1 N ow there were some present at the same time who told him about the Galileans, whose blood Pilate had mixed with their sacrifices.

Того часу прийшли були дехто, та й розповіли Йому про галілеян, що їхню кров Пилат змішав був із їхніми жертвами.

2 J esus answered them, “Do you think that these Galileans were worse sinners than all the other Galileans, because they suffered such things?

Ісус же сказав їм у відповідь: Чи ви думаєте, що оці галілеяни, що так постраждали, грішніші були від усіх галілеян?

3 I tell you, no, but unless you repent, you will all perish in the same way.

Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!

4 O r those eighteen, on whom the tower in Siloam fell, and killed them; do you think that they were worse offenders than all the men who dwell in Jerusalem?

Або ті вісімнадцять, що башта на них завалилась була в Сілоамі й побила їх, чи думаєте, що ті винні були більш за всіх, що в Єрусалимі живуть?

5 I tell you, no, but, unless you repent, you will all perish in the same way.”

Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!

6 H e spoke this parable. “A certain man had a fig tree planted in his vineyard, and he came seeking fruit on it, and found none.

І Він розповів оцю притчу: Один чоловік у своїм винограднику мав посаджене фіґове дерево. І прийшов він шукати на ньому плоду, але не знайшов.

7 H e said to the vine dresser, ‘Behold, these three years I have come looking for fruit on this fig tree, and found none. Cut it down. Why does it waste the soil?’

І сказав винареві: Оце третій рік, відколи приходжу шукати плоду на цім фіґовім дереві, але не знаходжу; зрубай його, нащо й землю марнує воно?

8 H e answered, ‘Lord, leave it alone this year also, until I dig around it, and fertilize it.

А той йому в відповідь каже: Позостав його, пане, і на цей рік, аж поки його обкопаю довкола, і обкладу його гноєм,

9 I f it bears fruit, fine; but if not, after that, you can cut it down.’”

чи року наступного плоду не вродить воно. Коли ж ні, то зрубаєш його.

10 H e was teaching in one of the synagogues on the Sabbath day.

І навчав Він в одній з синагог у суботу.

11 B ehold, there was a woman who had a spirit of infirmity eighteen years, and she was bent over, and could in no way straighten herself up.

І ось там була одна жінка, що вісімнадцять років мала духа немочі, і була скорчена, і не могла ніяк випростатись.

12 W hen Jesus saw her, he called her, and said to her, “Woman, you are freed from your infirmity.”

А Ісус, як побачив її, то покликав до Себе. І сказав їй: Жінко, звільнена ти від недуги своєї.

13 H e laid his hands on her, and immediately she stood up straight, and glorified God.

І Він руки на неї поклав, і вона зараз випросталась, і стала славити Бога!

14 T he ruler of the synagogue, being indignant because Jesus had healed on the Sabbath, said to the multitude, “There are six days in which men ought to work. Therefore come on those days and be healed, and not on the Sabbath day!”

Озвався ж старший синагоги, обурений, що Ісус уздоровив у суботу, і сказав до народу: Є шість день, коли працювати належить, приходьте тоді та вздоровлюйтеся, а не дня суботнього.

15 T herefore the Lord answered him, “You hypocrites! Doesn’t each one of you free his ox or his donkey from the stall on the Sabbath, and lead him away to water?

А Господь відповів і промовив до нього: Лицеміре, хіба ж не відв'язує кожен із вас у суботу свого вола чи осла від ясел, і не веде напоїти?

16 O ught not this woman, being a daughter of Abraham, whom Satan had bound eighteen long years, be freed from this bondage on the Sabbath day?”

Чи ж цю дочку Авраамову, яку сатана був зв'язав вісімнадцять ось років, не належить звільнити її суботнього дня від цих пут?

17 A s he said these things, all his adversaries were disappointed, and all the multitude rejoiced for all the glorious things that were done by him.

А як Він говорив це, засоромилися всі Його супротивники. І тішився ввесь народ всіма славними вчинками, які Він чинив!

18 H e said, “What is God’s Kingdom like? To what shall I compare it?

Він же промовив: До чого подібне Царство Боже, і до чого його прирівняю?

19 I t is like a grain of mustard seed, which a man took, and put in his own garden. It grew, and became a large tree, and the birds of the sky live in its branches.”

Подібне воно до гірчичного зерна, що взяв чоловік і посіяв його в своїм саді. І воно виросло, і деревом стало, і кублилось птаство небесне на віттях його.

20 A gain he said, “To what shall I compare God’s Kingdom?

І знову сказав Він: Із чим порівняю Я Божеє Царство?

21 I t is like yeast, which a woman took and hid in three measures of flour, until it was all leavened.”

Подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірки муки, аж поки все вкисне.

22 H e went on his way through cities and villages, teaching, and traveling on to Jerusalem.

І проходив містами та селами Він і навчав, до Єрусалиму простуючи.

23 O ne said to him, “Lord, are they few who are saved?” He said to them,

І озвався до Нього один: Господи, хіба буде мало спасених? А Він відказав їм:

24 “ Strive to enter in by the narrow door, for many, I tell you, will seek to enter in, and will not be able.

Силкуйтеся ввійти тісними ворітьми, бо кажу вам, багато-хто будуть намагатися ввійти, та не зможуть!

25 W hen once the master of the house has risen up, and has shut the door, and you begin to stand outside, and to knock at the door, saying, ‘Lord, Lord, open to us!’ then he will answer and tell you, ‘I don’t know you or where you come from.’

Як устане Господар та двері замкне, ви зачнете вистоювати ізнадвору, та стукати в двері й казати: Господи, відчини нам! А Він вам у відповідь скаже: Не знаю Я вас, звідки ви!

26 T hen you will begin to say, ‘We ate and drank in your presence, and you taught in our streets.’

Тоді станете ви говорити: Ми їли й пили перед Тобою і на вулицях наших навчав Ти...

27 H e will say, ‘I tell you, I don’t know where you come from. Depart from me, all you workers of iniquity.’

А Він вам відкаже: Говорю вам, не знаю Я, звідки ви. Відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду!

28 T here will be weeping and gnashing of teeth, when you see Abraham, Isaac, Jacob, and all the prophets, in God’s Kingdom, and yourselves being thrown outside.

Буде плач там і скрегіт зубів, як побачите ви Авраама, та Ісака та Якова, та пророків усіх в Царстві Божім, себе ж вигнаних геть...

29 T hey will come from the east, west, north, and south, and will sit down in God’s Kingdom.

І прийдуть інші від сходу й заходу, і півночі й півдня, і при столі в Царстві Божім засядуть!

30 B ehold, there are some who are last who will be first, and there are some who are first who will be last.”

І ось, є останні, що стануть за перших, і є перші, що стануть останніми!

31 O n that same day, some Pharisees came, saying to him, “Get out of here, and go away, for Herod wants to kill you.”

Тієї години підійшли дехто з фарисеїв, і сказали Йому: Вийди собі, і піди звідси, хоче бо Ірод убити Тебе...

32 H e said to them, “Go and tell that fox, ‘Behold, I cast out demons and perform cures today and tomorrow, and the third day I complete my mission.

А Він відказав їм: Ідіть і скажіть тому лисові: Ось демонів Я виганяю, і чиню вздоровлення, сьогодні та взавтра, а третього дня закінчу.

33 N evertheless I must go on my way today and tomorrow and the next day, for it can’t be that a prophet perish outside of Jerusalem.’

Однак, Мені треба ходити сьогодні та взавтра, і часу найближчого, бо згинути не може пророк поза Єрусалимом.

34 “ Jerusalem, Jerusalem, that kills the prophets, and stones those who are sent to her! How often I wanted to gather your children together, like a hen gathers her own brood under her wings, and you refused!

Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли!

35 B ehold, your house is left to you desolate. I tell you, you will not see me, until you say, ‘Blessed is he who comes in the name of the Lord!’”

Ось ваш дім зостається порожній для вас! Говорю бо Я вам: Ви мене не побачите, аж поки не настане, що скажете: Благословенний, Хто йде в Господнє Ім'я!