1 Я ків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом племенам, які в Розпорошенні, вітаю я вас!

James, a servant of God and of the Lord Jesus Christ, to the twelve tribes which are in the Dispersion: Greetings.

2 М айте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування,

Count it all joy, my brothers, when you fall into various temptations,

3 з наючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість.

knowing that the testing of your faith produces endurance.

4 А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали.

Let endurance have its perfect work, that you may be perfect and complete, lacking in nothing.

5 А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, і буде вона йому дана.

But if any of you lacks wisdom, let him ask of God, who gives to all liberally and without reproach; and it will be given to him.

6 А ле нехай просить із вірою, без жадного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер.

But let him ask in faith, without any doubting, for he who doubts is like a wave of the sea, driven by the wind and tossed.

7 Н ехай бо така людина не гадає, що дістане що від Господа.

For let that man not think that he will receive anything from the Lord.

8 Д воєдушна людина непостійна на всіх дорогах своїх.

He is a double-minded man, unstable in all his ways.

9 А понижений брат нехай хвалиться високістю своєю,

But let the brother in humble circumstances glory in his high position;

10 а багатий пониженням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яний,

and the rich, in that he is made humble, because like the flower in the grass, he will pass away.

11 б о сонце зійшло зо спекотою, і траву посушило, і відпав цвіт її, і зникла краса її виду... Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх!

For the sun arises with the scorching wind, and withers the grass, and the flower in it falls, and the beauty of its appearance perishes. So also will the rich man fade away in his pursuits.

12 Б лаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його.

Blessed is the man who endures temptation, for when he has been approved, he will receive the crown of life, which the Lord promised to those who love him.

13 В ипробовуваний, хай не каже ніхто: Я від Бога спокушуваний. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує.

Let no man say when he is tempted, “I am tempted by God,” for God can’t be tempted by evil, and he himself tempts no one.

14 А ле кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною.

But each one is tempted when he is drawn away by his own lust, and enticed.

15 П ожадливість потому, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть.

Then the lust, when it has conceived, bears sin; and the sin, when it is full grown, produces death.

16 Н е обманюйтесь, брати мої любі!

Don’t be deceived, my beloved brothers.

17 У сяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни.

Every good gift and every perfect gift is from above, coming down from the Father of lights, with whom can be no variation, nor turning shadow.

18 З ахотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопочином творів Його.

Of his own will he gave birth to us by the word of truth, that we should be a kind of first fruits of his creatures.

19 О тож, мої брати любі, нехай буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити, повільна на гнів.

So, then, my beloved brothers, let every man be swift to hear, slow to speak, and slow to anger;

20 Б о гнів людський не чинить правди Божої.

for the anger of man doesn’t produce the righteousness of God.

21 Т ому то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби, і прийміть із лагідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі.

Therefore, putting away all filthiness and overflowing of wickedness, receive with humility the implanted word, which is able to save your souls.

22 Б удьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють.

But be doers of the word, and not only hearers, deluding your own selves.

23 Б о хто слухач слова, а не виконавець, той подібний людині, що риси обличчя свого розглядає у дзеркалі,

For if anyone is a hearer of the word and not a doer, he is like a man looking at his natural face in a mirror;

24 б о розгляне себе та й відійде, і зараз забуде, яка вона є.

for he sees himself, and goes away, and immediately forgets what kind of man he was.

25 А хто заглядає в закон досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забудько слухач, але виконавець діла, і він буде блаженний у діянні своїм!

But he who looks into the perfect law of freedom, and continues, not being a hearer who forgets, but a doer of the work, this man will be blessed in what he does.

26 К оли ж хто гадає, що він побожний, і свого язика не вгамовує, та своє серце обманює, марна побожність того!

If anyone among you thinks himself to be religious while he doesn’t bridle his tongue, but deceives his heart, this man’s religion is worthless.

27 Ч иста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: зглянутися над сиротами та вдовицями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу.

Pure religion and undefiled before our God and Father is this: to visit the fatherless and widows in their affliction, and to keep oneself unstained by the world.