1 A fter these things, Jesus went away to the other side of the sea of Galilee, which is also called the Sea of Tiberias.

Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверіядського моря.

2 A great multitude followed him, because they saw his signs which he did on those who were sick.

А за Ним ішла безліч народу, бо бачили чуда Його, що чинив над недужими.

3 J esus went up into the mountain, and he sat there with his disciples.

Ісус же на гору зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.

4 N ow the Passover, the feast of the Jews, was at hand.

Наближалася ж Пасха, свято юдейське.

5 J esus therefore lifting up his eyes, and seeing that a great multitude was coming to him, said to Philip, “Where are we to buy bread, that these may eat?”

А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка безліч народу до Нього йде, говорить Пилипові: Де ми купимо хліба, щоб вони поживились?

6 T his he said to test him, for he himself knew what he would do.

Він же це говорив, його випробовуючи, бо знав Сам, що Він має робити.

7 P hilip answered him, “Two hundred denarii worth of bread is not sufficient for them, that everyone of them may receive a little.”

Пилип Йому відповідь дав: І за двісті динаріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай трохи дістав.

8 O ne of his disciples, Andrew, Simon Peter’s brother, said to him,

Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Симона Петра:

9 “ There is a boy here who has five barley loaves and two fish, but what are these among so many?”

Є тут хлопчина один, що має п'ять ячних хлібів та дві рибі, але що то на безліч таку!

10 J esus said, “Have the people sit down.” Now there was much grass in that place. So the men sat down, in number about five thousand.

А Ісус відказав: Скажіть людям сідати! А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.

11 J esus took the loaves; and having given thanks, he distributed to the disciples, and the disciples to those who were sitting down; likewise also of the fish as much as they desired.

А Ісус узяв хліби, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.

12 W hen they were filled, he said to his disciples, “Gather up the broken pieces which are left over, that nothing be lost.”

І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: Позбирайте куски позосталі, щоб ніщо не загинуло.

13 S o they gathered them up, and filled twelve baskets with broken pieces from the five barley loaves, which were left over by those who had eaten.

І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдцям із п'яти ячних хлібів.

14 W hen therefore the people saw the sign which Jesus did, they said, “This is truly the prophet who comes into the world.”

А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!

15 J esus therefore, perceiving that they were about to come and take him by force, to make him king, withdrew again to the mountain by himself.

Спостерігши ж Ісус, що вони мають замір прийти та забрати Його, щоб настановити царем, знов на гору пішов Сам один.

16 W hen evening came, his disciples went down to the sea,

А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.

17 a nd they entered into the boat, and were going over the sea to Capernaum. It was now dark, and Jesus had not come to them.

І, ввійшовши до човна, на другий бік моря вони попливли, до Капернауму. І темрява вже наступила була, а Ісус ще до них не приходив.

18 T he sea was tossed by a great wind blowing.

Від великого ж вітру, що віяв, хвилювалося море.

19 W hen therefore they had rowed about twenty-five or thirty stadia, they saw Jesus walking on the sea, and drawing near to the boat; and they were afraid.

Як вони ж пропливли стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до човна зближається, і їх страх обгорнув...

20 B ut he said to them, “It is I. Don’t be afraid.”

Він же каже до них: Це Я, не лякайтесь!

21 T hey were willing therefore to receive him into the boat. Immediately the boat was at the land where they were going.

І хотіли вони взяти до човна Його; та човен зараз пристав до землі, до якої пливли.

22 O n the next day, the multitude that stood on the other side of the sea saw that there was no other boat there, except the one in which his disciples had embarked, and that Jesus hadn’t entered with his disciples into the boat, but his disciples had gone away alone.

А наступного дня той народ, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого човна, крім одного того, що до нього ввійшли були учні Його, не було, і що до човна не входив Ісус із Своїми учнями, але відпливли самі учні.

23 H owever boats from Tiberias came near to the place where they ate the bread after the Lord had given thanks.

А тим часом із Тіверіяди припливли човни інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.

24 W hen the multitude therefore saw that Jesus wasn’t there, nor his disciples, they themselves got into the boats, and came to Capernaum, seeking Jesus.

Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни посідали самі й прибули до Капернауму, і шукали Ісуса.

25 W hen they found him on the other side of the sea, they asked him, “Rabbi, when did you come here?”

І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: Коли Ти прибув сюди, Учителю?

26 J esus answered them, “Most certainly I tell you, you seek me, not because you saw signs, but because you ate of the loaves, and were filled.

Відповів їм Ісус і сказав: Поправді, поправді кажу вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наситились.

27 D on’t work for the food which perishes, but for the food which remains to eternal life, which the Son of Man will give to you. For God the Father has sealed him.”

Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Людський, бо відзначив Його Бог Отець.

28 T hey said therefore to him, “What must we do, that we may work the works of God?”

Сказали ж до Нього вони: Що ми маємо почати, щоб робити діла Божі?

29 J esus answered them, “This is the work of God, that you believe in him whom he has sent.”

Ісус відповів і сказав їм: Оце діло Боже, щоб у Того ви вірували, Кого Він послав.

30 T hey said therefore to him, “What then do you do for a sign, that we may see, and believe you? What work do you do?

А вони відказали Йому: Яке ж знамено Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли Тобі віри? Що Ти робиш?

31 O ur fathers ate the manna in the wilderness. As it is written, ‘He gave them bread out of heaven to eat.’”

Наші отці їли манну в пустині, як написано: Хліб із неба їм дав на поживу.

32 J esus therefore said to them, “Most certainly, I tell you, it wasn’t Moses who gave you the bread out of heaven, but my Father gives you the true bread out of heaven.

А Ісус їм сказав: Поправді, поправді кажу вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.

33 F or the bread of God is that which comes down out of heaven, and gives life to the world.”

Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові.

34 T hey said therefore to him, “Lord, always give us this bread.”

А вони відказали до Нього: Давай, Господи, хліба такого нам завжди!

35 J esus said to them, “I am the bread of life. He who comes to me will not be hungry, and he who believes in me will never be thirsty.

Ісус же сказав їм: Я хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме.

36 B ut I told you that you have seen me, and yet you don’t believe.

Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.

37 A ll those whom the Father gives me will come to me. He who comes to me I will in no way throw out.

Усе прийде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.

38 F or I have come down from heaven, not to do my own will, but the will of him who sent me.

Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.

39 T his is the will of my Father who sent me, that of all he has given to me I should lose nothing, but should raise him up at the last day.

Оце ж воля Того, Хто послав Мене, щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскресив те останнього дня.

40 T his is the will of the one who sent me, that everyone who sees the Son, and believes in him, should have eternal life; and I will raise him up at the last day.”

Оце ж воля Мого Отця, щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.

41 T he Jews therefore murmured concerning him, because he said, “I am the bread which came down out of heaven.”

Тоді стали юдеї ремствувати на Нього, що сказав: Я той хліб, що з неба зійшов.

42 T hey said, “Isn’t this Jesus, the son of Joseph, whose father and mother we know? How then does he say, ‘I have come down out of heaven?’”

І казали вони: хіба Він не Ісус, син Йосипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?

43 T herefore Jesus answered them, “Don’t murmur among yourselves.

А Ісус відповів і промовив до них: Не ремствуйте ви між собою!

44 N o one can come to me unless the Father who sent me draws him, and I will raise him up in the last day.

Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, і того воскрешу Я останнього дня.

45 I t is written in the prophets, ‘They will all be taught by God.’ Therefore everyone who hears from the Father, and has learned, comes to me.

У Пророків написано: І всі будуть від Бога навчені. Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.

46 N ot that anyone has seen the Father, except he who is from God. He has seen the Father.

Це не значить, щоб хтось Отця бачив, тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.

47 M ost certainly, I tell you, he who believes in me has eternal life.

Поправді, поправді кажу Вам: Хто вірує в Мене, життя вічне той має.

48 I am the bread of life.

Я хліб життя!

49 Y our fathers ate the manna in the wilderness, and they died.

Отці ваші в пустині їли манну, і померли.

50 T his is the bread which comes down out of heaven, that anyone may eat of it and not die.

То є хліб, Який сходить із неба, щоб не вмер, хто Його споживає.

51 I am the living bread which came down out of heaven. If anyone eats of this bread, he will live forever. Yes, the bread which I will give for the life of the world is my flesh.”

Я хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам.

52 T he Jews therefore contended with one another, saying, “How can this man give us his flesh to eat?”

Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: Як же Він може дати нам тіла спожити?

53 J esus therefore said to them, “Most certainly I tell you, unless you eat the flesh of the Son of Man and drink his blood, you don’t have life in yourselves.

І сказав їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.

54 H e who eats my flesh and drinks my blood has eternal life, and I will raise him up at the last day.

Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.

55 F or my flesh is food indeed, and my blood is drink indeed.

Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття.

56 H e who eats my flesh and drinks my blood lives in me, and I in him.

Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому.

57 A s the living Father sent me, and I live because of the Father; so he who feeds on me, he will also live because of me.

Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.

58 T his is the bread which came down out of heaven—not as our fathers ate the manna, and died. He who eats this bread will live forever.”

То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли манну й померли, хто цей хліб споживає, той жити буде повік!

59 H e said these things in the synagogue, as he taught in Capernaum.

Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.

60 T herefore many of his disciples, when they heard this, said, “This is a hard saying! Who can listen to it?”

А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: Жорстока це мова! Хто слухати може її?

61 B ut Jesus knowing in himself that his disciples murmured at this, said to them, “Does this cause you to stumble?

А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ремствують, промовив до них: Чи оце вас спокушує?

62 T hen what if you would see the Son of Man ascending to where he was before?

А що ж, як побачите Людського Сина, що сходить туди, де перше Він був?

63 I t is the spirit who gives life. The flesh profits nothing. The words that I speak to you are spirit, and are life.

То дух, що оживлює, тіло ж не помагає нічого. Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя.

64 B ut there are some of you who don’t believe.” For Jesus knew from the beginning who they were who didn’t believe, and who it was who would betray him.

Але є дехто з вас, хто не вірує. Бо Ісус знав спочатку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.

65 H e said, “For this cause have I said to you that no one can come to me, unless it is given to him by my Father.”

І сказав Він: Я тому й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця дане те.

66 A t this, many of his disciples went back, and walked no more with him.

Із того часу відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.

67 J esus said therefore to the twelve, “You don’t also want to go away, do you?”

І сказав Ісус Дванадцятьом: Чи не хочете й ви відійти?

68 S imon Peter answered him, “Lord, to whom would we go? You have the words of eternal life.

Відповів Йому Симон Петро: До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного.

69 W e have come to believe and know that you are the Christ, the Son of the living God.”

Ми ж увірували та пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого!

70 J esus answered them, “Didn’t I choose you, the twelve, and one of you is a devil?”

Відповів їм Ісус: Чи не Дванадцятьох Я вас вибрав? Та один із вас диявол...

71 N ow he spoke of Judas, the son of Simon Iscariot, for it was he who would betray him, being one of the twelve.

Це сказав Він про Юду, сина Симонового, Іскаріота. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьох.