1 F or we know that if the earthly house of our tent is dissolved, we have a building from God, a house not made with hands, eternal, in the heavens.

Знаємо бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, дім нерукотворний та вічний.

2 F or most certainly in this we groan, longing to be clothed with our habitation which is from heaven;

Тому то й зідхаємо, бажаючи приодягтися будівлею нашею, що з неба,

3 i f so be that being clothed we will not be found naked.

коли б тільки й одягнені ми не знайшлися нагі!

4 F or indeed we who are in this tent do groan, being burdened; not that we desire to be unclothed, but that we desire to be clothed, that what is mortal may be swallowed up by life.

Бо ми, знаходячися в цьому наметі, зідхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягтися, але одягтися, щоб смертне пожерлось життям.

5 N ow he who made us for this very thing is God, who also gave to us the down payment of the Spirit.

А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завдаток Духа.

6 T herefore we are always confident and know that while we are at home in the body, we are absent from the Lord;

Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому,

7 f or we walk by faith, not by sight.

бо ходимо вірою, а не видінням,

8 W e are courageous, I say, and are willing rather to be absent from the body, and to be at home with the Lord.

ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа.

9 T herefore also we make it our aim, whether at home or absent, to be well pleasing to him.

Тому ми й пильнуємо, чи зостаємося в домі тіла, чи виходимо з дому, бути Йому любими.

10 F or we must all be revealed before the judgment seat of Christ; that each one may receive the things in the body, according to what he has done, whether good or bad.

Бо мусимо всі ми з'явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе.

11 K nowing therefore the fear of the Lord, we persuade men, but we are revealed to God; and I hope that we are revealed also in your consciences.

Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні.

12 F or we are not commending ourselves to you again, but speak as giving you occasion of boasting on our behalf, that you may have something to answer those who boast in appearance, and not in heart.

Бо не знову себе ми доручуємо вам, але даємо вам привід хвалитися нами, щоб мали ви що проти тих, що хваляться обличчям, а не серцем.

13 F or if we are beside ourselves, it is for God. Or if we are of sober mind, it is for you.

Коли бо ми з розуму сходимо, то Богові, коли ж при здоровому розумі, то для вас.

14 F or the love of Christ constrains us; because we judge thus, that one died for all, therefore all died.

Бо Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли.

15 H e died for all, that those who live should no longer live to themselves, but to him who for their sakes died and rose again.

А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.

16 T herefore we know no one after the flesh from now on. Even though we have known Christ after the flesh, yet now we know him so no more.

Через те відтепер ми нікого не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже!

17 T herefore if anyone is in Christ, he is a new creation. The old things have passed away. Behold, all things have become new.

Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове!

18 B ut all things are of God, who reconciled us to himself through Jesus Christ, and gave to us the ministry of reconciliation;

Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служіння примирення,

19 n amely, that God was in Christ reconciling the world to himself, not reckoning to them their trespasses, and having committed to us the word of reconciliation.

бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважавши на їхні провини, і поклав у нас слово примирення.

20 W e are therefore ambassadors on behalf of Christ, as though God were entreating by us: we beg you on behalf of Christ, be reconciled to God.

Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!

21 F or him who knew no sin he made to be sin on our behalf; so that in him we might become the righteousness of God.

Бо Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім!