1 H e went out from there. He came into his own country, and his disciples followed him.

І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї батьківщини, а за Ним ішли учні Його.

2 W hen the Sabbath had come, he began to teach in the synagogue, and many hearing him were astonished, saying, “Where did this man get these things?” and, “What is the wisdom that is given to this man, that such mighty works come about by his hands?

Як настала ж субота, Він навчати почав у синагозі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що дана Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?

3 I sn’t this the carpenter, the son of Mary, and brother of James, Joses, Judah, and Simon? Aren’t his sisters here with us?” They were offended at him.

Хіба ж Він не тесля, син Маріїн, брат же Якову, і Йосипу, і Юді та Симонові? А сестри Його хіба тут не між нами? І вони спокушалися Ним...

4 J esus said to them, “A prophet is not without honor, except in his own country, and among his own relatives, and in his own house.”

А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм.

5 H e could do no mighty work there, except that he laid his hands on a few sick people, and healed them.

І Він тут учинити не міг чуда жадного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздоровив.

6 H e marveled because of their unbelief. He went around the villages teaching.

І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по селах навкруг та навчав.

7 H e called to himself the twelve, and began to send them out two by two; and he gave them authority over the unclean spirits.

І, закликавши Дванадцятьох, зачав їх по двох посилати, і владу їм дав над нечистими духами.

8 H e commanded them that they should take nothing for their journey, except a staff only: no bread, no wallet, no money in their purse,

І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім палиці тільки самої: ні торби, ні хліба, ані мідяків у свій черес,

9 b ut to wear sandals, and not put on two tunics.

а ходити в сандалях, і двох убрань не носити.

10 H e said to them, “Wherever you enter into a house, stay there until you depart from there.

І промовив до них: Коли ви де ввійдете в дім, залишайтеся там, аж поки не вийдете звідти.

11 W hoever will not receive you nor hear you, as you depart from there, shake off the dust that is under your feet for a testimony against them. Assuredly, I tell you, it will be more tolerable for Sodom and Gomorrah in the day of judgment than for that city!”

А як місто яке вас не прийме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на свідчення супроти них. Поправді кажу вам, легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому!

12 T hey went out and preached that people should repent.

І вийшли вони, і проповідували, щоб каялися.

13 T hey cast out many demons, and anointed many with oil who were sick, and healed them.

І багато вигонили демонів, і оливою хворих багато намащували і вздоровляли.

14 K ing Herod heard this, for his name had become known, and he said, “John the Baptizer has risen from the dead, and therefore these powers are at work in him.”

І прочув про Ісуса цар Ірод, бо ім'я Його стало загально відоме, і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому творяться чуда від нього.

15 B ut others said, “He is Elijah.” Others said, “He is a prophet, or like one of the prophets.”

Інші впевняли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.

16 B ut Herod, when he heard this, said, “This is John, whom I beheaded. He has risen from the dead.”

А Ірод, прочувши, сказав: Іван, якому я голову стяв був, оце він воскрес!

17 F or Herod himself had sent out and arrested John, and bound him in prison for the sake of Herodias, his brother Philip’s wife, for he had married her.

Той бо Ірод, пославши, схопив був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа, бо він одружився був із нею.

18 F or John said to Herod, “It is not lawful for you to have your brother’s wife.”

Бо Іван казав Іродові: Не годиться тобі мати за дружину жінку брата свого!

19 H erodias set herself against him, and desired to kill him, but she couldn’t,

А Іродіяда лютилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.

20 f or Herod feared John, knowing that he was a righteous and holy man, and kept him safe. When he heard him, he did many things, and he heard him gladly.

Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бентежився, але слухав його залюбки.

21 T hen a convenient day came, that Herod on his birthday made a supper for his nobles, the high officers, and the chief men of Galilee.

Та настав день догідний, коли дня народження Ірод справляв був бенкета вельможам своїм, і тисячникам, і галілейській старшині,

22 W hen the daughter of Herodias herself came in and danced, she pleased Herod and those sitting with him. The king said to the young lady, “Ask me whatever you want, and I will give it to you.”

і коли прийшла дочка тієї Іродіяди, і танцювала, і сподобалася Іродові та присутнім із ним при столі, тоді цар промовив до дівчини: Проси в мене, чого хочеш, і дам я тобі!

23 H e swore to her, “Whatever you shall ask of me, I will give you, up to half of my kingdom.”

І поклявся він їй: Чого тільки від мене попросиш, то дам я тобі, хоча б і півцарства мого!

24 S he went out, and said to her mother, “What shall I ask?” She said, “The head of John the Baptizer.”

Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: Чого маю просити? А та відказала: Голови Івана Христителя...

25 S he came in immediately with haste to the king, and asked, “I want you to give me right now the head of John the Baptizer on a platter.”

І зараз квапливо вернулась вона до царя, і просила, говорячи: Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полумиску голову Івана Христителя!

26 T he king was exceedingly sorry, but for the sake of his oaths, and of his dinner guests, he didn’t wish to refuse her.

І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були при столі, не схотів їй відмовити.

27 I mmediately the king sent out a soldier of his guard, and commanded to bring John’s head, and he went and beheaded him in the prison,

І цар зараз послав вояка, і звелів принести Іванову голову.

28 a nd brought his head on a platter, and gave it to the young lady; and the young lady gave it to her mother.

І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його голову на полумискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало її своїй матері...

29 W hen his disciples heard this, they came and took up his corpse, and laid it in a tomb.

А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гробу поклали його.

30 T he apostles gathered themselves together to Jesus, and they told him all things, whatever they had done, and whatever they had taught.

І посходилися до Ісуса апостоли, і розповіли Йому все, як багато зробили вони, і як багато навчили.

31 H e said to them, “You come apart into a deserted place, and rest awhile.” For there were many coming and going, and they had no leisure so much as to eat.

І сказав Він до них: Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте. Бо багато народу приходило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.

32 T hey went away in the boat to a deserted place by themselves.

І відпливли вони човном окремо до місця безлюдного.

33 T hey saw them going, and many recognized him and ran there on foot from all the cities. They arrived before them and came together to him.

І побачили їх, коли плинули, і багато-хто їх розпізнали. І пішки побігли туди з усіх міст, та й їх випередили.

34 J esus came out, saw a great multitude, and he had compassion on them, because they were like sheep without a shepherd, and he began to teach them many things.

І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилувався над ними, бо були, немов вівці, що не мають пастуха. І зачав їх багато навчати.

35 W hen it was late in the day, his disciples came to him, and said, “This place is deserted, and it is late in the day.

І, як минуло вже часу доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: Це місце безлюдне, а година вже пізня.

36 S end them away, that they may go into the surrounding country and villages, and buy themselves bread, for they have nothing to eat.”

Відпусти їх, нехай підуть в осади та села близькі, і куплять собі чого їсти.

37 B ut he answered them, “You give them something to eat.” They asked him, “Shall we go and buy two hundred denarii worth of bread, and give them something to eat?”

А Він відповів і сказав їм: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали Йому: Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті динаріїв, і дати їм їсти?

38 H e said to them, “How many loaves do you have? Go see.” When they knew, they said, “Five, and two fish.”

А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте! І розізнавши, сказали: П'ять хлібів та дві рибі.

39 H e commanded them that everyone should sit down in groups on the green grass.

І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля одного.

40 T hey sat down in ranks, by hundreds and by fifties.

І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдесят.

41 H e took the five loaves and the two fish, and looking up to heaven, he blessed and broke the loaves, and he gave to his disciples to set before them, and he divided the two fish among them all.

І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив.

42 T hey all ate, and were filled.

І всі їли й наїлися!

43 T hey took up twelve baskets full of broken pieces and also of the fish.

А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.

44 T hose who ate the loaves were five thousand men.

А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка!

45 I mmediately he made his disciples get into the boat, and to go ahead to the other side, to Bethsaida, while he himself sent the multitude away.

І зараз звелів Своїм учням до човна сідати, і на той бік поплинути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить народ.

46 A fter he had taken leave of them, he went up the mountain to pray.

І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на гору.

47 W hen evening had come, the boat was in the middle of the sea, and he was alone on the land.

А як вечір настав, човен був серед моря, а Він Сам один на землі.

48 S eeing them distressed in rowing, for the wind was contrary to them, about the fourth watch of the night he came to them, walking on the sea, and he would have passed by them,

Коли ж Він побачив, як вони веслуванням мордуються, бо вітер їм був супротивний, о четвертій сторожі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи, і хотів їх минути.

49 b ut they, when they saw him walking on the sea, supposed that it was a ghost, and cried out;

А вони, як побачили, що йде Він по морю, подумали, що то мара, та й стали кричати,

50 f or they all saw him, and were troubled. But he immediately spoke with them, and said to them, “Cheer up! It is I! Don’t be afraid.”

бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: Будьте смілі, це Я, не лякайтесь!

51 H e got into the boat with them; and the wind ceased, and they were very amazed among themselves, and marveled;

І ввійшов Він у човен до них, і вітер затих. А вони здивувалися дуже в собі,

52 f or they hadn’t understood about the loaves, but their hearts were hardened.

бо не зрозуміли чуда про хліби, бо серце їхнє було затверділе.

53 W hen they had crossed over, they came to land at Gennesaret, and moored to the shore.

Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську й причалили.

54 W hen they had come out of the boat, immediately the people recognized him,

І, як вони повиходили з човна, люди зараз пізнали Його,

55 a nd ran around that whole region, and began to bring those who were sick, on their mats, to where they heard he was.

і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих приносити, де тільки прочули були, що Він є.

56 W herever he entered, into villages, or into cities, or into the country, they laid the sick in the marketplaces, and begged him that they might touch just the fringe of his garment; and as many as touched him were made well.

І куди тільки Він прибував до сіл, чи до міст, чи до осель, клали недужих на майданах, і благали Його, щоб могли доторкнутись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього доторкувався, той був уздоровлений!