَذابِها. سَيَبكُونَ وَيَنُوحُونَ

Купці цими речами, що вони збагатилися з нього, від страху мук його стануть здалека, і будуть плакати та голосити,

16 و َهُمْ يَقولونَ: «وَيلٌ، وَيلٌ، لِلمَدِينَةِ العَظِيمَةِ! كانَتْ تَلبِسُ الكِتّانَ النّاعِمَ، وَالأُرجُوانَ وَالمَلابِسَ القُرمُزِيَّةَ. تَحَلَّتْ بِالذَّهَبِ وَبِالأحجارِ الكَرِيمَةِ وَالَّلآلِئِ!

і казати: Горе, горе, місто велике, зодягнене в віссон і порфіру та в кармазин, і прикрашене золотом і дорогоцінним камінням та перлами,

17 و َكُلُّ تِلكَ الثَّروَةِ قَدْ دُمِّرَتْ فِي ساعَةٍ واحِدَةٍ!» عَندَها سَيَقِفُ بَعِيداً عَنِ المَدِينَةِ بابِلَ، كُلُّ قُبطانِ سَفِينَةٍ، وَكُلُّ مَنْ يَركَبُ البَحْرَ، وَالمَلّاحونَ، وَكُلُّ الَّذِينَ يَعتاشُونَ مِنَ البَحرِ.

бо за одну годину згинуло таке велике багатство... І кожен стерник, і кожен, хто пливає на кораблях, і моряки, і всі, хто працює на морі, стали здалека,

18 و َعِندَما يَرَونَ دُخانَ احتِراقِها سَيَصِيحُونَ: «أيُّ المُدُنِ كانَتْ مِثلَ هَذِهِ المَدِينَةِ العَظِيمَةِ؟»

і, бачивши дим від пожежі його, кричали й казали: Котре до великого міста подібне?

19 س َيَنثُرُونَ التُّرابَ فَوقَ رُؤُوسِهِمْ، وَسَيَبكُونَ وَيَنُوحُونَ وَيَصرُخونَ: «وَيلٌ، وَيلٌ، لِلمَدِينَةِ العَظِيمَةِ! أصحابُ السُفُنِ فِي البَحرِ صاروا أغنِياءَ مِنْ ثَروَتِها، لَكِنَّها دُمِّرَتْ فِي ساعَةٍ واحِدَةٍ!

І вони посипали порохом голови свої, і закричали, плачучи та голосячи, і кажучи: Горе, горе, місто велике, що в ньому з його дорогоцінностей збагатилися всі, хто має кораблі на морі, бо за одну годину воно спорожніло!

20 ا فرَحِي أيَّتُها السَّماءُ لِأجلِها، افرَحُوا أيُّها الرُّسُلُ وَالأنبِياءُ لِأجلِها، وَيا كُلَّ المُؤمنينَ المُقَدَّسينَ، لِأنَّ اللهَ قَدْ أدانَها بِسَبَبِ ما فَعَلَتْهُ بِكُمْ!»

Радій з цього, небо, і святі апостоли та пророки, бо Бог виконав суд ваш над ним!

21 ث ُمَّ التَقَطَ مَلاكٌ قَوِيٌّ صَخرَةً كَبِيرَةً كَحَجَرِ الرَّحَى، وَألقَى بِها إلَى البَحرِ وَقالَ: «هَكَذا سَيُلقَى بِالمَدِينَةِ العَظِيمَةِ، وَلَنْ تُرَى بَعدَ الآنِ.

І один сильний Ангол узяв великого каменя, як жорно, і кинув до моря, говорячи: З таким розгоном буде кинений Вавилон, місто велике, і вже він не знайдеться!

22 ل َنْ يُسمَعَ فِيكِ ثانِيَةً أصواتُ عازِفِي القِيثارَةِ وَالمُغَنِّيْنَ وَنافِخِي الأبواقِ. لَنْ يَكونَ فِيكِ حِرَفِيٌّ فِي أيَّةِ صِناعَةٍ فِيما بَعْدُ. لَنْ يُسمَعَ فِيكِ صَوتُ الطّاحُونَةِ ثانِيَةً.

І голос гуслярів, і співаків, і сопільників, і сурмачів уже не буде чутий в тобі! І вже не знайдеться в тобі жадного мистця й ніякого мистецтва, і шум жорен уже не буде чутий в тобі!

23 ل َنْ يُشِعَّ فِيكِ ضَوْءُ مِصباحٍ ثانِيَةً. لَنْ يُسمَعَ فِيكِ صَوتُ عَرِيسٍ وَعَرُوسِهِ. تُجّارُكِ كانُوا أعظَمَ رِجالِ العالَمِ. جَمِيعُ الأُمَمِ انخَدَعَتْ بِسِحرِكِ.

І світло свічника вже не буде світити в тобі, і голос молодого й молодої вже не буде чутий в тобі. Бо купці твої були земні вельможі, бо твоїм ворожбитством були зведені всі народи!

24 و َعَلَى تِلكَ المَدِينَةِ ذَنبُ دَمِ الأنبِياءِ، وَدَمُ المُؤمِنينَ المُقَدَّسِينَ، وَدَمِ جَمِيعِ الَّذِينَ ذُبِحُوا عَلَى الأرْضِ.»

Бо в нім знайдена кров пророків, і святих, і побитих усіх на землі...