1 A fter this, Jesus went to the farther side of the Sea of Galilee—that is, the Sea of Tiberias.

Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверіядського моря.

2 A nd a great crowd was following Him because they had seen the signs (miracles) which He performed upon those who were sick.

А за Ним ішла безліч народу, бо бачили чуда Його, що чинив над недужими.

3 A nd Jesus walked up the mountainside and sat down there with His disciples.

Ісус же на гору зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.

4 N ow the Passover, the feast of the Jews, was approaching.

Наближалася ж Пасха, свято юдейське.

5 J esus looked up then, and seeing that a vast multitude was coming toward Him, He said to Philip, Where are we to buy bread, so that all these people may eat?

А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка безліч народу до Нього йде, говорить Пилипові: Де ми купимо хліба, щоб вони поживились?

6 B ut He said this to prove (test) him, for He well knew what He was about to do.

Він же це говорив, його випробовуючи, бо знав Сам, що Він має робити.

7 P hilip answered Him, Two hundred pennies’ (forty dollars) worth of bread is not enough that everyone may receive even a little.

Пилип Йому відповідь дав: І за двісті динаріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай трохи дістав.

8 A nother of His disciples, Andrew, Simon Peter’s brother, said to Him,

Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Симона Петра:

9 T here is a little boy here, who has five barley loaves, and two small fish; but what are they among so many people?

Є тут хлопчина один, що має п'ять ячних хлібів та дві рибі, але що то на безліч таку!

10 J esus said, Make all the people recline (sit down). Now the ground (a pasture) was covered with thick grass at the spot, so the men threw themselves down, about 5, 000 in number.

А Ісус відказав: Скажіть людям сідати! А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.

11 J esus took the loaves, and when He had given thanks, He distributed to the disciples and the disciples to the reclining people; so also with the fish, as much as they wanted.

А Ісус узяв хліби, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.

12 W hen they had all had enough, He said to His disciples, Gather up now the fragments (the broken pieces that are left over), so that nothing may be lost and wasted.

І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: Позбирайте куски позосталі, щоб ніщо не загинуло.

13 S o accordingly they gathered them up, and they filled twelve '> small hand] baskets with fragments left over by those who had eaten from the five barley loaves.

І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдцям із п'яти ячних хлібів.

14 W hen the people saw the sign (miracle) that Jesus had performed, they began saying, Surely and beyond a doubt this is the Prophet Who is to come into the world!

А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!

15 T hen Jesus, knowing that they meant to come and seize Him that they might make Him king, withdrew again to the hillside by Himself alone.

Спостерігши ж Ісус, що вони мають замір прийти та забрати Його, щоб настановити царем, знов на гору пішов Сам один.

16 W hen evening came, His disciples went down to the sea,

А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.

17 A nd they took a boat and were going across the sea to Capernaum. It was now dark, and still Jesus had not come back to them.

І, ввійшовши до човна, на другий бік моря вони попливли, до Капернауму. І темрява вже наступила була, а Ісус ще до них не приходив.

18 M eanwhile, the sea was getting rough and rising high because of a great and violent wind that was blowing.

Від великого ж вітру, що віяв, хвилювалося море.

19 w hen they had rowed three or four miles, they saw Jesus walking on the sea and approaching the boat. And they were afraid (terrified).

Як вони ж пропливли стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до човна зближається, і їх страх обгорнув...

20 B ut Jesus said to them, It is I; be not afraid!

Він же каже до них: Це Я, не лякайтесь!

21 T hen they were quite willing and glad for Him to come into the boat. And now the boat went at once to the land they had steered toward.

І хотіли вони взяти до човна Його; та човен зараз пристав до землі, до якої пливли.

22 T he next day the crowd standing on the other side of the sea realized that there had been only one small boat there, and that Jesus had not gone into it with His disciples, but that His disciples had gone away by themselves.

А наступного дня той народ, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого човна, крім одного того, що до нього ввійшли були учні Його, не було, і що до човна не входив Ісус із Своїми учнями, але відпливли самі учні.

23 B ut now some other boats from Tiberias had come in near the place where they ate the bread after the Lord had given thanks.

А тим часом із Тіверіяди припливли човни інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.

24 S o the people, finding that neither Jesus nor His disciples were there, themselves got into the small boats and came to Capernaum looking for Jesus.

Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни посідали самі й прибули до Капернауму, і шукали Ісуса.

25 A nd when they found Him on the other side of the lake, they said to Him, Rabbi! When did You come here?

І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: Коли Ти прибув сюди, Учителю?

26 J esus answered them, I assure you, most solemnly I tell you, you have been searching for Me, not because you saw the miracles and signs but because you were fed with the loaves and were filled and satisfied.

Відповів їм Ісус і сказав: Поправді, поправді кажу вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наситились.

27 S top toiling and doing and producing for the food that perishes and decomposes, but strive and work and produce rather for the food which endures unto life eternal; the Son of Man will give (furnish) you that, for God the Father has authorized and certified Him and put His seal of endorsement upon Him.

Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Людський, бо відзначив Його Бог Отець.

28 T hey then said, What are we to do, that we may be working the works of God?

Сказали ж до Нього вони: Що ми маємо почати, щоб робити діла Божі?

29 J esus replied, This is the work (service) that God asks of you: that you believe in the One Whom He has sent.

Ісус відповів і сказав їм: Оце діло Боже, щоб у Того ви вірували, Кого Він послав.

30 T herefore they said to Him, What sign (miracle, wonderwork) will You perform then, so that we may see it and believe and rely on and adhere to You? What work have You ?

А вони відказали Йому: Яке ж знамено Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли Тобі віри? Що Ти робиш?

31 O ur forefathers ate the manna in the wilderness; as the Scripture says, He gave them bread out of heaven to eat.

Наші отці їли манну в пустині, як написано: Хліб із неба їм дав на поживу.

32 J esus then said to them, I assure you, most solemnly I tell you, Moses did not give you the Bread from heaven, but it is My Father Who gives you the true heavenly Bread.

А Ісус їм сказав: Поправді, поправді кажу вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.

33 F or the Bread of God is He Who comes down out of heaven and gives life to the world.

Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові.

34 T hen they said to Him, Lord, give us this bread always (all the time)!

А вони відказали до Нього: Давай, Господи, хліба такого нам завжди!

35 J esus replied, I am the Bread of Life. He who comes to Me will never be hungry, and he who believes in and cleaves to and trusts in and relies on Me will never thirst any more (at any time).

Ісус же сказав їм: Я хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме.

36 B ut I told you, although you have seen Me, still you do not believe and trust and have faith.

Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.

37 A ll whom My Father gives (entrusts) to Me will come to Me; and the one who comes to Me I will most certainly not cast out.

Усе прийде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.

38 F or I have come down from heaven not to do My own will and purpose but to do the will and purpose of Him Who sent Me.

Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.

39 A nd this is the will of Him Who sent Me, that I should not lose any of all that He has given Me, but that I should give new life and raise up at the last day.

Оце ж воля Того, Хто послав Мене, щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскресив те останнього дня.

40 F or this is My Father’s will and His purpose, that everyone who sees the Son and believes in and cleaves to and trusts in and relies on Him should have eternal life, and I will raise him up at the last day.

Оце ж воля Мого Отця, щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.

41 N ow the Jews murmured and found fault with and grumbled about Jesus because He said, I am the Bread that came down from heaven.

Тоді стали юдеї ремствувати на Нього, що сказав: Я той хліб, що з неба зійшов.

42 T hey kept asking, Is not this Jesus, the Son of Joseph, Whose father and mother we know? How then can He say, I have come down from heaven?

І казали вони: хіба Він не Ісус, син Йосипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?

43 S o Jesus answered them, Stop grumbling and saying things against Me to one another.

А Ісус відповів і промовив до них: Не ремствуйте ви між собою!

44 N o one is able to come to Me unless the Father Who sent Me attracts and draws him and gives him the desire to come to Me, and I will raise him up at the last day.

Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, і того воскрешу Я останнього дня.

45 I t is written in the Prophets, And they shall all be taught of God. Everyone who has listened to and learned from the Father comes to Me—

У Пророків написано: І всі будуть від Бога навчені. Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.

46 W hich does not imply that anyone has seen the Father except He Who comes from God; He has seen the Father.

Це не значить, щоб хтось Отця бачив, тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.

47 I assure you, most solemnly I tell you, he who believes in Me has (now possesses) eternal life.

Поправді, поправді кажу Вам: Хто вірує в Мене, життя вічне той має.

48 I am the Bread of Life.

Я хліб життя!

49 Y our forefathers ate the manna in the wilderness, and they died.

Отці ваші в пустині їли манну, і померли.

50 t his is the Bread that comes down from heaven, so that one may eat of it and never die.

То є хліб, Який сходить із неба, щоб не вмер, хто Його споживає.

51 I am this Living Bread that came down from heaven. If anyone eats of this Bread, he will live forever; and also the Bread that I shall give for the life of the world is My flesh (body).

Я хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам.

52 T hen the Jews angrily contended with one another, saying, How is He able to give us His flesh to eat?

Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: Як же Він може дати нам тіла спожити?

53 A nd Jesus said to them, I assure you, most solemnly I tell you, you cannot have any life in you unless you eat the flesh of the Son of Man and drink His blood.

І сказав їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.

54 H e who feeds on My flesh and drinks My blood has (possesses now) eternal life, and I will raise him up on the last day.

Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.

55 F or My flesh is true and genuine food, and My blood is true and genuine drink.

Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття.

56 H e who feeds on My flesh and drinks My blood dwells continually in Me, and I in him.

Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому.

57 J ust as the living Father sent Me and I live by (through, because of) the Father, even so whoever continues to feed on Me shall live through and because of Me.

Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.

58 T his is the Bread that came down from heaven. It is not like the manna which our forefathers ate, and yet died; he who takes this Bread for his food shall live forever.

То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли манну й померли, хто цей хліб споживає, той жити буде повік!

59 H e said these things in a synagogue while He was teaching at Capernaum.

Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.

60 W hen His disciples heard this, many of them said, This is a hard and difficult and strange saying (an offensive and unbearable message). Who can stand to hear it?

А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: Жорстока це мова! Хто слухати може її?

61 B ut Jesus, knowing within Himself that His disciples were complaining and protesting and grumbling about it, said to them: Is this a stumbling block and an offense to you?

А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ремствують, промовив до них: Чи оце вас спокушує?

62 W hat then if you should see the Son of Man ascending to where He was before?

А що ж, як побачите Людського Сина, що сходить туди, де перше Він був?

63 I t is the Spirit Who gives life; the flesh conveys no benefit whatever. The words (truths) that I have been speaking to you are spirit and life.

То дух, що оживлює, тіло ж не помагає нічого. Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя.

64 B ut some of you fail to believe and trust and have faith. For Jesus knew from the first who did not believe and had no faith and who would betray Him and be false to Him.

Але є дехто з вас, хто не вірує. Бо Ісус знав спочатку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.

65 A nd He said, This is why I told you that no one can come to Me unless it is granted him by the Father.

І сказав Він: Я тому й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця дане те.

66 A fter this, many of His disciples drew back (returned to their old associations) and no longer accompanied Him.

Із того часу відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.

67 J esus said to the Twelve, Will you also go away?

І сказав Ісус Дванадцятьом: Чи не хочете й ви відійти?

68 S imon Peter answered, Lord, to whom shall we go? You have the words (the message) of eternal life.

Відповів Йому Симон Петро: До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного.

69 A nd we have learned to believe and trust, and we have come to know that You are the Holy One of God, the Christ (the Anointed One), the Son of the living God.

Ми ж увірували та пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого!

70 J esus answered them, Did I not choose you, the Twelve? And one of you is a devil (of the evil one and a false accuser).

Відповів їм Ісус: Чи не Дванадцятьох Я вас вибрав? Та один із вас диявол...

71 H e was speaking of Judas, the son of Simon Iscariot, for he was about to betray Him, he was one of the Twelve.

Це сказав Він про Юду, сина Симонового, Іскаріота. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьох.