1 A fter this Job opened his mouth, and cursed the day of his birth.

По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження.

2 J ob answered:

І Йов заговорив та й сказав:

3 “ Let the day perish in which I was born, the night which said, ‘There is a boy conceived.’

Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!

4 L et that day be darkness. Don’t let God from above seek for it, neither let the light shine on it.

Нехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!...

5 L et darkness and the shadow of death claim it for their own. Let a cloud dwell on it. Let all that makes black the day terrify it.

Бодай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!...

6 A s for that night, let thick darkness seize on it. Let it not rejoice among the days of the year. Let it not come into the number of the months.

Оця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!...

7 B ehold, let that night be barren. Let no joyful voice come therein.

Тож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання!

8 L et them curse it who curse the day, who are ready to rouse up leviathan.

Бодай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!

9 L et the stars of its twilight be dark. Let it look for light, but have none, neither let it see the eyelids of the morning,

Хай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,

10 b ecause it didn’t shut up the doors of my mother’s womb, nor did it hide trouble from my eyes.

бо вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!...

11 “ Why didn’t I die from the womb? Why didn’t I give up the spirit when my mother bore me?

Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?

12 W hy did the knees receive me? Or why the breast, that I should nurse?

Чого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?

13 F or now should I have lain down and been quiet. I should have slept, then I would have been at rest,

Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок

14 w ith kings and counselors of the earth, who built up waste places for themselves;

з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,

15 o r with princes who had gold, who filled their houses with silver:

або із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!...

16 o r as a hidden untimely birth I had not been, as infants who never saw light.

Або чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?

17 T here the wicked cease from troubling. There the weary are at rest.

Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,

18 T here the prisoners are at ease together. They don’t hear the voice of the taskmaster.

разом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!...

19 T he small and the great are there. The servant is free from his master.

Малий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...

20 “ Why is light given to him who is in misery, life to the bitter in soul,

І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,

21 W ho long for death, but it doesn’t come; and dig for it more than for hidden treasures,

що вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,

22 w ho rejoice exceedingly, and are glad, when they can find the grave?

тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,

23 W hy is light given to a man whose way is hidden, whom God has hedged in?

мужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?...

24 F or my sighing comes before I eat. My groanings are poured out like water.

Бо зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода,

25 F or the thing which I fear comes on me, That which I am afraid of comes to me.

бо страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені...

26 I am not at ease, neither am I quiet, neither have I rest; but trouble comes.”

Не знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!...