1 T herefore let us also, seeing we are surrounded by so great a cloud of witnesses, lay aside every weight and the sin which so easily entangles us, and let us run with patience the race that is set before us,

Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами,

2 l ooking to Jesus, the author and perfecter of faith, who for the joy that was set before him endured the cross, despising its shame, and has sat down at the right hand of the throne of God.

дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого.

3 F or consider him who has endured such contradiction of sinners against himself, that you don’t grow weary, fainting in your souls.

Тож подумайте про Того, хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх.

4 Y ou have not yet resisted to blood, striving against sin;

Ви ще не змагались до крови, борючись проти гріха,

5 a nd you have forgotten the exhortation which reasons with you as with children, “My son, don’t take lightly the chastening of the Lord, nor faint when you are reproved by him;

і забули нагад, що говорить до вас, як синів: Мій сину, не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоряє тобі.

6 F or whom the Lord loves, he chastens, and scourges every son whom he receives.”

Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає!

7 I t is for discipline that you endure. God deals with you as with children, for what son is there whom his father doesn’t discipline?

Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає?

8 B ut if you are without discipline, of which all have been made partakers, then are you illegitimate, and not children.

А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з перелюбу, а не сини.

9 F urthermore, we had the fathers of our flesh to chasten us, and we paid them respect. Shall we not much rather be in subjection to the Father of spirits, and live?

А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні коритися ми Отцеві духів, щоб жити?

10 F or they indeed, for a few days, punished us as seemed good to them; but he for our profit, that we may be partakers of his holiness.

Ті нас за короткого часу карали, як їм до вподоби було, Цей же на користь, щоб ми стали учасниками Його святости.

11 A ll chastening seems for the present to be not joyous but grievous; yet afterward it yields the peaceful fruit of righteousness to those who have been exercised thereby.

Усяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности!

12 T herefore lift up the hands that hang down and the feeble knees,

Тому то опущені руки й коліна знеможені випростуйте,

13 a nd make straight paths for your feet, so that which is lame may not be dislocated, but rather be healed.

і чиніть прості стежки ногам вашим, щоб кульгаве не збочило, але краще виправилось.

14 F ollow after peace with all men, and the sanctification without which no man will see the Lord,

Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа.

15 l ooking carefully lest there be any man who falls short of the grace of God; lest any root of bitterness springing up trouble you, and many be defiled by it;

Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благодаті, щоб не виріс який гіркий корінь і не наробив непокою, і щоб багато-хто не опоганились тим.

16 l est there be any sexually immoral person, or profane person, like Esau, who sold his birthright for one meal.

Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворідство віддав за поживу саму.

17 F or you know that even when he afterward desired to inherit the blessing, he was rejected, for he found no place for a change of mind though he sought it diligently with tears.

Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкувати благословення, відкинутий був, не знайшов бо був можливости до покаяння, хоч його із слізьми шукав.

18 F or you have not come to a mountain that might be touched, and that burned with fire, and to blackness, darkness, storm,

Бо ви не приступили до гори дотикальної та до палючого огню, і до хмари, і до темряви, та до бурі,

19 t he sound of a trumpet, and the voice of words; which those who heard it begged that not one more word should be spoken to them,

і до сурмового звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них.

20 f or they could not stand that which was commanded, “If even an animal touches the mountain, it shall be stoned”;

Не могли бо вони того витримати, що наказано: Коли й звірина до гори доторкнеться, то буде камінням побита.

21 a nd so fearful was the appearance that Moses said, “I am terrified and trembling.”

І таке страшне те видіння було, що Мойсей проказав: Я боюся й тремчу!...

22 B ut you have come to Mount Zion, and to the city of the living God, the heavenly Jerusalem, and to innumerable multitudes of angels,

Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч Анголів,

23 t o the general assembly and assembly of the firstborn who are enrolled in heaven, to God the Judge of all, to the spirits of just men made perfect,

і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх до Бога, і до духів удосконалених праведників,

24 t o Jesus, the mediator of a new covenant, and to the blood of sprinkling that speaks better than that of Abel.

і до Посередника Нового Заповіту до Ісуса, і до покроплення крови, що краще промовляє, як Авелева.

25 S ee that you don’t refuse him who speaks. For if they didn’t escape when they refused him who warned on the earth, how much more will we not escape who turn away from him who warns from heaven,

Глядіть, не відвертайтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає,

26 w hose voice shook the earth then, but now he has promised, saying, “Yet once more I will shake not only the earth, but also the heavens.”

що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом.

27 T his phrase, “Yet once more”, signifies the removing of those things that are shaken, as of things that have been made, that those things which are not shaken may remain.

А ще раз визначає заміну захитаного, як створеного, щоб зосталися ті, хто непохитний.

28 T herefore, receiving a Kingdom that can’t be shaken, let us have grace, through which we serve God acceptably, with reverence and awe,

Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благодать, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо страхом.

29 f or our God is a consuming fire.

Бо наш Бог то палючий огонь!