1 Б о Закон, мавши тільки тінь майбутнього добра, а не самий образ речей, тими самими жертвами, що завжди щороку приносяться, не може ніколи вдосконалити тих, хто приступає.

For the law having a shadow of good things to come, and not the very image of the things, can never with those sacrifices which they offered year by year continually make the comers thereunto perfect.

2 І накше вони перестали б приноситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жадної свідомости гріхів.

For then would they not have ceased to be offered? because that the worshippers once purged should have had no more conscience of sins.

3 А ле в них спомин про гріхи буває щороку,

But in those sacrifices there is a remembrance again made of sins every year.

4 б о тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!

For it is not possible that the blood of bulls and of goats should take away sins.

5 Т ому то, входячи в світ, Він говорить: Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував.

Wherefore when he cometh into the world, he saith, Sacrifice and offering thou wouldest not, but a body hast thou prepared me:

6 Ц ілопалення й жертви покутної Ти не жадав.

in burnt offerings and sacrifices for sin thou hast had no pleasure.

7 Т оді Я сказав: Ось іду, в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже!

Then said I, Lo, I come (in the volume of the book it is written of me,) to do thy will, O God.

8 В ін вище сказав, що жертви й приносу, та цілопалення й жертви покутної, які за Законом приносяться, Ти не жадав і Собі не вподобав.

Above when he said, Sacrifice and offering and burnt offerings and offering for sin thou wouldest not, neither hadst pleasure therein; which are offered by the law;

9 П отому сказав: Ось іду, щоб волю Твою чинити, Боже. Відміняє Він перше, щоб друге поставити.

then said he, Lo, I come to do thy will, O God. He taketh away the first, that he may establish the second.

10 У цій волі ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа один раз.

By the which will we are sanctified through the offering of the body of Jesus Christ once for all.

11 І кожен священик щоденно стоїть, служачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніколи не можуть зняти гріхів.

And every priest standeth daily ministering and offering oftentimes the same sacrifices, which can never take away sins:

12 А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди по Божій правиці засів,

but this man, after he had offered one sacrifice for sins for ever, sat down on the right hand of God;

13 д алі чекаючи, аж вороги Його будуть покладені за підніжка Його ніг.

from henceforth expecting till his enemies be made his footstool.

14 Б о жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується.

For by one offering he hath perfected for ever them that are sanctified.

15 С відкує ж і Дух Святий нам, як говорить:

Whereof the Holy Ghost also is a witness to us: for after that he had said before,

16 О це заповіт, що його по цих днях встановляю Я з ними, говорить Господь, Закони вої Я дам в їхні серця, і в їхніх думках напишу їх.

This is the covenant that I will make with them after those days, saith the Lord, I will put my laws into their hearts, and in their minds will I write them;

17 А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю!

and their sins and iniquities will I remember no more.

18 А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприношення за гріхи.

Now where remission of these is, there is no more offering for sin.

19 О тож, браття, ми маємо відвагу входити до святині кров'ю Ісусовою,

Having therefore, brethren, boldness to enter into the holiest by the blood of Jesus,

20 н овою й живою дорогою, яку нам обновив Він через завісу, цебто через тіло Своє,

by a new and living way, which he hath consecrated for us, through the veil, that is to say, his flesh;

21 м аємо й Великого Священика над домом Божим,

and having an high priest over the house of God;

22 т о приступімо з щирим серцем, у повноті віри, окропивши серця від сумління лукавого та обмивши тіла чистою водою!

let us draw near with a true heart in full assurance of faith, having our hearts sprinkled from an evil conscience, and our bodies washed with pure water.

23 Т римаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.

Let us hold fast the profession of our faith without wavering; (for he is faithful that promised;)

24 І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків.

and let us consider one another to provoke unto love and to good works:

25 Н е кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.

not forsaking the assembling of ourselves together, as the manner of some is; but exhorting one another: and so much the more, as ye see the day approaching.

26 Б о як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви,

For if we sin wilfully after that we have received the knowledge of the truth, there remaineth no more sacrifice for sins,

27 а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників.

but a certain fearful looking for of judgment and fiery indignation, which shall devour the adversaries.

28 Х то відкидає Закона Мойсея, такий немилосердно вмирає при двох чи трьох свідках,

He that despised Moses’ law died without mercy under two or three witnesses:

29 с кільки ж більшої муки, додумуєтеся? заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!

of how much sorer punishment, suppose ye, shall he be thought worthy, who hath trodden under foot the Son of God, and hath counted the blood of the covenant, wherewith he was sanctified, an unholy thing, and hath done despite unto the Spirit of grace?

30 Б о знаємо Того, Хто сказав: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь. І ще: Господь буде судити народа Свого!

For we know him that hath said, Vengeance belongeth unto me, I will recompense, saith the Lord. And again, The Lord shall judge his people.

31 С трашна річ упасти в руки Бога Живого!

It is a fearful thing to fall into the hands of the living God.

32 З гадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу страждань.

But call to remembrance the former days, in which, after ye were illuminated, ye endured a great fight of afflictions;

33 В и були то видовищем зневаги й знущання, то були учасниками тих, що жили так.

partly, whilst ye were made a gazingstock both by reproaches and afflictions; and partly, whilst ye became companions of them that were so used.

34 В и бо страждали й з ув'язненими, і грабунок свого майна прийняли з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно неминуще та краще.

For ye had compassion of me in my bonds, and took joyfully the spoiling of your goods, knowing in yourselves that ye have in heaven a better and an enduring substance.

35 Т ож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагороду вона.

Cast not away therefore your confidence, which hath great recompence of reward.

36 Б о вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю.

For ye have need of patience, that, after ye have done the will of God, ye might receive the promise.

37 Б о ще мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, прийде й баритись не буде!

For yet a little while, and he that shall come will come, and will not tarry.

38 А праведний житиме вірою. І: Коли захитається він, то душа Моя його не вподобає.

Now the just shall live by faith: but if any man draw back, my soul shall have no pleasure in him.

39 М и ж не з тих, хто хитається на загибіль, але віруємо на спасіння душі.

But we are not of them who draw back unto perdition; but of them that believe to the saving of the soul.