1 ( По слав. 34.) Давидов псалом. Бори се, Господи, с онези, които се борят с мене; воювай против онези, които воюват против мене.

Давидів. Судися, о Господи, з тими, хто судиться зо мною воюй з тими, хто зо мною воює,

2 В земи оръжие и щит и стани да ми помагаш.

візьми малого й великого щита, і встань мені на допомогу!

3 И зтръгни и копие и затвори пътя на преследвачите ми; кажи на душата ми: Аз съм Избавител твой.

Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасникам, скажи до моєї душі: Я спасіння твоє!

4 Н ека се посрамят и се опозорят онези, които искат да погубят душата ми; нека се върнат назад и се смутят онези, които ми мислят зло.

Нехай засоромляться й будуть поганьблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоромляться ті, хто лихо мені замишляє.

5 Н ека бъдат като плява пред вятъра и ангелът Господен да ги гони.

Бодай вони стали, немов та полова на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;

6 Н ека бъде пътят им тъмен и хлъзгав и ангел Господен да ги гони.

нехай буде дорога їхна темна й сковзька, і Ангол Господній нехай їх жене,

7 З ащото без причина скриха за мене мрежата си в трап; без причина изкопаха яма за душата ми.

бо вони безпричинно тенета свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!

8 Д а дойде върху всеки един от тях неочаквана погибел; и мрежата му, която е скрил, нека улови самия него. Той нека падне в същата погибел.

Нехай нагла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у нагле нещастя, бодай він до нього упав!

9 А моята душа ще се весели в Господа, ще се радва в избавлението Му;

А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!

10 в сичките ми кости ще кажат: Господи, кой е подобен на Тебе, Който избавяш сиромаха от по-силния от него? Да! Сиромаха и немощния от грабителя му?

Скажуть усі мої кості: Господи, хто подібний до Тебе? Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря від його дерія.

11 Н есправедливи свидетели въстават и ме питат за неща, за които аз не зная нищо.

Свідки встають неправдиві, чого я не знав питають мене,

12 В ъздават ми зло за добро, за да бъде в оскъдност душата ми.

віддають мені злом за добро, осирочують душу мою!

13 А аз, когато те боледуваха, се обличах във вретище, смирявах с пост душата си и молитвата ми се връщаше в пазвата ми и се повтаряше.

А я, як вони хворували були, зодягався в верету, душу свою мучив постом, молитва ж моя поверталась на лоно моє...

14 О тнасях се като с приятел, като с мой брат, ходех наведен и нажален, както кога жалее някой майка си.

Як приятель, буцім то брат він для мене, так я ходив, ніби був я в жалобі по матері, був я засмучений, схилений...

15 Н о когато се препънах в пътя си, те се зарадваха и се събраха. Побойници се събраха против мене - хора, които аз не познавах; нараняваха ме, без да престават.

А вони, як упав я, радіють та сходяться, напасники проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовкають,

16 К ато нечестивите смешници в пиршества скърцаха към мене със зъби.

з дармоїдами та пересмішниками скрегочуть на мене своїми зубами...

17 Г осподи, докога ще гледаш? Избави душата ми от злодействата им, живота ми - от тези лъвове.

Господи, чи довго Ти будеш дивитись на це? Відверни мою душу від їхніх зубів, від отих левчуків одиначку мою!

18 А з ще Те славословя в голямо събрание, ще Те хваля между многоброен народ.

Я буду Тебе прославляти на зборах великих, буду Тебе вихваляти в численнім народі!

19 Д а не тържествуват над мен онези, които несправедливо враждуват против мене, нито да намигват с очи онези, които ме мразят без причина.

Нехай з мене не тішаться ті, хто ворогує на мене безвинно, нехай ті не моргають очима, хто мене без причини ненавидить,

20 З ащото не говорят за мир, а измислят лъжливи думи против тихите на земята.

бо говорять вони не про мир, але на спокійних у краї облудні слова вимишляють,

21 Д а! Те отвориха широко срещу мене устата си; казваха: Охохо! Очите ни видяха!

свої уста на мене вони розкривають, говорять: Ага, ага! Наші очі це бачили!

22 Т и си видял, Господи, да не премълчиш; Господи, да не се отдалечиш от мене,

Ти бачив це, Господи, не помовчи ж, Господи, не віддаляйся від мене!

23 с тани и се събуди за съда ми; за делото ми, Боже мой и Господи мой.

Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на суперечку мою,

24 С ъди ме, Господи, Боже мой, според правдата Си и да не тържествуват над мене.

розсуди Ти мене до Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,

25 Д а не кажат в сърцето си: Ето, желанието ни се изпълни. Нито да кажат: Погълнахме го.

нехай не говорять у серці своїм: Ага, його маємо ми, хай не кажуть вони: Ми його проковтнули...

26 Д а се посрамят и се опозорят заедно всички онези, които се радват на злощастието ми; да се облекат със срам и с позор онези, които се големеят против мене.

Нехай посоромляться та застидаються разом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в ганьбу, хто рота свого розкриває на мене!

27 Д а възклицават и да се зарадват онези, които благоприятстват за правото ми дело, и нека винаги казват: Да се възвеличи Господ, Който желае благоденствие на слугата Си.

Хай співають та звеселяються ті, хто бажає мені правоти, і нехай кажуть завжди: Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!

28 И езикът ми ще разказва Твоята правда и Твоята хвала всеки ден.

А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!