1 F or you yourselves know, brothers, our visit to you wasn’t in vain,

Самі бо ви знаєте, браття, прихід наш до вас, що не марний він був.

2 b ut having suffered before and been shamefully treated, as you know, at Philippi, we grew bold in our God to tell you the Good News of God in much conflict.

Та хоч ми натерпілися перед тим, і дізнали зневаги в Филипах, як знаєте, проте ми відважилися в нашім Бозі звіщати вам Божу Євангелію з великою боротьбою.

3 F or our exhortation is not of error, nor of uncleanness, nor in deception.

Бо покликання наше було не з обмани, ані з нечистости, ані від лукавства,

4 B ut even as we have been approved by God to be entrusted with the Good News, so we speak; not as pleasing men, but God, who tests our hearts.

але, як Бог визнав нас гідними, щоб нам доручити Євангелію, ми говоримо так, не людям догоджуючи, але Богові, що випробовує наші серця.

5 F or neither were we at any time found using words of flattery, as you know, nor a cloak of covetousness (God is witness),

Ми слова підлесливого не вживали ніколи, як знаєте, і не винні в зажерливості. Бог свідок тому!

6 n or seeking glory from men (neither from you nor from others), when we might have claimed authority as apostles of Christ.

Не шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших.

7 B ut we were gentle among you, like a nursing mother cherishes her own children.

Хоч могли ми потужними бути, як Христові апостоли, але ми серед вас були тихі, немов годувальниця та, яка доглядає дітей своїх.

8 E ven so, affectionately longing for you, we were well pleased to impart to you, not the Good News of God only, but also our own souls, because you had become very dear to us.

Так бувши ласкаві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Євангелію, але й душі свої, бо були ви улюблені нам.

9 F or you remember, brothers, our labor and travail; for working night and day, that we might not burden any of you, we preached to you the Good News of God.

Бо ви пам'ятаєте, браття, наше струднення й утому: день і ніч ми робили, щоб жадного з вас не обтяжити, і проповідували вам Божу Євангелію.

10 Y ou are witnesses with God, how holy, righteously, and blamelessly we behaved ourselves toward you who believe.

Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездоганно поводилися ми між вами, віруючими!

11 A s you know, we exhorted, comforted, and implored every one of you, as a father does his own children,

Бож знаєте ви, як кожного з вас, немов батько дітей своїх власних,

12 t o the end that you should walk worthily of God, who calls you into his own Kingdom and glory.

просили ми вас, і намовлювали та показували, щоб ви гідно поводилися перед Богом, що покликав вас у Своє Царство та в славу.

13 F or this cause we also thank God without ceasing, that, when you received from us the word of the message of God, you accepted it not as the word of men, but, as it is in truth, the word of God, which also works in you who believe.

Тому то й ми дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але як правдиво то є Слово Боже, що й діє в вас, віруючих.

14 F or you, brothers, became imitators of the assemblies of God which are in Judea in Christ Jesus; for you also suffered the same things from your own countrymen, even as they did from the Jews;

Бо стали ви, браття, наслідувачами Церквам Божим, що в Юдеї в Христі Ісусі, бо те саме і ви були витерпіли від своїх земляків, як і ті від юдеїв,

15 w ho killed both the Lord Jesus and their own prophets, and drove us out, and didn’t please God, and are contrary to all men;

що вбили вони й Господа Ісуса, і пророків Його, і вигнали нас, і Богові не догоджають, і супротивні всім людям.

16 f orbidding us to speak to the Gentiles that they may be saved; to fill up their sins always. But wrath has come on them to the uttermost.

Вони забороняють нам говорити поганам, щоб спаслися, щоб тим доповняти їм завжди провини свої. Але Божий гнів їх спіткає вкінці!

17 B ut we, brothers, being bereaved of you for a short season, in presence, not in heart, tried even harder to see your face with great desire,

А ми, браття, на короткий часок розлучившися з вами лицем, а не серцем, тим із більшим бажанням силкувались побачити ваше лице.

18 b ecause we wanted to come to you—indeed, I, Paul, once and again—but Satan hindered us.

Тим то до вас ми хотіли прийти, я, Павло, раз і двічі, але сатана перешкодив був нам.

19 F or what is our hope, or joy, or crown of rejoicing? Isn’t it even you, before our Lord Jesus at his coming?

Бо хто нам надія, чи радість, чи вінок похвали? Хіба ж то й не ви перед Господом нашим Ісусом в Його приході?

20 F or you are our glory and our joy.

Бо ви наша слава та радість!