1 و َدَعا النَّبِيُّ ألِيشَعُ واحِداً مِنْ جَماعَةِ الأنْبِياءِ وَقالَ لَهُ: «اسْتَعِدَّ وَخُذْ مَعَكَ قِنِّينَةَ زَيتٍ صَغِيرَةٍ، وَاذْهَبْ إلَى جِلْعادَ.

А пророк Єлисей покликав одного з пророчих синів і сказав йому: Підпережи свої стегна, і візьми це горня оливи в свою руку, і йди до ґілеадського Рамоту.

2 و َعِندَما تَصِلُ إلَى هُناكَ، جِدْ ياهُو بْنَ يَهُوشافاطَ بْنِ نَمشِي. وَادخُلْ ثُمَّ أقِمْهُ مِنْ بَينِ إخْوَتِهِ. وَخُذْهُ إلَى غُرْفَةٍ داخِلِيَّةٍ.

І прийдеш туди, і побач там Єгу, сина Йосафата, Німшієвого сина. І ти ввійдеш, і візьмеш його з-між братів його, і введеш його до внутрішньої кімнати.

3 و َخُذْ قِنِّينَةَ الزَّيتِ، وَاسْكُبْهُ عَلَى رَأْسِ ياهُو. وَقُلْ: ‹هَذا هُوَ ما يَقُولُهُ اللهُ: قَدْ مَسَحْتُكَ كَي تُصبِحَ مَلِكَ إسْرائِيلَ الجَدِيدَ.› ثُمَّ افتَحِ البابَ وَاهْرُبْ. أسْرِعْ وَلا تَتَباطَأْ!»

І візьмеш горня цієї оливи, і виллєш на його голову та й скажеш: Так сказав Господь: Помазую тебе на царя над Ізраїлем! А по тому відчиниш двері й утечеш, і не будеш чекати.

4 ف انطَلَقَ النَّبِيُّ الشّابُّ إلَى رامُوتَ جِلْعادَ.

І пішов той слуга, слуга пророка, до ґілеадського Рамоту.

5 و َلَمّا وَصَلَ، رَأى قادَةَ الجَيشِ جالِسِينَ، فَقالَ: «أيُّها القائِدُ، عِندِي رِسالَةٌ لَكَ.» فَقالَ ياهُو: «لِمَنْ مِنّا الرِّسالَةُ؟» فَقالَ النَّبِيُّ الشّابُّ: «لَكَ أنتَ يا سَيِّدِي.»

І прийшов він, аж ось сидять керівники війська. І він сказав: Слово мені до тебе, о керівнику! А Єгу відказав: До кого з усіх нас? І той сказав: До тебе, о керівнику!

6 ف َقامَ ياهُو وَدَخَلَ البَيتَ. فَسَكَبَ النَّبِيُّ الشّابُ زَيتاً عَلَى رَأْسِ ياهُو وَقالَ لَهُ: «يَقُولُ اللهُ إلَهُ إسْرائِيلَ: ‹أنا أمسَحُكَ لِتَصِيرَ مَلِكاً عَلَى شَعبِ اللهِ ، إسْرائِيلَ.

І він устав, і вийшов до дому, а той вилив оливу на його голову. І сказав він йому: Так сказав Господь, Бог Ізраїля: Помазую тебе на царя над народом Господнім, над Ізраїлем!...

7 ف َاقضِي عَلَى عائِلَةِ سَيِّدِكَ أخآبَ، وَهَكَذا أُعاقِبُ إيزابَلَ عَلَى قَتلِ خُدّامِي الأنبِياءِ، وَقَتلِ جَمِيعِ خُدّامِ اللهِ.

І ти поб'єш дім Ахава, пана свого, і помстиш за кров Моїх рабів пророків, і за кров усіх Господніх рабів від руки Єзавелі.

8 ي َنبغِي أنْ تَمُوتَ عائِلَةِ أخآبَ كُلِّها، وَلا يَبقَى مِنْهُمْ ذَكَرٌ حَيّاً فِي إسْرائِيلَ، حُرّاً أمْ عَبْداً.

І згине ввесь Ахавів дім, і вигублю Ахавові навіть те, що мочиться на стіну, і невільного та вільного в Ізраїлі!

9 و َهَكَذا أجعَلُ عائِلَةَ أخآبَ مِثلَ عائِلَةِ يَرُبْعامَ بْنِ ناباطَ، وَمِثلَ عائِلَةِ بَعْشا بْنِ أخِيّا.

І зроблю Ахавів дім, як дім Єровоама, Неватового сина, і як дім Баші, сина Ахійїного.

10 و َسَتَأْكُلُ الكِلابُ إيزابَلَ فِي مِنْطَقَةِ يَزرَعِيلَ، وَلَنْ تُدفَنَ.›» ثُمَّ فَتَحَ النَّبِيُّ الشّابُّ البابَ وَهَرَبَ. الخُدّامُ يُعلِنُونَ ياهُو مَلِكاً

А Єзавелю з'їдять пси в Їзреелевій ділянці, і не буде, хто б її поховав. І відчинив він двері та й утік...

11 و َرَجِعَ ياهُو إلَى خُدّامِ مَلِكِهِ. فَقالَ أحَدُهُمْ لِياهُو: «هَلْ كُلُّ شَيءٍ عَلَى ما يُرامُ؟ لِماذا أتَى هَذا الرَّجُلُ المَجنُونُ إلَيكَ؟» فَأجابَ ياهُو: «أنتُمْ تَعرِفُونَ الرَّجُلَ وَالأشياءَ الغَرِيبَةَ الَّتِي يَقُولُهُا.»

А Єгу вийшов до слуг свого пана, і вони сказали йому: Чи все гаразд? Чого приходив той несамовитий до тебе? А він відказав: Ви знаєте того чоловіка та його мову.

12 ف َقالُوا لَهُ: «لا تَكْذِبْ! قُلِ الحَقِيقَةَ.» فَقالَ «هَذا هُوَ ما قالَهُ لِي: ‹يَقُولُ اللهُ قَدْ مَسَحْتُكَ مَلِكاً عَلَى إسْرائِيلَ.›»

А вони відказали: Неправда! Розкажи ж нам! І той сказав: Отак і так сказав він до мене, говорячи: Так сказав Господь: Помазую тебе на царя над Ізраїлем!

13 ف َخَلَعَ كُلُّ خادِمٍ مِنْهُمْ ثَوْبَهُ وَوَضَعَهُ عَلَى الدَّرَجِ أمامَ ياهُو. ثُمَّ نَفَخُوا فِي الأبواقِ وَقالُوا: «صارَ ياهُو مَلِكاً!» ياهُو يَذْهَبُ إلَى يَزرَعِيل

А ті поспішно взяли кожен шати свої, і постелили під ним на верху сходів. І засурмили вони в сурму, і сказали: Зацарював Єгу!

14 و َتَمَرَّدَ ياهُو بْنُ يَهُوشافاطَ بْنِ نَمْشِي عَلَى يُورامَ. فِي ذَلِكَ الوَقتِ، كانَ يُورامُ وَبَنُو إسْرائِيلَ يُحاوِلُونَ الدِّفاعَ عَنْ رامُوتِ جِلْعادَ ضِدَّ حَزائِيلَ مَلِكِ أرامَ.

І змовився Єгу, син Йосафата, Німшієвого сина, проти Йорама. А Йорам стеріг ґілеадського Рамота, він та ввесь Ізраїль перед Газаїлом, сирійським царем.

15 و َكانَ المَلِكُ يُورامُ قَدْ حارَبَ حَزائِيلَ، مَلِكَ أرامَ. لَكِنَّ الأرامِيِّينَ جَرَحُوا المَلِكَ يُورامَ، فَذَهَبَ إلَى يَزْرَعِيلَ لِيَتَعافَى مِنْ جِراحِهِ. فَقالَ ياهُو لِخُدّامِ المَلِكِ: «مادُمْتُمْ قَبِلْتُمُونِي مَلِكاً، فَلا تَسْمَحُوا لأحَدٍ بِأنْ يَهرُبَ مِنَ المَدِينَةِ لِيَنْشُرَ الخَبَرَ فِي يَزرَعِيلَ.»

І вернувся цар Єгорам лікуватися в Їзреелі від ран, що вчинили йому сиріяни, як він воював з Газаїлом, сирійським царем. І сказав Єгу: Якщо згода ваша на те, нехай не вийде жоден утікач із міста, щоб піти донести в Їзреелі.

16 و َكانَ يُورامُ يَقْضِي فَتْرَةَ نَقاهَةٍ فِي يَزرَعِيلَ. فَرَكِبَ ياهُو مَرْكَبَتَهُ وَذَهَبَ إلَيهِ. وَكانَ المَلِكُ أخَزْيا مَلِكُ يَهُوذا، قَدْ جاءَ أيضاً لِيَزُورَ يُورامَ.

І сів верхи Єгу, і поїхав до Їзреелу, бо Йорам лежав там. А Ахазія, цар Юдин, зійшов побачити Йорама.

17 و َكانَ حارِسٌ واقِفاً عَلَى البُرجِ فِي يَزرَعِيلَ. فَرَأى جَماعَةَ ياهُو الكَبِيرَةَ آتِيَةً. فَقالَ: «أرَى جَماعَةً كَبِيرَةً مِنَ النّاسِ!» فَقالَ يُورامُ: «أرسِلْ فارِساً لِلِقائِهِمْ، وَاطلُبْ إلَيهِ أنْ يَسألَهُمْ هَل هُم قادِمُونَ فِي سَلامٍ.»

А на башті в Їзреелі стояв вартовий. І побачив він натовп Єгуїв, як він ішов, і сказав: Я бачу натовп! А Єгорам відказав: Візьми верхівця, і пошли назустріч їм, і нехай він скаже: Чи все гаразд?

18 ف امتَطَى الرَّسُولُ حِصاناً لِمُلاقاةِ ياهُو، وَقالَ: «يَسْألُ المَلِكُ يُورامُ: ‹هَلْ أنتُمْ قادِمُونَ فِي سَلامٍ؟›» فَقالَ لَهُ ياهُو: «أيُّ سَلامٍ هَذا؟ تَعالَ وَاتبَعْنِي.» فَقالَ الحارِسُ لِيُورامَ: «ذَهَبَ الرَّسُولُ إلَى الجَماعَةِ، لَكِنَّهُ لَمْ يَعُدْ بَعْدُ.»

І відправився верхівець назустріч йому, і сказав: Так сказав цар: Чи все гаразд? А Єгу відказав: Що тобі до того? Повертай за мною! І доніс вартовий, говорячи: Прийшов той посол аж до них, та не вернувся.

19 ف َأرسَلَ يُورامُ فارِساً آخَرَ. فَجاءَ الفارِسُ إلَى جَماعَةِ ياهُو وَقالَ: «يَقُولُ المَلِكُ يُورامُ: ‹هَلْ أنتُمْ قادِمُونَ فِي سَلامٍ؟›» فَأجابَ ياهُو: «أيُّ سَلامٍ هَذا؟ تَعالَ وَاتبَعْنِي.»

І послав він другого верхівця, і він прийшов до них та й сказав: Так сказав цар: Чи все гаразд? А Єгу відказав: Що тобі до гаразду? Повертай за мною!

20 ف َقالَ الحارِسُ لِيُورامَ: «ذَهَبَ الرَّسُولُ الثّانِي إلَى الجَماعَةِ، لَكِنَّهُ لَمْ يَعُدْ بَعدُ. وَهُناكَ رَجُلٌ يَسُوقُ مَرْكَبَتَهُ بِجُنُونٍ عَلَى طَرِيقَةِ ياهُو بْنِ نَمْشِي.»

І доніс вартовий, говорячи: Прийшов він аж до них, та не вернувся. А кінна їзда, як їзда Єгу, Німшієвого сина, бо їде несамовито.

21 ف َقالَ يُورامُ: «هاتُوا لِي مَركَبَتِي!» فَأحضَرَ الخادِمُ مَركَبَةَ يُورامَ. فَرَكِبَ كُلٌّ مِنْ يُورامَ، مَلِكِ إسْرائِيلَ وَأخَزْيا مَلِكِ يَهُوذا مَرْكَبَتَهُ. وَخَرَجَ الاثْنانِ لِلِقاءِ ياهُو. فَقابَلاهُ عِنْدَ حَقلِ نابُوتَ اليَزرَعِيلِيِّ.

І сказав Єгорам: Запрягай! І запріг його колесницю. І відправився Єгорам, Ізраїлів цар, та Ахазія, Юдин цар, кожен своєю колесницею, щоб зустріти Єгу, і спіткали його в ділянці їзреелянина Навота.

22 ف َسَألَ يُورامُ ياهُو: «هَلْ أنتَ قادِمٌ فِي سَلامٍ؟» فَأجابَ ياهُو: «لا سَلامَ ما دامَتْ أُمُّكَ تُمارِسُ أعمالَ العُهْرِ وَالسِّحْرِ!»

І сталося, як Єгорам побачив Єгу, то сказав: Чи все гаразд, Єгу? А той відказав: Який гаразд при перелюбі твоєї матері Єзавелі та її багатьох чарів?

23 ف َغَيَّرَ يُورامُ اتِّجاهَ مَرْكَبَتِهِ لِيَهرُبَ، وَقالَ لِأخَزْيا: «إنَّها خِيانَةٌ يا أخَزْيا!»

І обернув Єгорам руки свої та й утік. І сказав він Ахазії: Зрада, Ахазіє!

24 ف َأمسَكَ ياهُو بِقَوْسِهِ. وَأطلَقَ سَهْماً عَلَى يُورامَ. فَأصابَهُ فِي مُنتَصَفِ ظَهْرِهِ مُختَرِقاً قَلْبَهُ. فَسَقَطَ يُورامُ فِي مَركَبَتِهِ مَيِّتاً.

А Єгу взяв лука в руку свою, і вдарив Єгорама між його раменами, і пробила стріла його серце, і він похилився на колесниці своїй...

25 ث ُمَّ قالَ ياهُو لِبَدْقَرَ، سائِقِ المَركَبَةِ: «خُذْ جُثَّةَ يُورامَ وَارمِها فِي حَقلِ نابُوتَ اليَزرَعِيلِيِّ. فَلَعَلَّكَ تَذكُرُ أنَّنِي عِندَما رَكِبْتُ مَعَكَ وَراءَ أخآبَ إلَى يُورامَ، قالَ اللهُ إنَّ هَذا سَيَكُونُ مَصِيرَهُ.

І сказав Єгу до Бідкара, вельможі свого: Візьми, кинь його на ділянці поля їзреелянина Навота. Бо пам'ятай, я й ти їхали вдвох за Ахавом, батьком його, а Господь прорік на нього оце пророцтво:

26 ف َقَدْ قالَ اللهُ: ‹بِالأمْسِ رَأيتُ دَمَ نابُوتَ وَأولادِهِ. لِهَذا سَأُعاقِبُكَ، يا أخآبُ، فِي هَذا الحَقلِ نَفسِهِ.› هَذا هُوَ ما قالَهُ اللهُ. فَخُذْ جُثَّةَ يُورامَ وَارْمِها فِي الحَقلِ، كَما قالَ اللهُ.»

Поправді кажу, що бачив Я вчора кров Навота та кров синів його, говорить Господь, і відплачу тобі на цій же ділянці, говорить Господь. А тепер кинь його на цій ділянці за словом Господнім.

27 ف َلَمّا رَأى المَلِكُ أخَزْيا هَذا، حاوَلَ الهَرَبَ. فَسَلَكَ طَرِيقَ «بَيْتِ البُسْتانِ.» فَطارَدَهُ ياهُو، وَقالَ: «اقتُلُوا أخَزْيا أيضاً!» فَأُصِيبَ أخَزْيا فِي مَرْكَبَتِهِ عَلَى طَرِيقِ عَقْبَةِ جُورَ قُرْبَ يِبلَعامَ. لَكِنَّهُ وَاصَلَ الهَرَبَ حَتَّى مَجِدُّو، وَهُناكَ ماتَ.

А Ахазія, Юдин цар, побачив це, і втікав дорогою на Бет-Гаґґан, а Єгу погнався за ним і сказав: Убийте й його на колесниці! І поранили його в Маале-Ґурі, що при Ївлеамі, а він утік до Меґіддо та й помер там.

28 ف َحَمَلَ خُدّامُهُ جُثَّتَهُ فِي المَركَبَةِ إلَى مَدِينَةِ القُدْسِ، وَدَفَنُوهُ هُناكَ مَعَ آبائِهِ فِي مَدِينَةِ داوُدَ.

А раби його відвезли його верхи до Єрусалиму, та й поховали його в його гробі з батьками його в Давидовому Місті.

29 ك انَ أخَزْيا قَدْ صارَ مَلِكاً عَلَى يَهُوذا فِي السَّنَةِ الحادِيَةَ عَشْرَةَ مِنْ حُكْمِ يُورامَ لإسْرائِيلَ. إيزابَلُ تَمُوتُ ميتةً شَنِيعة

А в одинадцятому році Йорама, Ахавового сина, над Юдою зацарював Ахазія.

30 و َذَهَبَ ياهُو إلَى يَزْرَعِيلَ. فَسَمِعَتْ إيزابَلُ بِالخَبَرِ. فَوَضَعَتْ مَساحِيقَ تَجمِيلٍ عَلَى وَجهِها وَرَتَّبَتْ شَعرَها. ثُمَّ وَقَفَتْ عِندَ النّافِذَةِ وَنَظَرَتْ مِنْها.

І прийшов Єгу до Їзрееля, а Єзавель почула про це, і нафарбувала очі свої, і прикрасила голову свою, та й виглянула через вікно.

31 ف َلَمّا دَخَلَ ياهُو المَدِينَةَ، قالَتْ لَهُ إيزابِيلُ: «أجِئْتَ للسَّلامِ يا مَنْ قَتَلَ سَيِّدَهُ كَما فَعَلَ زِمْري؟»

А Єгу входить до брами. І сказала вона: Чи все гаразд, Зімрі, убивце пана свого?

32 ف َتَطَلَّعَ ياهُو إلَى النّافِذَةِ، وَنادَى: «مَنْ مَعِي؟» فَأطَلَّ اثْنانِ أوْ ثَلاثَةُ خُدّامٍ مِنَ النّافِذَةِ.

І підняв він обличчя своє до вікна та й сказав: Хто зо мною, хто? І виглянули до нього два-три євнухи.

33 ف َقالَ لَهُمْ ياهُو: «اطْرَحُوا إيزابَلَ إلَى أسْفَلَ!» فَطَرَحَها الخُدّامُ إلَى أسْفَلَ. فَتَطايَرَ دَمُها عَلَى السُّورِ وَعَلَى الخُيُولِ، فَداسَتْها.

А він сказав: Скиньте її! І викинули її, і бризнула кров її на стіну та на коні. І він топтав її...

34 ب َعْدَ ذَلِكَ، دَخَلَ ياهُو البَيتَ وَأكَلَ وَشَرِبَ. ثُمَّ قالَ: «انْظُرُوا فِي أمْرِ هَذِهِ المَرأةِ اللَّعِينَةِ، وَادفِنُوها فَهِيَ بِنْتُ مَلِكٍ.»

І він увійшов, і їв та пив, та й сказав: Підіть до тієї проклятої, і поховайте її, бо все ж таки вона царева дочка!

35 ف َذَهَبَ الرِّجالُ لِيَدفِنُوا إيزابَلَ، لَكِنَّهُمْ لَمْ يَجِدُوا جُثَّتَها. وَوَجَدُوا الجُمجُمَةَ وَالقَدَمَينِ وَراحَتَي اليَدَينِ.

І пішли поховати її, та не знайшли з неї нічого, а тільки черепа, та ноги, та долоні рук...

36 ف َرَجِعَ الرِّجالُ وَأخبَرُوا ياهُو. فَقالَ ياهُو: «أمَرَ اللهُ عَبْدَهُ إيلِيّا التَّشْبِيّ أنْ يُوصِلَ هَذِهِ الرِّسالَةَ حَيثُ قالَ: ‹سَتَأْكُلُ الكِلابُ جُثَّةَ إيزابَلَ فِي يَزرَعِيلَ.

І вони вернулися, і донесли йому про це. А він відказав: Це слово Господа, що казав був через раба Свого тішб'янина Іллю, говорячи: В Їзреелевій ділянці пси з'їдять Єзавелине тіло!

37 ف َتَصِيرُ جُثَّتَها كَالزِّبلِ عَلَى الحَقلِ، حَتَّى لا يَستَطِيعُ أحَدٌ أنْ يُمَيِّزَها!›»

І буде Єзавелин труп, як погній на поверхні поля в Їзреелевій ділянці, так що не скажуть: Це Єзавель...