1 و َوَقَفَ التِّنِّيْنُ عَلَى شاطِئِ البَحرِ. ثُمَّ رَأيتُ وَحشاً يَصْعَدُ مِنَ البَحرِ. لَهُ عَشْرَةُ قُرُونٍ وَسَبعَةُ رُؤُوسٍ، وَعَلَى قُرُونِهِ عَشرَةُ تِيجانٍ، وَأسماءٌ شِرِّيرَةٌ عَلَى رُؤُوسِهِ.

(12-18) І я став на морському піску. (13-1) І я бачив звірину, що виходила з моря, яка мала десять рогів та сім голів, а на рогах її було десять вінців, а на її головах богозневажні імена.

2 ا لوَحشُ الَّذِي رَأيتُهُ كانَ يُشبِهُ النَّمِرَ. أقدامُهُ كَأقدامِ الدُّبِّ، وَفَمُهُ كَفَمِ الأسَدِ. التِّنِّينُ مَنَحَهُ قُوَّتَهُ وَعَرشَهُ وَسُلطانَهُ العَظِيمَ.

А звірина, що я її бачив, подібна до рися була, а ноги її як ведмежі, а паща її немов лев'яча паща. І змій дав їй свою силу, і престола свого, і владу велику.

3 و َبَدا أحَدُ رُؤُوسِهِ كَأنَّهُ قَدْ جُرِحَ جُرحاً مُمِيتاً، لَكِنَّ جُرحَهُ كانَ قَدْ شُفِيَ. العالَمُ كُلُّهُ كانَ مَذهولاً بِهَذا الوَحشِ،

А одна з її голів була ніби забита на смерть, але рана смертельна її вздоровилась. І вся земля дивувалась, слідкуючи за звіриною!

4 ف َسَجَدُوا لِلتِّنِّيْنِ لِأنَّهُ مَنَحَ سُلطانَهُ لِلوَحشِ، كَما سَجَدُوا لِلوَحشِ وَقالُوا: «مَنْ يُشبِهُ الوَحشَ، وَمَنْ ذا الَّذِي يَستَطِيعُ أنْ يُقاتِلَهُ؟»

І вклонилися змієві, що дав владу звірині. І вклонились звірині, говорячи: Хто до звірини подібний, і хто воювати з нею може?

5 و َكانَ قَدْ سُمِحَ لِلوَحشِ بِأنْ يَتَكَلَّمَ بِكَلامٍ مُتَغَطرِسٍ وَإهاناتٍ ضِدَّ اللهِ. وَكانَ قَدْ أُعطِيَ سُلطاناً لِأنْ يَستَعمِلَ قُوَّتَهُ لاثنَينِ وَأربَعِينَ شَهراً.

І їй дано уста, що говорили зухвале та богозневажне. І їй дано владу діяти сорок два місяці.

6 ف َبَدَأ يَتَلَفَّظُ بِإهاناتٍ، مُهِيناً اسْمَ اللهِ وَمَسكَنَهُ وَالَّذِينَ يَسكُنُونَ فِي السَّماءِ.

І відкрила вона свої уста на зневагу проти Бога, щоб богозневажати Ім'я Його й оселю Його, та тих, хто на небі живе.

7 ك َما أُعطِيَ سُلطاناً أنْ يُقاتِلَ المُؤمنينَ المُقَدَّسينَ وَيَهزِمَهُمْ، وَسُلطاناً عَلَى كُلِّ عَشِيرَةٍ وَشَعبٍ وَلُغَةٍ وَأُمَّةٍ.

І їй дано провадити війну зо святими, та їх перемогти. І їй дана влада над кожним племенем, і народом, і язиком, і людом.

8 و َهَكَذا سَيَعبُدُهُ جَمِيعُ سُكّانِ الأرْضِ، كُلُّ الَّذِينَ عاشوا مُنذُ بِدايَةِ العالَمِ وَلَمْ تُكْتَبْ أسماؤهُمْ فِي كِتابِ حَياةِ الحَمَلِ الَّذِي ذُبِحَ.

І їй вклоняться всі, хто живе на землі, що їхні імена не написані в книгах життя Агнця, заколеного від закладин світу.

9 م َنْ لَهُ أُذُنٌ فَليَسمَعْ:

Коли має хто вухо, нехай слухає:

10 « مَنْ يَنبَغِي أنْ يُسبَى، فَإلَى السَّبيِ يَذهَبُ. وَمَنْ يَنبَغِي أنْ يُقتَلَ بِالسَّيفِ، فَبِالسَّيفِ يَنبَغِي أنْ يُقتَلَ.» هُنا يُطلَبُ الصَّبرُ وَالإيمانُ مِنَ المُؤمنينَ المُقَدَّسينَ.

Коли хто до полону веде, сам піде в полон. Коли хто мечем убиває, такий мусить сам бути вбитий мечем! Отут терпеливість та віра святих!

11 ث ُمَّ رَأيتُ وَحشاً آخَرَ يَخرُجُ مِنَ الأرْضِ. كانَ لَدَيهِ قَرنانِ كَقَرنَيِّ الحَمَلِ، لَكِنَّهُ تَكَلَّمَ مِثلَ تِنِّينٍ.

І бачив я іншу звірину, що виходила з землі. І вона мала два роги, подібні ягнячим, та говорила, як змій.

12 و َقَدْ مارَسَ كُلَّ سُلطانِ الوَحشِ الأوَّلِ بِوُجُودِ التَّنِّينِ، فَجَعَلَ الأرْضَ وَمَنْ عاشَ عَلَيها يَعبُدُونَ الوَحشَ الأوَّلَ الَّذِي شُفِيَ جُرحُهُ المُمِيتُ.

І вона виконувала всю владу першої звірини перед нею, і робила, щоб земля та ті, хто живе на ній, вклонилися першій звірині, що в неї вздоровлена була її рана смертельна.

13 و َصَنَعَ الوَحشُ الثّانِي مُعجِزاتٍ كَثِيرَةً، حَتَّى إنَّهُ أنزَلَ ناراً مِنَ السَّماءِ إلَى الأرْضِ أمامَ عُيُونِ النّاسِ.

І чинить вона великі ознаки, так що й огонь зводить з неба додолу перед людьми.

14 و َبَدَأ يُضَلِّلُ الَّذِينَ يَعِيشُونَ عَلَى الأرْضِ، بِسَبَبِ العَجائِبِ الَّتِي سُمِحَ لَهُ بِأنْ يَعمَلَها أمامَ الوَحشِ الأوَّلِ، آمِراً سُكّانَ الأرْضِ بِأنْ يَصنَعُوا تِمثالاً لِتَكرِيمِ الوَحشِ الأوَّلِ الَّذِي جَرَحَهُ السَّيفُ لَكِنَّهُ عاشَ!

І зводить вона мешканців землі через ознаки, що їх дано їй чинити перед звіриною, намовляючи мешканців землі зробити образа звірини, що має рану від меча, та живе.

15 و َقدْ أُعطِيَ الوَحشُ الثّانِي القُدرَةَ لِأنْ يَمنَحَ الحَياةَ لِتِمثالِ الوَحشِ الأوَّلِ، حَتَّى إنَّ التِمثالَ يَنطِقُ، وَيَستَطِيعُ أنْ يَجعَلَ جَمِيعَ الَّذِينَ لا يَعبُدُونَ التِّمثالَ يُقتَلُونَ.

І дано їй вкласти духа образові звірини, щоб заговорив образ звірини, і зробити, щоб усі, хто не поклониться образові звірини, побиті були.

16 و َأنْ يَأمُرَ جَمِيعَ النّاسِ صِغاراً وَكِباراً، أغنِياءَ وَفُقَراءَ، أحراراً وَعَبِيداً بِأنْ يَقبَلُوا عَلامَةً عَلَى أيدِيهِمُ اليُمنَى أوْ عَلَى جِباهِهِمْ،

І зробить вона, щоб усім малим і великим, багатим і вбогим, вільним і рабам було дано знамено на їхню правицю або на їхні чола,

17 ف َلا يَستَطِيعُ أحَدٌ أنْ يَشتَرِيَ أوْ يَبِيعَ إنْ لَمْ تَكُنْ لَدَيهِ تِلكَ العَلامَةُ، الَّتِي هِيَ اسْمُ الوَحشِ، أوِ الرَّقَمُ الَّذِي يُوافِقُ اسْمَهُ.

щоб ніхто не міг ані купити, ані продати, якщо він не має знамена ймення звірини, або числа ймення його...

18 ه ُنا الحاجَةُ إلَى الحِكْمَةِ: مَنْ لَدَيهِ الذَّكاءُ فَلْيَحسِبْ رَقَمَ الوَحشِ، لِأنَّ الرَّقَمَ يُمَثِّلُ اسْمَ إنسانٍ. وَرَقَمُهُ هُوَ سِتُّ مِئَةٍ وَسِتَّةٌ وَسِتُّونَ!

Тут мудрість! Хто має розум, нехай порахує число звірини, бо воно число людське. А число її шістсот шістдесят шість.