1 В ениаминови синове, бягайте от Йерусалим, затръбете в Текуе и издигнете знак във Вет-акерем; защото зло предстои от север и голяма погибел.

Утікайте, сини Веніямина, з середини Єрусалиму, і засурміте в сурму у Текої, і знак підійміть на Бет-Гаккерем, бо з півночі грізно підноситься зло та велике нещастя!

2 К расивата и изнежена жена, сионовата дъщеря ще изтребя.

І викореню Я Сіонську дочку, вродливу та випещену.

3 О вчарите и стадата им ще дойдат при нея, ще разпъват шатрите си против нея от всяка страна, ще пасат всеки на мястото си;

Пастухи поприходять до неї з своїми стадами, понапинають намети навколо при ній, кожен місце своє випасатиме.

4 щ е извикат: Пригответе война против нея, станете и нека излезем на пладне. Горко ни! Защото преваля денят, защото се простират вечерните сенки;

Приготуйте війну проти неї, вставайте та вдармо опівдні! Горе нам, бо минає вже день, бо вже тягнуться тіні вечірні!

5 с танете и да излезем през нощта, и да съборим палатите ѝ.

Уставайте та підемо вночі і понищмо палати її!

6 З ащото така казва Господ на Силите: Отсечете дърветата ѝ и издигнете могила против Йерусалим; този е градът, който трябва да бъде наказан, само насилие има в него.

Бо так промовляє Господь Саваот: Постинайте дерева та вала насипте при Єрусалимі! Він те місто, що має зруйноване бути, в ньому повно насильства:

7 К акто блика вода от извора, така блика злото от него; насилие и грабеж се чува в него, пред Мене непрестанно има болест и рани.

як виприскує воду свою джерело, так виприскує він своє зло... Насилля й грабіж чуті в ньому, перед обличчям Моїм безперестань хвороба та рана...

8 П риеми поука, Йерусалиме, да не би да се отвръща душата Ми от тебе, да не би да те направя пустиня, земя ненаселена.

Будь навчений, Єрусалиме, щоб душа Моя не відвернулась від тебе, щоб тебе не вчинив Я спустошенням, незаселеним краєм!

9 Т ака казва Господ на Силите: Ще берат и ще оберат останалите от Израел като лозе; пак протегни ръката си като гроздоберач към пръчките.

Так говорить Господь Саваот: Позбирають дорешти останки Ізраїля, мов виноградові рештки, простягни свою руку, немов виноградар по грона!

10 Н а кого да говоря и пред кого да заявя, за да чуят? Ето, ухото им е необрязано и не могат да чуят; ето, словото Господне стана укорно за тях, те не благоволят в него.

До кого я буду казати та свідчити буду, і слухатимуть? Необрізане ось їхнє вухо і слухати уважно не можуть вони, ось слово Господнє для них стало посміхом вони не жадають його!

11 З атова съм пълен с яростта на Господа, уморих се да се въздържам; ще я изливам върху децата по улиците и върху целия сбор на младежите, защото ще бъдат грабнати и мъж с жена, старец заедно с престарял.

І гніву Господнього повен я став, змучився я, його стримуючи, на вулиці виллю його на дітей та на збір юнаків одночасно, бо схоплені будуть чоловік із жінкою, старий із віджилим літа,

12 К ъщите им ще преминат в други, също - и полетата, и жените им; защото ще простра ръката Си върху жителите на тази страна, казва Господ;

і дістануться іншим доми їхні, теж поля та жінки... Бо Я руку Свою простягну на мешканців цієї землі, говорить Господь.

13 з ащото от малък до голям - всеки от тях се е предал на сребролюбие, и от пророк до свещеник - всеки постъпва лъжливо.

Бо вони від малого свого й до великого, усі пожадливі на зиски, і від пророка та аж до священика роблять неправду...

14 П овърхностно са лекували те раната на народа Ми, като са казали: Мир, мир! А пък няма мир.

І рани народу Мого легковажно лікують, говорячи: Мир, мир, а миру нема!

15 З асрамиха ли се, когато извършиха мерзости? Не, никак не ги досрамя, нито са знаели да почервенеят; затова ще паднат между падащите, ще бъдат поваляни, когато ги накажа, казва Господ.

Чи вони засоромилися, що гидоту робили? не засоромилися ані трохи вони й застидатись не вміють... Тому то впадуть між упалими в часі, коли їх навіщу Я, спіткнуться, говорить Господь.

16 Т ака казва Господ: Застанете на пътищата и вижте, и попитайте за древните пътеки - къде е добрият път, и ходете по него, и ще намерите покой за душите си; но те казаха: Не искаме да ходим по него.

Так говорить Господь: На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, то нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі! Та вони відказали: Не підемо!

17 П оставих и пазачи над вас и казах: Слушайте гласа на тръбата; но те отговориха: Не искаме да слушаме.

І Я сторожів був поставив над вами, говорячи: Прислухайтесь до голосу сурми! Та вони відказали: Не будем прислухуватись!

18 З атова слушайте, народи, и ти, съборе, узнай какво има между тях.

Тому слухайте, люди, і пізнай, ти громадо, що станеться з ними.

19 С лушай, земьо: Ето, Аз ще докарам зло върху този народ, дори плода на помислите им; защото не послушаха словата Ми, а колкото до закона Ми, те го отхвърлиха.

Послухай, ти земле: Ось Я веду на народ цей лихе, плід їхніх думок, бо до слів Моїх не прислухались вони, а Законом Моїм погордили!

20 З ащо Ми е ливанът, който донасят от Сава, и благовонната тръстика от далечна страна? Всеизгарянията ви не са Ми приятни, нито жертвите ви - угодни.

Навіщо Мені те кадило, що з Шеви приходить, запашний очерет із далекого краю? Цілопалення ваші не любі Мені, ваші ж жертви Мені не приємні!

21 З атова така казва Господ: Ето, Аз ще поставя пред този народ препятствия, о̀ които ще се спъват бащите и синовете заедно; и съседът, и приятелят му ще загинат заедно.

Тому то Господь каже так: Ось Я дам спотикання оцьому народові, і спіткнуться об них разом ваші батьки та сини, сусід та приятель його, і загинуть!

22 Т ака казва Господ: Ето, народ иде от северната страна и велик народ ще се повдигне от краищата на земята.

Так говорить Господь: Ось приходить народ із північного краю, і збуджується люд великий із кінців землі.

23 Л ък и копие държат, жестоки са и немилостиви; гласът им бучи като море, възседнали са на коне, всеки опълчен, както мъж за бой, против тебе, дъще сионова.

Лука та ратище міцно тримають, жорстокі вони й милосердя не мають, їхній голос, як море реве, і гарцюють на конях вони... Ушикований, мов чоловік той до бою, на тебе, о дочко Сіону!

24 О ткакто сме чули вест за тях, ръцете ни отслабнаха, мъки ни обзеха и болки - като на жена, която ражда.

Як почули ми звістку про нього, омліли нам руки, обняла нас тривога та біль, немов в породіллі...

25 Н е излизайте на полето и на пътя не ходете, защото мечът на неприятеля и ужасът са от всяка страна.

Не виходьте на поле й не йдіте дорогою, бо в ворога меч та страхіття навколо!

26 Д ъще на народа Ми, препаши се с вретище и се валяй в пепел; жалей като за единороден син, заплачи горчиво, защото разрушителят ще дойде внезапно върху нас.

Дочко народу Мого, веретою підпережись та качайся у попелі! Справ жалобу собі, немов над однородженим, голосіння гірке, бо прийде зненацька руїнник на нас!

27 П оставих те изпитател и крепост между народа Си, за да узнаеш и да изпиташ пътя им.

Я дав був тебе випробовувачем у народі Моїм, за твердиню, щоб ти знав і випробовував їхню дорогу.

28 Т е всички са крайни отстъпници, които разпространяват клевети; мед са и желязо; те всички постъпват разтленно.

Вони всі відступники над відступниками, чинять наклепи, усі вони мідь та залізо, вони згубники!...

29 Д ухалото изгоря; оловото бе изпоядено от огъня; разтопителят напразно разтопява, защото злите не се отделиха.

Спалилося духало, від огню зникло оливо, надармо старанно розтоплювано, бо злих не відділено...

30 С ребро за смет ще ги нарекат, защото Господ ги е отхвърлил.

Сріблом відкиненим названо їх, бо Господь їх відкинув.