1 “ Isn’t a man forced to labor on earth? Aren’t his days like the days of a hired hand?

Хіба чоловік на землі не на службі військовій? І його дні як дні наймита!...

2 A s a servant who earnestly desires the shadow, as a hireling who looks for his wages,

Як раб, спрагнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,

3 s o am I made to possess months of misery, wearisome nights are appointed to me.

так місяці марности дано в спадок мені, та ночі терпіння мені відлічили...

4 W hen I lie down, I say, ‘When shall I arise, and the night be gone?’ I toss and turn until the dawning of the day.

Коли я кладусь, то кажу: Коли встану? І тягнеться вечір, і перевертання із боку на бік їм до ранку...

5 M y flesh is clothed with worms and clods of dust. My skin closes up, and breaks out afresh.

Зодяглось моє тіло червою та струпами в поросі, шкіра моя затверділа й бридка...

6 M y days are swifter than a weaver’s shuttle, and are spent without hope.

А дні мої стали швидчіші за ткацького човника, і в марнотній надії минають вони...

7 O h remember that my life is a breath. My eye shall no more see good.

Пам'ятай, що життя моє вітер, моє око вже більш не побачить добра...

8 T he eye of him who sees me shall see me no more. Your eyes shall be on me, but I shall not be.

Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене та немає мене...

9 A s the cloud is consumed and vanishes away, so he who goes down to Sheol shall come up no more.

Як хмара зникає й проходить, так хто сходить в шеол, не виходить,

10 H e shall return no more to his house, neither shall his place know him any more.

не вертається вже той до дому свого, та й його не пізнає вже місце його...

11 “ Therefore I will not keep silent. I will speak in the anguish of my spirit. I will complain in the bitterness of my soul.

Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі:

12 A m I a sea, or a sea monster, that you put a guard over me?

Чи я море чи морська потвора, що Ти надо мною сторожу поставив?

13 W hen I say, ‘My bed shall comfort me. My couch shall ease my complaint;’

Коли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере,

14 t hen you scare me with dreams, and terrify me through visions:

то Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене...

15 s o that my soul chooses strangling, death rather than my bones.

І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості.

16 I loathe my life. I don’t want to live forever. Leave me alone, for my days are but a breath.

Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!...

17 W hat is man, that you should magnify him, that you should set your mind on him,

Що таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього?

18 t hat you should visit him every morning, and test him every moment?

Ти щоранку за ним назираєш, щохвилі його Ти досліджуєш...

19 H ow long will you not look away from me, nor leave me alone until I swallow down my spittle?

Як довго від мене ще Ти не відвернешся, не пустиш мене проковтнути хоч слину свою?

20 I f I have sinned, what do I do to you, you watcher of men? Why have you set me as a mark for you, so that I am a burden to myself?

Я згрішив... Що ж я маю робити, о Стороже людський? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе, і я стався собі тягарем?

21 W hy do you not pardon my disobedience, and take away my iniquity? For now shall I lie down in the dust. You will seek me diligently, but I shall not be.”

І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та немає мене...