1 Х іба чоловік на землі не на службі військовій? І його дні як дні наймита!...

War sow hawl diyaar uma aha binu-aadmiga dhulka jooga? Sowse maalmihiisu ma aha sida kuwa shaqaale oo kale?

2 Я к раб, спрагнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,

Sida addoon hoos u xiisooda, Iyo sida shaqaale mushahaaradiisa filanaya,

3 т ак місяці марности дано в спадок мені, та ночі терпіння мені відлічили...

Sidaasoo kale waxaa lay siiyaa bilo aan waxtar lahayn, Oo waxaa lay siiyaa habeenno daal badan.

4 К оли я кладусь, то кажу: Коли встану? І тягнеться вечір, і перевертання із боку на бік їм до ранку...

Haddaba markaan jiifsado waxaan idhaahdaa, Bal goormaan kici doonaa? Laakiinse habeenku waa dheer yahay Oo tan iyo waaberiga waan rogrogmadaa.

5 З одяглось моє тіло червою та струпами в поросі, шкіра моя затверділа й бридка...

Jidhkaygii waxaa ku dedan dirxiyo iyo qolfo ciid ah, Haddaba dubkaygu waa isqabsadaa dabadeedna wuu sii dillaacaa.

6 А дні мої стали швидчіші за ткацького човника, і в марнотній надії минають вони...

Cimrigaygu waa ka dheereeyaa dungudbiyaha dharsameeyaha, Oo rajola'aan baan ku noolahay.

7 П ам'ятай, що життя моє вітер, моє око вже більш не побачить добра...

Bal xusuusta in noloshaydu tahay dabayl uun, Ishayduna mar dambe samaan ma arki doonto.

8 Н е побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене та немає мене...

Kii i fiiriya ishiisu mar dambe ima arki doonto, Indhahaagu way i fiirin doonaan, laakiinse anigu ma jiri doono.

9 Я к хмара зникає й проходить, так хто сходить в шеол, не виходить,

Sida daruurtu ay u libidho oo ay u baabba'do, Sidaasoo kale ayaa kii She'ool hoos u galaa uusan mar dambe kor uga soo noqonayn.

10 н е вертається вже той до дому свого, та й його не пізнає вже місце його...

Isagu mar dambe gurigiisii kuma soo noqon doono, Oo meeshiisiina mar dambe ma ay aqoon doonto.

11 Т ож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі:

Sidaas daraaddeed anigu afkayga celin maayo; Waxaan ku hadli doonaa cidhiidhiga qalbigayga, Oo waxaan ku caban doonaa tiiraanyada qadhaadh oo naftayda.

12 Ч и я море чи морська потвора, що Ти надо мною сторожу поставив?

War anigu ma bad baan ahay, mase nibiriga badda, Bal maxaad ii daawanaysaa?

13 К оли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере,

Markaan idhaahdo, Sariirtaydaa ii raxayn doonta, Oo gogoshaydaa cabatinkayga iga sahali doonta,

14 т о Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене...

Ayaad riyooyin igu bajisaa, Oo waxaad igu cabsiisaa muuqashooyin.

15 І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості.

Sidaas daraaddeed naftaydu waxay lafahayga ka doorataa Ceejin iyo geeri.

16 Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!...

Noloshayda waan nacsanahay, oo dooni maayo inaan weligay sii noolaado; War iska kay daa, waayo, cimrigaygu waa neefsasho oo kale.

17 Щ о таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього?

Bal binu-aadmigu muxuu yahay oo aad u weynaynaysaa, Balse maxaad uga fikiraysaa isaga?

18 Т и щоранку за ним назираєш, щохвилі його Ти досліджуєш...

Bal maxaad subax kasta u soo booqanaysaa, Oo aad daqiiqad kasta u tijaabinaysaa?

19 Я к довго від мене ще Ти не відвернешся, не пустиш мене проковтнути хоч слину свою?

Bal ilaa goormaadan iga sii jeesanayn, Oo aadan iska kay daynayn intaan candhuuftayda liqayo?

20 Я згрішив... Що ж я маю робити, о Стороже людський? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе, і я стався собі тягарем?

Oo haddii aan dembaabay bal maxaan kuu sameeyaa Kaaga dadka ilaaliyow? Bal maxaad iiga dhigatay calaamad, Si aan nafsaddayda culaab ugu noqdo?

21 І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та немає мене...

Oo bal maxaad xadgudubkayga iiga saamaxi weyday? Oo dembigaygana maxaad iiga fogayn weyday? Waayo, haatan ciiddaan ku dhex jiifsan doonaa, Aad baadna ii doondooni doontaa, laakiinse siima aan jiri doono.