1 І коли вони наблизились до Єрусалиму, до Вітфагії й Віфанії, на Оливній горі, тоді Він посилає двох учнів Своїх,

When they came near to Jerusalem, to Bethsphage and Bethany, at the Mount of Olives, he sent two of his disciples,

2 і каже до них: Ідіть у село, яке перед вами, і, входячи в нього, ви знайдете зараз прив'язане осля, що на нього ніхто ще з людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.

and said to them, “Go your way into the village that is opposite you. Immediately as you enter into it, you will find a young donkey tied, on which no one has sat. Untie him, and bring him.

3 К оли ж скаже хто вам: Що це ви робите? відкажіть: Господь потребує його, і відішле його сюди зараз.

If anyone asks you, ‘Why are you doing this?’ say, ‘The Lord needs him;’ and immediately he will send him back here.”

4 І вони відійшли, і знайшли те осля, що прив'язане коло воріт ізнадвору було при дорозі, і відв'язали його.

They went away, and found a young donkey tied at the door outside in the open street, and they untied him.

5 А деякі з тих, що стояли там, сказали до них: Що ви робите? Пощо осля ви відв'язуєте?

Some of those who stood there asked them, “What are you doing, untying the young donkey?”

6 В они ж їм відказали, як звелів їм Ісус, і відпущено їх.

They said to them just as Jesus had said, and they let them go.

7 І вони привели до Ісуса осля, і поклали на нього плащі свої, а Він сів на нього.

They brought the young donkey to Jesus, and threw their garments on it, and Jesus sat on it.

8 Б агато ж народу стелили одежу свою по дорозі, а інші стелили дорогою зелень, натяту в полях.

Many spread their garments on the way, and others were cutting down branches from the trees, and spreading them on the road.

9 А ті, що йшли перед Ним і позаду, викрикували: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я!

Those who went in front, and those who followed, cried out, “Hosanna! Blessed is he who comes in the name of the Lord!

10 Б лагословенне Царство, що надходить, Отця нашого Давида! Осанна на висоті!

Blessed is the kingdom of our father David that is coming in the name of the Lord! Hosanna in the highest!”

11 П отому ввійшов Він до Єрусалиму, і в храм. А оглянувши все, як година вже пізня була, Він пішов у Віфанію з Дванадцятьма.

Jesus entered into the temple in Jerusalem. When he had looked around at everything, it being now evening, he went out to Bethany with the twelve.

12 А назавтра, коли вони вийшли з Віфанії, Він зголоднів був.

The next day, when they had come out from Bethany, he was hungry.

13 І , побачивши здалека фіґове дерево, вкрите листями, Він підійшов, чи не знайде на ньому чого. І, прийшовши до нього, не знайшов нічого, крім листя самого, не пора бо на фіґи була.

Seeing a fig tree afar off having leaves, he came to see if perhaps he might find anything on it. When he came to it, he found nothing but leaves, for it was not the season for figs.

14 І озвався Ісус і промовив до нього: Щоб більше ніхто твого плоду не з'їв аж повіки! А учні Його все те чули.

Jesus told it, “May no one ever eat fruit from you again!” and his disciples heard it.

15 І прийшли вони в Єрусалим. А як Він у храм увійшов, то став виганяти продавців і покупців у храмі, і поперевертав столи грошомінам та ослони продавцям голубів.

They came to Jerusalem, and Jesus entered into the temple, and began to throw out those who sold and those who bought in the temple, and overthrew the tables of the money changers, and the seats of those who sold the doves.

16 І Він не дозволяв, щоб хто річ яку носив через храм.

He would not allow anyone to carry a container through the temple.

17 І Він їх навчав і казав їм: Хіба не написано: Дім Мій буде домом молитви в народів усіх, ви ж із нього зробили печеру розбійників!

He taught, saying to them, “Isn’t it written, ‘My house will be called a house of prayer for all the nations?’ But you have made it a den of robbers!”

18 І почули це первосвященики й книжники, і шукали, як Його погубити, бо боялись Його, увесь бо народ дивувався науці Його.

The chief priests and the scribes heard it, and sought how they might destroy him. For they feared him, because all the multitude was astonished at his teaching.

19 А як пізно ставало, вони поза місто виходили.

When evening came, he went out of the city.

20 А проходячи вранці, побачили фіґове дерево, усохле від кореня.

As they passed by in the morning, they saw the fig tree withered away from the roots.

21 І , згадавши Петро, говорить Йому: Учителю, глянь фіґове дерево, що прокляв Ти, усохло!

Peter, remembering, said to him, “Rabbi, look! The fig tree which you cursed has withered away.”

22 А Ісус їм у відповідь каже: Майте віру Божу!

Jesus answered them, “Have faith in God.

23 П оправді кажу вам: Як хто скаже горі цій: Порушся та й кинься до моря, і не матиме сумніву в серці своїм, але матиме віру, що станеться так, як говорить, то буде йому!

For most certainly I tell you, whoever may tell this mountain, ‘Be taken up and cast into the sea,’ and doesn’t doubt in his heart, but believes that what he says is happening; he shall have whatever he says.

24 Ч ерез це говорю вам: Усе, чого ви в молитві попросите, вірте, що одержите, і сповниться вам.

Therefore I tell you, all things whatever you pray and ask for, believe that you have received them, and you shall have them.

25 І коли стоїте на молитві, то прощайте, як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам прогріхи ваші.

Whenever you stand praying, forgive, if you have anything against anyone; so that your Father, who is in heaven, may also forgive you your transgressions.

26 К оли ж не прощаєте ви, то й Отець ваш Небесний не простить вам прогріхів ваших.

But if you do not forgive, neither will your Father in heaven forgive your transgressions.”

27 І знову прийшли вони в Єрусалим. Коли ж Він у храмі ходив, поприходили первосвященики й книжники, і старшини до Нього,

They came again to Jerusalem, and as he was walking in the temple, the chief priests, and the scribes, and the elders came to him,

28 і сказали Йому: Якою Ти владою все оце чиниш? І хто Тобі владу цю дав, щоб Ти це робив?

and they began saying to him, “By what authority do you do these things? Or who gave you this authority to do these things?”

29 А Ісус відказав їм: Запитаю й Я вас одне слово, і відповідайте Мені, то й Я відкажу вам, якою Я владою це все чиню.

Jesus said to them, “I will ask you one question. Answer me, and I will tell you by what authority I do these things.

30 І ванове хрищення з неба було, чи від людей? Відповідайте Мені!

The baptism of John—was it from heaven, or from men? Answer me.”

31 В они ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: Із неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили?

They reasoned with themselves, saying, “If we should say, ‘From heaven;’ he will say, ‘Why then did you not believe him?’

32 А як скажемо: Від людей, то боялись народу, бо всі вважали, що Іван був поправді пророк.

If we should say, ‘From men’”—they feared the people, for all held John to really be a prophet.

33 І сказали Ісусові в відповідь: Не знаємо... А Ісус їм відказує: То й Я не скажу вам, якою Я владою це все чиню.

They answered Jesus, “We don’t know.” Jesus said to them, “Neither do I tell you by what authority I do these things.”