1 ل ا تَتَفاخَرْ بِالغَدِ، لِأنَّكَ لا تَعلَمُ ما الَّذِي يَأتِي بِهِ الغَدُ.

Не вихвалюйся завтрішнім днем, бо не знаєш, що день той породить.

2 د َعِ الآخَرِينَ يَمدَحُونَكَ، وَلا تَمتَدِحْ أنتَ نَفسَكَ.

Нехай інший тебе вихваляє, а не уста твої, чужий, а не губи твої.

3 ا لصَّخرُ ثَقِيلٌ وَالرَّملُ ثَقِيلٌ، وَلَكِنَّ غَضَبَ الأحمَقِ أثقَلُ مِنَ الصَّخرِ وَالرَّملِ مَعاً.

Каміння тягар, і пісок важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них від обох.

4 ا لغَضَبُ قاسٍ وَالغَيظُ كَالطَّوَفانِ، وَلَكِنْ مَنْ يَستَطِيعُ أنْ يَقِفَ أمامَ الغَيرَةِ.

Лютість жорстокість, а гнів то затоплення, та хто перед заздрістю встоїть?

5 ا لتَّوبِيخُ الصَّرِيحُ أفضَلُ مِنَ الحُبِّ المَخفِيِّ.

Ліпше відкрите картання, ніж таємна любов.

6 ا لجُرُوحُ الَّتِي يُسَبِّبُها الصَّدِيقُ دافِعُها الأمانَةُ، أمّا العَدُوُّ، فَحَتَّى قُبُلاتُهُ مُزَيَّفَةٌ.

Побої коханого вірність показують, а в ненависника поцілунки численні.

7 ا لشَّبعانُ يَدُوسُ العَسَلَ، وَلِلجائِعِ كُلُّ مُرٍّ هُوَ حُلْوٌ.

Сита душа топче й мед щільниковий, а голодній душі все гірке то солодке.

8 ا لبَعِيدُ عَنْ وَطَنِهِ يُشبِهُ العُصفُورَ البَعِيدَ عَنْ عُشِّهِ.

Як птах, що гніздо своє кинув, так і людина, що з місця свого мандрує.

9 ك َلِماتُ الصَّديقِ المُخلِصَةُ حُلْوَةٌ وَتُفَرِّحُ القَلبَ كَالعُطُورِ الشَّذِيَّةِ.

Олива й кадило потішують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду.

10 ل ا تَتَخَلَّ عَنْ صَدِيقِكَ وَلا عَنْ صَدِيقِ وَالِدِكَ، وَلَكِنْ لا تَدخُلْ بَيتَ أخِيكَ إذا كُنْتَ تُواجِهُ المَشاكِلَ. وَالجارُ القَرِيبُ أفضَلُ مِنَ الأخِ البَعِيدِ.

Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не приходь в день нещастя свого, ліпший сусіда близький за далекого брата!

11 ي ا بُنَيَّ، كُنْ حَكِيماً فَيَفرَحَ قَلْبِي، وَأرُدَّ عَلَى كُلِّ مَنْ يُعَيِّرُونَنِي.

Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти, як мені докорятиме хто.

12 ا لعاقِلُ يَرَى المَشاكِلَ فَيَختَبِئُ، أمّا الجاهِلُ فَيَدخُلُ فِي المَشاكِلِ وَيَنالُ جَزاءَهُ.

Мудрий бачить лихе і ховається, а безумні йдуть і караються.

13 خ ُذْ ثَوبَهُ وَارهِنْ ما لَدَيهِ لِأنَّهُ كَفِلَ رَجُلاً غَرِيباً وَامْرَأةً أجْنَبيَّةً.

Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужинку заставу візьми.

14 ا لَّذِي يُلقِي التَّحِيَّةَ صَباحاً بِصَوتٍ مُزعِجٍ تُحْسَبُ تَحِيَّتُهُ لَعنَةً.

Хто сильним голосом благословляє із раннього ранку свого товариша, за прокляття залічується це йому.

15 ا لزَّوجَةُ الَّتِي تُثِيرُ النِّزاعِ، تُشبِهُ نَقَراتِ الماءِ المُتَسَرِّبِ فِي يَومٍ مُمطِرٍ.

Ринва, постійно текуча слотливого дня та жінка сварлива однакове:

16 و َمَنْ يُحاوِلُ أنْ يُوقِفَها يَكُونُ كَمَنْ يُحاوِلُ أنْ يُوقِفَ الرِّيحَ، أوْ كَمَنْ يُمسِكُ زَيتاً بِيَدٍ واحِدَةٍ.

хто хоче сховати її той вітра ховає, чи оливу пахучу правиці своєї, що видасть себе.

17 ا لحَدِيدُ يَصقُلُ الحَدِيدَ، وَالإنسانُ يُعَلِّمُ الإنسانَ وَيُهَذِّبُهُ.

Як гострить залізо залізо, так гострить людина лице свого друга.

18 م َنْ يَعتَنِي بِشَجَرَةِ تِينٍ يَأكُلْ ثَمَرَها، أيضاً مَنْ يَعتَنِ بِسَيِّدِهِ يُكَرَّمْ.

Сторож фіґовниці плоди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований.

19 ا لماءُ يَعكِسُ وَجهَ الإنسانِ، وَكَذَلِكَ القَلْبُ يُظْهِرُ حالَةَ الإنسانِ وَطَبِيعَتَهُ.

Як лице до лиця у воді, так серце людини до серця людини.

20 ا لهاوِيَةُ وَمَوْضِعُ الهَلاكِ لا يَكتَفِيانِ، وَكَذَلِكَ عَينا الإنسانِ لا تَشبَعانِ.

Шеол й Аваддон не наситяться, не наситяться й очі людини.

21 ا لنّارُ تَمْتَحِنُ الفِضَّةَ وَالذَّهَبَ، كَما أنَّ المَدِيحَ يَمتَحِنُ الإنسانَ.

Що для срібла топильна посудина, і горно для золота, те для людини уста, які хвалять її.

22 ح َتَّى لَوْ طَحَنْتَ الأحمَقَ بِمِدَقَّةٍ، فَلَنْ يُفارِقَهُ غَباؤهُ!

Хоч нерозумного будеш товкти товкачем поміж зернами в ступі, не відійде від нього глупота його!

23 ا هتَمَّ بِحالَةِ قَطِيعِكَ، وَارعَ غَنَمَكَ بِأفْضَلِ ما تَسْتَطِيعُ،

Добре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на череди,

24 ل أنَّ الغِنَى لا يَدُومُ وَكَذَلِكَ التّاجُ لا يَدُومُ إلَى الأبَدِ.

бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід?

25 ع ِندَما يَزُولُ العُشْبُ، وَيَنمُو غَيرُهُ، وَيُجمَعُ القَشُّ مِنَ الجِبالِ،

Появилася зелень, і трава показалась, і збирається сіно із гір,

26 ع ِندَها يَكُونُ لَدَيكَ خِرافٌ تَلبَسُ صُوفَها، وَتُيوُساً تَبِيعُها وَتَشْتَرِي حَقلاً،

будуть вівці тобі на вбрання, і козли ціна поля,

27 و َماعِزاً يَكفِي حَلِيبُها طَعاماً لَكَ وَلِبَيتِكَ وَلِخَدَمِكَ.

і молока твоїх кіз буде досить на їжу тобі, на їду твого дому, і на життя для служниць твоїх.