1 І сталось одного з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Новину звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,

On one of those days, as he was teaching the people in the temple and preaching the Good News, the priests and scribes came to him with the elders.

2 т а й до Нього промовили, кажучи: Скажи нам, якою владою Ти чиниш оце? Або хто Тобі владу цю дав?

They asked him, “Tell us: by what authority do you do these things? Or who is giving you this authority?”

3 І промовив до них Він у відповідь: Запитаю й Я вас одну річ, і відповідайте Мені:

He answered them, “I also will ask you one question. Tell me:

4 І ванове хрищення з неба було, чи від людей?

the baptism of John, was it from heaven, or from men?”

5 В они ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: З неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили?

They reasoned with themselves, saying, “If we say, ‘From heaven,’ he will say, ‘Why didn’t you believe him?’

6 А як скажемо: Від людей, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переконані, що Іван то пророк.

But if we say, ‘From men,’ all the people will stone us, for they are persuaded that John was a prophet.”

7 І вони відповіли, що не знають, ізвідки...

They answered that they didn’t know where it was from.

8 А Ісус відказав їм: То й Я не скажу вам, якою владою Я це чиню.

Jesus said to them, “Neither will I tell you by what authority I do these things.”

9 І Він розповідати почав людям притчу оцю. Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винарям, та й відбув на час довший.

He began to tell the people this parable. “A man planted a vineyard, and rented it out to some farmers, and went into another country for a long time.

10 А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб дали йому частку з плодів виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.

At the proper season, he sent a servant to the farmers to collect his share of the fruit of the vineyard. But the farmers beat him, and sent him away empty.

11 І знову послав він до них раба іншого, а вони й того збили й зневажили, та й відіслали ні з чим.

He sent yet another servant, and they also beat him, and treated him shamefully, and sent him away empty.

12 І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.

He sent yet a third, and they also wounded him, and threw him out.

13 С казав тоді пан виноградника: Що маю робити? Пошлю свого сина улюбленого, може його посоромляться...

The lord of the vineyard said, ‘What shall I do? I will send my beloved son. It may be that seeing him, they will respect him.’

14 В инарі ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, щоб спадщина наша була.

“But when the farmers saw him, they reasoned among themselves, saying, ‘This is the heir. Come, let’s kill him, that the inheritance may be ours.’

15 І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що ж зробить їм пан виноградника?

They threw him out of the vineyard, and killed him. What therefore will the lord of the vineyard do to them?

16 В ін прийде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть. Слухачі ж повіли: Нехай цього не станеться!

He will come and destroy these farmers, and will give the vineyard to others.” When they heard it, they said, “May it never be!”

17 А Він глянув на них та й сказав: Що ж оце, що написане: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!

But he looked at them, and said, “Then what is this that is written, ‘The stone which the builders rejected, the same was made the chief cornerstone?’

18 К ожен, хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде, то розчавить його.

Everyone who falls on that stone will be broken to pieces, but it will crush whomever it falls on to dust.”

19 А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись народу. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.

The chief priests and the scribes sought to lay hands on him that very hour, but they feared the people—for they knew he had spoken this parable against them.

20 І вони слідкували за Ним, і підіслали підглядачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й владі намісника.

They watched him, and sent out spies, who pretended to be righteous, that they might trap him in something he said, so as to deliver him up to the power and authority of the governor.

21 І вони запитали Його та сказали: Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обличчя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.

They asked him, “Teacher, we know that you say and teach what is right, and aren’t partial to anyone, but truly teach the way of God.

22 Ч и годиться давати податок для кесаря, чи ні?

Is it lawful for us to pay taxes to Caesar, or not?”

23 З наючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: Чого ви Мене випробовуєте?

But he perceived their craftiness, and said to them, “Why do you test me?

24 П окажіте динарія Мені. Чий образ і напис він має? Вони відказали: Кесарів.

Show me a denarius. Whose image and inscription are on it?” They answered, “Caesar’s.”

25 А Він їм відказав: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже!

He said to them, “Then give to Caesar the things that are Caesar’s, and to God the things that are God’s.”

26 І не могли вони перед людьми зловити на слові Його. І дивувались вони з Його відповіді, та й замовкли.

They weren’t able to trap him in his words before the people. They marveled at his answer, and were silent.

27 І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресіння, і запитали Його,

Some of the Sadducees came to him, those who deny that there is a resurrection.

28 т а сказали: Учителю, Мойсей написав нам: Як умре кому брат, який має дружину, а помре бездітний, то нехай його брат візьме дружину, і відновить насіння для брата свого.

They asked him, “Teacher, Moses wrote to us that if a man’s brother dies having a wife, and he is childless, his brother should take the wife, and raise up children for his brother.

29 Б уло ж сім братів. І перший, узявши дружину, бездітний умер.

There were therefore seven brothers. The first took a wife, and died childless.

30 І другий узяв був ту дружину, та й той вмер бездітний.

The second took her as wife, and he died childless.

31 І третій узяв був її, так само й усі семеро, і вони дітей не позоставили, та й повмирали.

The third took her, and likewise the seven all left no children, and died.

32 А по всіх умерла й жінка.

Afterward the woman also died.

33 А в воскресінні котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.

Therefore in the resurrection whose wife of them will she be? For the seven had her as a wife.”

34 І сус же промовив у відповідь їм: Женяться й заміж виходять сини цього віку.

Jesus said to them, “The children of this age marry, and are given in marriage.

35 А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити,

But those who are considered worthy to attain to that age and the resurrection from the dead, neither marry, nor are given in marriage.

36 н і вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши.

For they can’t die any more, for they are like the angels, and are children of God, being children of the resurrection.

37 А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли він назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим.

But that the dead are raised, even Moses showed at the bush, when he called the Lord ‘The God of Abraham, the God of Isaac, and the God of Jacob.’

38 Б ог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.

Now he is not the God of the dead, but of the living, for all are alive to him.”

39 Д ехто ж із книжників відповіли та сказали: Учителю, Ти добре сказав!

Some of the scribes answered, “Teacher, you speak well.”

40 І вже не насмілювалися питати Його ні про що.

They didn’t dare to ask him any more questions.

41 І сказав Він до них: Як то кажуть, що Христос син Давидів?

He said to them, “Why do they say that the Christ is David’s son?

42 Т аж Давид сам говорить у книзі Псалмів: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене,

David himself says in the book of Psalms, ‘The Lord said to my Lord, “Sit at my right hand,

43 п оки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

until I make your enemies the footstool of your feet.”’

44 О тже, Давид Його Господом зве, як же Він йому син?

“David therefore calls him Lord, so how is he his son?”

45 І , як увесь народ слухав, Він промовив до учнів Своїх:

In the hearing of all the people, he said to his disciples,

46 С тережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки в синагогах, і перші місця на бенкетах,

“Beware of the scribes, who like to walk in long robes, and love greetings in the marketplaces, the best seats in the synagogues, and the best places at feasts;

47 щ о вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!

who devour widows’ houses, and for a pretense make long prayers: these will receive greater condemnation.”