1 A fter he had finished speaking in the hearing of the people, he entered into Capernaum.

А коли Він скінчив усі слова Свої до народу, що слухав Його, то ввійшов у Капернаум.

2 A certain centurion’s servant, who was dear to him, was sick and at the point of death.

У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому, і вмирати вже мав.

3 W hen he heard about Jesus, he sent to him elders of the Jews, asking him to come and save his servant.

А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старших, і благав Його, щоб прийшов, і вздоровив раба його.

4 W hen they came to Jesus, they begged him earnestly, saying, “He is worthy for you to do this for him,

Вони ж прибули до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: Він достойний, щоб Ти це зробив йому.

5 f or he loves our nation, and he built our synagogue for us.”

Бо він любить народ наш, та й для нас синагогу поставив.

6 J esus went with them. When he was now not far from the house, the centurion sent friends to him, saying to him, “Lord, don’t trouble yourself, for I am not worthy for you to come under my roof.

І пішов Ісус із ними. І коли недалеко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: Не турбуйся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стріху мою.

7 T herefore I didn’t even think myself worthy to come to you; but say the word, and my servant will be healed.

Тому то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, і раб мій одужає.

8 F or I also am a man placed under authority, having under myself soldiers. I tell this one, ‘Go!’ and he goes; and to another, ‘Come!’ and he comes; and to my servant, ‘Do this,’ and he does it.”

Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, то йде він, а тому: прийди, і приходить, а своєму рабові: зроби теє і зробить.

9 W hen Jesus heard these things, he marveled at him, and turned and said to the multitude who followed him, “I tell you, I have not found such great faith, no, not in Israel.”

Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до натовпу, що йшов слідком за Ним, промовив: Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!

10 T hose who were sent, returning to the house, found that the servant who had been sick was well.

А коли посланці повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!

11 S oon afterwards, he went to a city called Nain. Many of his disciples, along with a great multitude, went with him.

І сталось, наступного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наїн, а з Ним ішли учні Його та багато народу.

12 N ow when he came near to the gate of the city, behold, one who was dead was carried out, the only son of his mother, and she was a widow. Many people of the city were with her.

І ось, як до брами міської наблизився Він, виносили вмерлого, одинака в своєї матері, що вдовою була. І з нею був натовп великий із міста.

13 W hen the Lord saw her, he had compassion on her, and said to her, “Don’t cry.”

Як Господь же побачив її, то змилосердивсь над нею, і до неї промовив: Не плач!

14 H e came near and touched the coffin, and the bearers stood still. He said, “Young man, I tell you, arise!”

І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: Юначе, кажу тобі: встань!

15 H e who was dead sat up, and began to speak. And he gave him to his mother.

І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері.

16 F ear took hold of all, and they glorified God, saying, “A great prophet has arisen among us!” and, “God has visited his people!”

А всіх острах пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: Великий Пророк з'явився між нами, і зглянувся Бог над народом Своїм!

17 T his report went out concerning him in the whole of Judea, and in all the surrounding region.

І розійшлася ця чутка про Нього по цілій Юдеї, і по всій тій країні.

18 T he disciples of John told him about all these things.

Про все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із учнів своїх,

19 J ohn, calling to himself two of his disciples, sent them to Jesus, saying, “Are you the one who is coming, or should we look for another?”

і послав їх до Господа з запитом: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?

20 W hen the men had come to him, they said, “John the Baptizer has sent us to you, saying, ‘Are you he who comes, or should we look for another?’”

А мужі, прийшовши до Нього, сказали: Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?

21 I n that hour he cured many of diseases and plagues and evil spirits; and to many who were blind he gave sight.

А саме тоді багатьох уздоровив був Він від недугів і мук, і від духів злих, і сліпим багатьом вернув зір.

22 J esus answered them, “Go and tell John the things which you have seen and heard: that the blind receive their sight, the lame walk, the lepers are cleansed, the deaf hear, the dead are raised up, and the poor have good news preached to them.

І промовив Ісус їм у відповідь: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви бачили й чули: Сліпі прозрівають, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, убогим звіщається Добра Новина.

23 B lessed is he who finds no occasion for stumbling in me.”

І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!

24 W hen John’s messengers had departed, he began to tell the multitudes about John, “What did you go out into the wilderness to see? A reed shaken by the wind?

А коли відійшли посланці Іванові, Він почав говорити про Івана народові: На що ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очерет, що вітер гойдає його?

25 B ut what did you go out to see? A man clothed in soft clothing? Behold, those who are gorgeously dressed, and live delicately, are in kings’ courts.

Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, по палатах царських.

26 B ut what did you go out to see? A prophet? Yes, I tell you, and much more than a prophet.

На що ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, навіть більше, аніж на пророка.

27 T his is he of whom it is written, ‘Behold, I send my messenger before your face, who will prepare your way before you.’

Це той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!

28 “ For I tell you, among those who are born of women there is not a greater prophet than John the Baptizer, yet he who is least in God’s Kingdom is greater than he.”

Кажу вам: Між народженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві той більший за нього.

29 W hen all the people and the tax collectors heard this, they declared God to be just, having been baptized with John’s baptism.

І всі люди, що слухали, і митники визнали Божу волю за слушну, і охристились Івановим хрищенням.

30 B ut the Pharisees and the lawyers rejected the counsel of God, not being baptized by him themselves.

А фарисеї й законники відкинули Божу волю про себе, і не христились від нього.

31 “ To what then will I liken the people of this generation? What are they like?

І промовив Господь: До кого ж уподоблю людей цього роду? І до кого подібні вони?

32 T hey are like children who sit in the marketplace, and call to one another, saying, ‘We piped to you, and you didn’t dance. We mourned, and you didn’t weep.’

Подібні вони до дітей, що на ринку сидять й один одного кличуть та кажуть: Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви...

33 F or John the Baptizer came neither eating bread nor drinking wine, and you say, ‘He has a demon.’

Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете: Має він демона.

34 T he Son of Man has come eating and drinking, and you say, ‘Behold, a gluttonous man, and a drunkard; a friend of tax collectors and sinners!’

Прийшов же Син Людський, що їсть і п'є, а ви кажете: Чоловік Цей ласун і п'яниця, Він приятель митників і грішників.

35 W isdom is justified by all her children.”

І виправдалася мудрість усіма своїми ділами.

36 O ne of the Pharisees invited him to eat with him. He entered into the Pharisee’s house, and sat at the table.

А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі.

37 B ehold, a woman in the city who was a sinner, when she knew that he was reclining in the Pharisee’s house, she brought an alabaster jar of ointment.

І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла,

38 S tanding behind at his feet weeping, she began to wet his feet with her tears, and she wiped them with the hair of her head, kissed his feet, and anointed them with the ointment.

і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила...

39 N ow when the Pharisee who had invited him saw it, he said to himself, “This man, if he were a prophet, would have perceived who and what kind of woman this is who touches him, that she is a sinner.”

Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, кажучи: Коли б був Він пророк, Він би знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається, бож то грішниця!

40 J esus answered him, “Simon, I have something to tell you.” He said, “Teacher, say on.”

І озвався Ісус та й говорить до нього: Маю, Симоне, дещо сказати тобі. А той відказав: Кажи, Учителю.

41 “ A certain lender had two debtors. The one owed five hundred denarii, and the other fifty.

І промовив Ісус: Були два боржники в одного вірителя; один був винен п'ятсот динаріїв, а другий п'ятдесят.

42 W hen they couldn’t pay, he forgave them both. Which of them therefore will love him most?”

Як вони ж не могли заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його?

43 S imon answered, “He, I suppose, to whom he forgave the most.” He said to him, “You have judged correctly.”

Відповів Симон, говорячи: Думаю, той, кому більше простив. І сказав Він йому: Розсудив ти правдиво.

44 T urning to the woman, he said to Simon, “Do you see this woman? I entered into your house, and you gave me no water for my feet, but she has wet my feet with her tears, and wiped them with the hair of her head.

І, обернувшись до жінки, Він промовив до Симона: Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм.

45 Y ou gave me no kiss, but she, since the time I came in, has not ceased to kiss my feet.

Поцілунку не дав ти Мені, а вона, відколи ввійшов Я, Мої ноги цілує невпинно.

46 Y ou didn’t anoint my head with oil, but she has anointed my feet with ointment.

Голови ти Моєї оливою не намастив, а вона миром ноги мої намастила...

47 T herefore I tell you, her sins, which are many, are forgiven, for she loved much. But to whom little is forgiven, the same loves little.”

Ось тому говорю Я тобі: Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить.

48 H e said to her, “Your sins are forgiven.”

А до неї промовив: Прощаються тобі гріхи!

49 T hose who sat at the table with him began to say to themselves, “Who is this who even forgives sins?”

А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: Хто ж це Такий, що прощає й гріхи?

50 H e said to the woman, “Your faith has saved you. Go in peace.”

А до жінки сказав Він: Твоя віра спасла тебе, іди з миром собі!