1 H e began to speak to them in parables. “A man planted a vineyard, put a hedge around it, dug a pit for the wine press, built a tower, rented it out to a farmer, and went into another country.

І почав Він у притчах до них промовляти: Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов.

2 W hen it was time, he sent a servant to the farmer to get from the farmer his share of the fruit of the vineyard.

А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарів.

3 T hey took him, beat him, and sent him away empty.

Та вони схопили його та й побили, і відіслали ні з чим.

4 A gain, he sent another servant to them; and they threw stones at him, wounded him in the head, and sent him away shamefully treated.

І знову послав він до них раба іншого, та й того вони зранили в голову та зневажили.

5 A gain he sent another; and they killed him; and many others, beating some, and killing some.

Тоді вислав він іншого, і того вони вбили. І багатьох іще інших, набили одних, а одних повбивали.

6 T herefore still having one, his beloved son, he sent him last to them, saying, ‘They will respect my son.’

І він мав ще одного, сина улюбленого. Наостанок послав і того він до них і сказав: Посоромляться сина мого!

7 B ut those farmers said among themselves, ‘This is the heir. Come, let’s kill him, and the inheritance will be ours.’

А ті винарі міркували собі: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і нашою спадщина буде!

8 T hey took him, killed him, and cast him out of the vineyard.

І вони схопили його та й убили, і викинули його за виноградник...

9 W hat therefore will the lord of the vineyard do? He will come and destroy the farmers, and will give the vineyard to others.

Отож, що пан виноградника зробить? Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.

10 H aven’t you even read this Scripture: ‘The stone which the builders rejected, the same was made the head of the corner.

Чи ви не читали в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!

11 T his was from the Lord, it is marvelous in our eyes’?”

Від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших.

12 T hey tried to seize him, but they feared the multitude; for they perceived that he spoke the parable against them. They left him, and went away.

І шукали Його, щоб схопити, але побоялись народу. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю притчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.

13 T hey sent some of the Pharisees and of the Herodians to him, that they might trap him with words.

І вони вислали деяких із фарисеїв та іродіянів до Нього, щоб зловити на слові Його.

14 W hen they had come, they asked him, “Teacher, we know that you are honest, and don’t defer to anyone; for you aren’t partial to anyone, but truly teach the way of God. Is it lawful to pay taxes to Caesar, or not?

Ті ж прийшли та й говорять Йому: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсім ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?

15 S hall we give, or shall we not give?” But he, knowing their hypocrisy, said to them, “Why do you test me? Bring me a denarius, that I may see it.”

А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: Чого ви Мене випробовуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити.

16 T hey brought it. He said to them, “Whose is this image and inscription?” They said to him, “Caesar’s.”

І принесли вони. А Він каже до них: Чий це образ і напис? Ті ж Йому відказали: Кесарів.

17 J esus answered them, “Render to Caesar the things that are Caesar’s, and to God the things that are God’s.” They marveled greatly at him.

Ісус тоді каже в відповідь їм: Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже! І дивувалися з Нього вони...

18 T here came to him Sadducees, who say that there is no resurrection. They asked him, saying,

І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його та сказали:

19 “ Teacher, Moses wrote to us, ‘If a man’s brother dies, and leaves a wife behind him, and leaves no children, that his brother should take his wife, and raise up offspring for his brother.’

Учителю, Мойсей написав нам: Як помре кому брат, і полишить дружину, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружину його, та й відновить насіння для брата свого.

20 T here were seven brothers. The first took a wife, and dying left no offspring.

Було сім братів. І перший взяв дружину й умер, не лишивши дітей.

21 T he second took her, and died, leaving no children behind him. The third likewise;

Другий теж її взяв та й помер, і він не лишив дітей. Так само і третій.

22 a nd the seven took her and left no children. Last of all the woman also died.

І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.

23 I n the resurrection, when they rise, whose wife will she be of them? For the seven had her as a wife.”

А в воскресенні, як воскреснуть вони, то котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.

24 J esus answered them, “Isn’t this because you are mistaken, not knowing the Scriptures, nor the power of God?

Ісус їм відказав: Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писання, ані Божої сили?

25 F or when they will rise from the dead, they neither marry, nor are given in marriage, but are like angels in heaven.

Бо як із мертвих воскреснуть, то не будуть женитись, ані заміж виходити, але будуть, немов Анголи ті на небі.

26 B ut about the dead, that they are raised; haven’t you read in the book of Moses, about the Bush, how God spoke to him, saying, ‘I am the God of Abraham, the God of Isaac, and the God of Jacob’ ?

Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як при кущі сказав йому Бог, промовляючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів,

27 H e is not the God of the dead, but of the living. You are therefore badly mistaken.”

Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь дуже.

28 O ne of the scribes came, and heard them questioning together. Knowing that he had answered them well, asked him, “Which commandment is the greatest of all?”

А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: Котра заповідь перша з усіх?

29 J esus answered, “The greatest is, ‘Hear, Israel, the Lord our God, the Lord is one:

Ісус відповів: Перша: Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог Бог єдиний.

30 y ou shall love the Lord your God with all your heart, and with all your soul, and with all your mind, and with all your strength.’ This is the first commandment.

І: Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша!

31 T he second is like this, ‘You shall love your neighbor as yourself.’ There is no other commandment greater than these.”

А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці!

32 T he scribe said to him, “Truly, teacher, you have said well that he is one, and there is none other but he,

І сказав Йому книжник: Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що Один Він, і нема іншого, окрім Нього,

33 a nd to love him with all the heart, and with all the understanding, with all the soul, and with all the strength, and to love his neighbor as himself, is more important than all whole burnt offerings and sacrifices.”

і що Любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і з цілої сили, і що Любити свого ближнього, як самого себе, це важливіше за всі цілопалення й жертви!

34 W hen Jesus saw that he answered wisely, he said to him, “You are not far from God’s Kingdom.” No one dared ask him any question after that.

Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: Ти недалеко від Божого Царства! І ніхто не насмілювався вже питати Його.

35 J esus responded, as he taught in the temple, “How is it that the scribes say that the Christ is the son of David?

Потому Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: Як то книжники кажуть, що ніби Христос син Давидів?

36 F or David himself said in the Holy Spirit, ‘The Lord said to my Lord, “Sit at my right hand, until I make your enemies the footstool of your feet.”’

Адже той Давид Святим Духом сказав: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

37 T herefore David himself calls him Lord, so how can he be his son?” The common people heard him gladly.

Сам Давид Його Господом зве, як же Він йому син? І багато людей залюбки Його слухали.

38 I n his teaching he said to them, “Beware of the scribes, who like to walk in long robes, and to get greetings in the marketplaces,

Він же казав у науці Своїй: Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах проходжуватись, і привіти на ринках,

39 a nd the best seats in the synagogues, and the best places at feasts:

і перші лавки в синагогах, і перші місця на прийняттях,

40 t hose who devour widows’ houses, and for a pretense make long prayers. These will receive greater condemnation.”

що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!

41 J esus sat down opposite the treasury, and saw how the multitude cast money into the treasury. Many who were rich cast in much.

І сів Він навпроти скарбниці, і дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І багато заможних укидали багато.

42 A poor widow came, and she cast in two small brass coins, which equal a quadrans coin.

І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш.

43 H e called his disciples to himself, and said to them, “Most certainly I tell you, this poor widow gave more than all those who are giving into the treasury,

І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.

44 f or they all gave out of their abundance, but she, out of her poverty, gave all that she had to live on.”

Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій прожиток увесь...