1 Х іба чоловік на землі не на службі військовій? І його дні як дні наймита!...

“Isn’t a man forced to labor on earth? Aren’t his days like the days of a hired hand?

2 Я к раб, спрагнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,

As a servant who earnestly desires the shadow, as a hireling who looks for his wages,

3 т ак місяці марности дано в спадок мені, та ночі терпіння мені відлічили...

so am I made to possess months of misery, wearisome nights are appointed to me.

4 К оли я кладусь, то кажу: Коли встану? І тягнеться вечір, і перевертання із боку на бік їм до ранку...

When I lie down, I say, ‘When shall I arise, and the night be gone?’ I toss and turn until the dawning of the day.

5 З одяглось моє тіло червою та струпами в поросі, шкіра моя затверділа й бридка...

My flesh is clothed with worms and clods of dust. My skin closes up, and breaks out afresh.

6 А дні мої стали швидчіші за ткацького човника, і в марнотній надії минають вони...

My days are swifter than a weaver’s shuttle, and are spent without hope.

7 П ам'ятай, що життя моє вітер, моє око вже більш не побачить добра...

Oh remember that my life is a breath. My eye shall no more see good.

8 Н е побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене та немає мене...

The eye of him who sees me shall see me no more. Your eyes shall be on me, but I shall not be.

9 Я к хмара зникає й проходить, так хто сходить в шеол, не виходить,

As the cloud is consumed and vanishes away, so he who goes down to Sheol shall come up no more.

10 н е вертається вже той до дому свого, та й його не пізнає вже місце його...

He shall return no more to his house, neither shall his place know him any more.

11 Т ож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі:

“Therefore I will not keep silent. I will speak in the anguish of my spirit. I will complain in the bitterness of my soul.

12 Ч и я море чи морська потвора, що Ти надо мною сторожу поставив?

Am I a sea, or a sea monster, that you put a guard over me?

13 К оли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере,

When I say, ‘My bed shall comfort me. My couch shall ease my complaint;’

14 т о Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене...

then you scare me with dreams, and terrify me through visions:

15 І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості.

so that my soul chooses strangling, death rather than my bones.

16 Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!...

I loathe my life. I don’t want to live forever. Leave me alone, for my days are but a breath.

17 Щ о таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього?

What is man, that you should magnify him, that you should set your mind on him,

18 Т и щоранку за ним назираєш, щохвилі його Ти досліджуєш...

that you should visit him every morning, and test him every moment?

19 Я к довго від мене ще Ти не відвернешся, не пустиш мене проковтнути хоч слину свою?

How long will you not look away from me, nor leave me alone until I swallow down my spittle?

20 Я згрішив... Що ж я маю робити, о Стороже людський? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе, і я стався собі тягарем?

If I have sinned, what do I do to you, you watcher of men? Why have you set me as a mark for you, so that I am a burden to myself?

21 І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та немає мене...

Why do you not pardon my disobedience, and take away my iniquity? For now shall I lie down in the dust. You will seek me diligently, but I shall not be.”