1 А Йов отговори:

А Йов відповів та й сказав:

2 Д ано само би се претеглила моята печал и злополуката ми да би се сложила срещу нея на везните!

Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,

3 П онеже сега би била по-тежка от морския пясък; затова думите ми са били необмислени.

то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...

4 З ащото стрелите на Всемогъщия са вътре в мене, чиято отрова духът ми изпива; Божиите ужаси се опълчват против мене.

Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...

5 Р еве ли дивият осел, когато има трева? Или мучи ли волът при яслите си?

Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?

6 Я де ли се блудкавото без сол? Или има ли вкус в белтъка на яйцето?

Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?

7 Д ушата ми се отвращава да ги допре; те ми станаха като омразно ястие.

Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...

8 Д ано получех това, което прося, и Бог да ми дадеше онова, за което копнея! -

О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!

9 Д а благоволеше Бог да ме погуби, да пуснеше ръката Си и ме посече!

О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,

10 Н о това ще ми бъде още утеха (Да! Ще се утвърдя сред скръб, която не ме жали.), че аз не утаих думите на Святия.

то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...

11 К аква е силата ми, за да чакам? И какъв е краят ми, за да издържа?

Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

12 С илата ми сила каменна ли е? Или плътта ми е медна?

Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?

13 Н е изчезна ли в мене помощта ми? И не се ли отдалечи от мен избавлението?

Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?

14 Н а оскърбения трябва да се покаже съжаление от приятеля му даже ако той е изоставил страха от Всемогъщия.

Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...

15 Б ратята ми ме измамиха като поток; преминаха като течение на потоци,

Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,

16 к оито се мътят от леда и в които се топи снегът;

темніші від льоду вони, в них ховається сніг.

17 к огато се стоплят, изчезват; когато настане топлина, изгубват се от мястото си.

Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.

18 К ерваните, като следват по криволиченията им, пристигат в пустота и се губят;

Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.

19 т еманските кервани прегледваха; шевските пътници ги очакваха;

Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.

20 и злъгаха се в надеждата си; дойдоха там и се посрамиха.

І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.

21 С ега и вие сте така никакви; видяхте ужас и се уплашихте.

Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

22 К азах ли аз: Донесете ми? Или: Дайте ми подарък от имота си?

Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,

23 И ли: Избавете ме от ръката на неприятеля? Или: Откупете ме от ръката на насилниците?

і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?

24 Н аучете ме и аз ще млъкна; и ми покажете в какво съм съгрешил.

Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...

25 К олко са силни справедливите думи! Но вашите доводи какво изобличават?

Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?

26 М ислите ли да изобличите думи, когато думите на окаян човек са като вятър?

Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,

27 Н аистина вие бихте впримчили сирачето, бихте копали яма на неприятеля си.

і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...

28 И така, сега благоволете да ме погледнете, защото ще стане явно пред вас, ако аз лъжа.

Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.

29 В ърнете се, моля; нека не става неправда. Да! Върнете се пак; отнася се до правдивостта ми.

Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!

30 И ма ли неправда в езика ми? Не може ли небцето ми да познае лошото?

Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?